| Назва: | Джерела статистики, види середніх та способи їх обчислення |
| Тип: | Курсові роботи |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 60,03 KB |
| Скачувань: | 667 |
Скачати цей реферат українською
Зміст
1. Джерела статистики 3
2. Види середніх та способи їх обчислення 7
2.1. Суть і види середньої величини 7
2.2. Середня арифметична проста і зважена 11
Задача 14
Список літератури 25
1. Джерела статистики
Слово «статистика» означає суму знань про державу. В сучасному розумінні статистика обіймає:
1) статистичні дані, отримані шляхом масових спосте¬режень;
2) статистичну практику, тобто діяльність статистич¬них установ, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища і процеси;
3) статистичну науку.
За образним висловлюванням Н.К. Дружиніна, ста¬тистика постає як дволикий Янус: вона — наука і в той же час один із засобів управління державою. Протягом тривалого і складного шляху формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли, і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичної науки.
Первинною формою статистики був господарський облік, поява якого відноситься до глибокої давнини і по¬в'язана з утворенням держав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельність населення, склад земель, поголів'я худоби, стан торгівлі та ін. Уже в країнах Стародавнього світу склались розвинуті систе¬ми державного та адміністративного обліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так, Конфуцій у книзі «Шу-Кінг» посилається на дані перепи¬су населення Китаю в 2238 р. до н. е. В Біблії, у Четвер¬тій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю.
Античний світ змінив характер господарського обліку. Окрім державного обліку з'являється облік з ініціативи банкірів, торговців, власників майстерень, де працювали раби, і латифундій. З розширенням зв'язків і уявлень про світ виникли описи держав. Аристотель описав 157 міст і держав свого часу.
У стародавньому Римі був утворений перший стати¬стичний орган — ценз для проведення переписів вільних громадян. Значний, імпульс до розвитку міста облік приватних господарств.
З Середньовіччя до наших часів збереглося унікальне зведення даних загального земельного, перепису Англії «Книга страшного суду». Розвиток міст привів до появи муніципального обліку.
Точність і вірогідність господарського обліку були невисокі. В повсякденному житті люди користувались порівняльними схемами „більше— менше” і лише в край¬ньому випадку — кількісними вимірниками. Епоха Від¬родження дала світу Луку Пачолі, який у своїй фунда¬ментальній енциклопедичній праці «Сума арифметики, геометрії, учення про пропорції і відношення» (1494) заклав основи бухгалтерського обліку.
Розвиток бухгалтерського обліку і первинної реєстра¬ції фактів, накопичування масових даних про. суспільні явища і необхідність їх узагальнення, підвищення попиту щодо кількісного вимірювання явищ і закономірностей суспільного життя, розвиток таких фундаментальних наук, як філософія і математика, які допомогли усвідо¬мити значення статистики як засобу соціального пізнан¬ня,— ось неповний перелік умов, завдяки яким в XVII ст. стало неминучим формування статистики.. На початку цього процесу виділилось два напрями: державознавство і політична арифметика.
Державознавство часто називають описовою школою статистики, її представники основними завданнями ста¬тистики вважали систематизоване описування тих фак¬тів, які визначають велич та могутність держави. Однак через обмеженість цифрових даних переважали словесні характеристики, а математичні методи пізнання недооці¬нювались. Незважаючи на все це, безперечним досягнен¬ням державознавства слід вважати сукупність розробле¬них показників і створення спеціальної системи збору статистичних даних про масові явища.
Школа політичних арифметиків мри вивченні соціаль¬них явищ перевагу віддавала кількісним характеристи¬кам. Основоположник її В. Петті використав новий спосіб доведения. Замість словесних порівнянь, похвали і аб¬страктних аргументів він виражав свої думки мовою чисел, ваги, мір.
Політичні арифметики в цілому вірно визначили суть статистики, її завданий і значення як методу соціального пізнання, їх успіхам сприяв нерозривкий зв'язок з прак¬тичною, політичною і економічною діяльністю. Представники цієї школи (Д. Граунт, П. Зюсмильхта ін.) внесли вагомий вклад в розвиток демографії, ввели в науковий обіг таблиці і графіки. В XVIII ст. були зроблені також перші кроки на шляху до вивчення динаміки цін за допо¬могою індексів (Дюто, Карлі).
Таким чином, державознавство і політична арифме¬тика - два напрями поступового розвитку господарського обліку, у них один об'єкт дослідження - суспільство, але різні методи - описування і вимірювання.
