| Назва: | Стан, проблеми і перспективи розвитку української туристичної індустрії |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 16,37 KB |
| Скачувань: | 396 |
Скачати цей реферат українською
— розвиток інституційного співробітництва, використання організа¬ційно-фінансових механізмів міжнародних і регіональних органів, по¬глиблення безпосереднього партнерства між туристськими підприємст¬вами та організаціями, насамперед у межах членства України у ВТО та в складі її керівного органу — Виконавчої ради ВТО, Ради по туризму держав СНД, Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів: Організації Об'єднаних Націй (ООН), Ради Європи, Європейського Союзу (ЄС) тощо;
— розвиток інформаційно-рекламної та виставкової діяльності, органі¬зація міжнародних і регіональних туристських салонів, ярмарків, бірж в Україні тощо.
Висновки
З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:
В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засо¬бом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.
Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава про¬голошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.
Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного макси¬мально задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економіч¬них інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культур¬ної спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих туристсько-рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська, Закар¬патська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області', м. Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.
Туризм не тільки прямо або побічно охоплює більшість галузей еко¬номіки, в тому числі промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, зв'язок, торгівлю, громадське харчування, житло¬во-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мис¬тецтво, спорт тощо, а й стимулює їх розвиток. Отже, від функціонуван¬ня туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40 галузей економіки і близько 10 — 15 % населення України.
. З метою реалізації державної політики в галузі туризму постано¬вою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1992 р. № 616 було створено Державний комітет України по туризму (нині Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України). До сфери управління Держкомтуризму було передано 52 підприємства загально¬державної власності. Це дало реальні можливості для виведення вітчиз¬няного туризму з глибокої кризи.
Відродження туризму здійснювалось на чіткій, планомірній і систем¬ній основі. Головною метою роботи Держкомтуризму стала необхідність посилення державного регулювання туристичної діяльності. У стислий термін було вжито заходів щодо впорядкування мережі підвідомчих підприємств, розробки й рекламування на міжнародному ринку націо¬нального туристського продукту, підготовки досвідчених кадрів, ство¬рення та зміцнення нормативної бази туризму.
Згідно з Указом Президента України «Про Державний комітет моло¬діжної політики, спорту і туризму» від 31 травня 2000 р. № 740/2000, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України став правонаступником трьох державних комітетів, у тому числі Державно¬го комітету України по туризму.
Важливим кроком у створенні правових засад туристської діяль¬ності стало прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною Радою України Закону України «Про туризм» (першого на теренах колишнього СРСР), який накреслив стратегічну лінію і конкретні завдання розвитку тури¬стичної сфери, став свідченням посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до туристичної галузі, її проблем і перспектив.
Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів роз¬витку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності.
Список використаної літератури
1. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки / Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р.
2. Про заходи подальшого розвитку туризму: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.99 №728 // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів. – У 5 т. – Ужгород, 2000.
3. Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму: Указ Президента України від 14.12.2001 №1213/2001 // Офіційний вісник України. - №51. – Ст.2266. – С.68.
4. Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року: Указ Президента України від 10.08.99 № 973/99 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 29 вересня.
5. Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія. – К., 2002.
— розвиток інформаційно-рекламної та виставкової діяльності, органі¬зація міжнародних і регіональних туристських салонів, ярмарків, бірж в Україні тощо.
Висновки
З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:
В умовах розбудови української держави туризм стає дійовим засо¬бом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання історико-культурної спадщини.
Зважаючи на місце і роль туризму в житті суспільства, держава про¬голошує його одним із пріоритетних напрямів розвитку національної культури та економіки.
Стратегічна мета розвитку туризму в Україні полягає у створенні продукту, конкурентоспроможного на світовому ринку, здатного макси¬мально задовольнити туристські потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економіч¬них інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культур¬ної спадщини. Це стосується насамперед таких привабливих туристсько-рекреаційних зон, як Автономна Республіка Крим, Волинська, Закар¬патська, Запорізька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Херсонська, Черкаська, Чернівецька області', м. Київ, де туризм посідає чільне місце в розвитку економіки.
Туризм не тільки прямо або побічно охоплює більшість галузей еко¬номіки, в тому числі промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, зв'язок, торгівлю, громадське харчування, житло¬во-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мис¬тецтво, спорт тощо, а й стимулює їх розвиток. Отже, від функціонуван¬ня туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40 галузей економіки і близько 10 — 15 % населення України.
. З метою реалізації державної політики в галузі туризму постано¬вою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1992 р. № 616 було створено Державний комітет України по туризму (нині Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України). До сфери управління Держкомтуризму було передано 52 підприємства загально¬державної власності. Це дало реальні можливості для виведення вітчиз¬няного туризму з глибокої кризи.
Відродження туризму здійснювалось на чіткій, планомірній і систем¬ній основі. Головною метою роботи Держкомтуризму стала необхідність посилення державного регулювання туристичної діяльності. У стислий термін було вжито заходів щодо впорядкування мережі підвідомчих підприємств, розробки й рекламування на міжнародному ринку націо¬нального туристського продукту, підготовки досвідчених кадрів, ство¬рення та зміцнення нормативної бази туризму.
Згідно з Указом Президента України «Про Державний комітет моло¬діжної політики, спорту і туризму» від 31 травня 2000 р. № 740/2000, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України став правонаступником трьох державних комітетів, у тому числі Державно¬го комітету України по туризму.
Важливим кроком у створенні правових засад туристської діяль¬ності стало прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною Радою України Закону України «Про туризм» (першого на теренах колишнього СРСР), який накреслив стратегічну лінію і конкретні завдання розвитку тури¬стичної сфери, став свідченням посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до туристичної галузі, її проблем і перспектив.
Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів роз¬витку національної культури та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності.
Список використаної літератури
1. Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки / Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р.
2. Про заходи подальшого розвитку туризму: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.04.99 №728 // Туризм в Україні: Збірник нормативно-правових актів. – У 5 т. – Ужгород, 2000.
3. Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму: Указ Президента України від 14.12.2001 №1213/2001 // Офіційний вісник України. - №51. – Ст.2266. – С.68.
4. Про основні напрямки розвитку туризму в Україні до 2010 року: Указ Президента України від 10.08.99 № 973/99 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 29 вересня.
5. Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія. – К., 2002.