1. Джерела статистики 3
2. Види середніх та способи їх обчислення 7
2.1. Суть і види середньої величини 7
2.2. Середня арифметична проста і зважена 11
Задача 14
Список літератури 25
1. Джерела статистики
Слово «статистика» означає суму знань про державу. В сучасному розумінні статистика обіймає:
1) статистичні дані, отримані шляхом масових спосте¬режень;
2) статистичну практику, тобто діяльність статистич¬них установ, які збирають і обробляють інформацію про соціально-економічні явища і процеси;
3) статистичну науку.
За образним висловлюванням Н.К. Дружиніна, ста¬тистика постає як дволикий Янус: вона — наука і в той же час один із засобів управління державою. Протягом тривалого і складного шляху формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли, і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичної науки.
Первинною формою статистики був господарський облік, поява якого відноситься до глибокої давнини і по¬в'язана з утворенням держав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельність населення, склад земель, поголів'я худоби, стан торгівлі та ін. Уже в країнах Стародавнього світу склались розвинуті систе¬ми державного та адміністративного обліку, що дістало відображення в священних книгах різних народів. Так, Конфуцій у книзі «Шу-Кінг» посилається на дані перепи¬су населення Китаю в 2238 р. до н. е. В Біблії, у Четвер¬тій книзі Мойсея «Числа» розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю.
Античний світ змінив характер господарського обліку. Окрім державного обліку з'являється облік з ініціативи банкірів, торговців, власників майстерень, де працювали раби, і латифундій. З розширенням зв'язків і уявлень про світ виникли описи держав. Аристотель описав 157 міст і держав свого часу.
У стародавньому Римі був утворений перший стати¬стичний орган — ценз для проведення переписів вільних громадян. Значний, імпульс до розвитку міста облік приватних господарств.
З Середньовіччя до наших часів збереглося унікальне зведення даних загального земельного, перепису Англії «Книга страшного суду». Розвиток міст привів до появи муніципального обліку.
Точність і вірогідність господарського обліку були невисокі. В повсякденному житті люди користувались порівняльними схемами „більше— менше” і лише в край¬ньому випадку — кількісними вимірниками. Епоха Від¬родження дала світу Луку Пачолі, який у своїй фунда¬ментальній енциклопедичній праці «Сума арифметики, геометрії, учення про пропорції і відношення» (1494) заклав основи бухгалтерського обліку.
Розвиток бухгалтерського обліку і первинної реєстра¬ції фактів, накопичування масових даних про. суспільні явища і необхідність їх узагальнення, підвищення попиту щодо кількісного вимірювання явищ і закономірностей суспільного життя, розвиток таких фундаментальних наук, як філософія і математика, які допомогли усвідо¬мити значення статистики як засобу соціального пізнан¬ня,— ось неповний перелік умов, завдяки яким в XVII ст. стало неминучим формування статистики.. На початку цього процесу виділилось два напрями: державознавство і політична арифметика.
Державознавство часто називають описовою школою статистики, її представники основними завданнями ста¬тистики вважали систематизоване описування тих фак¬тів, які визначають велич та могутність держави. Однак через обмеженість цифрових даних переважали словесні характеристики, а математичні методи пізнання недооці¬нювались. Незважаючи на все це, безперечним досягнен¬ням державознавства слід вважати сукупність розробле¬них показників і створення спеціальної системи збору статистичних даних про масові явища.
Школа політичних арифметиків мри вивченні соціаль¬них явищ перевагу віддавала кількісним характеристи¬кам. Основоположник її В. Петті використав новий спосіб доведения. Замість словесних порівнянь, похвали і аб¬страктних аргументів він виражав свої думки мовою чисел, ваги, мір.
Політичні арифметики в цілому вірно визначили суть статистики, її завданий і значення як методу соціального пізнання, їх успіхам сприяв нерозривкий зв'язок з прак¬тичною, політичною і економічною діяльністю. Представники цієї школи (Д. Граунт, П. Зюсмильхта ін.) внесли вагомий вклад в розвиток демографії, ввели в науковий обіг таблиці і графіки. В XVIII ст. були зроблені також перші кроки на шляху до вивчення динаміки цін за допо¬могою індексів (Дюто, Карлі).
Таким чином, державознавство і політична арифме¬тика - два напрями поступового розвитку господарського обліку, у них один об'єкт дослідження - суспільство, але різні методи - описування і вимірювання.
