1 2

Психомоторика в складі діяльності людини

Виконавська частина дії, особливо трудової, включає ру¬хи людського організму, що безпосередньо впливають на предмет праці через знаряддя праці. І. М. Сєченов, розгля¬даючи природу довільних рухів, наголошував на тому, що хотіння (потреба) тоді буде мотивом або ціллю, а рухи - дією, або способом досягнення цілі, якщо рух усвідомлю¬ється як засіб задоволення хотіння. Дія, у якій об'єднуються чуттєвий і руховий компоненти, називається психомотор¬ною дією, або психомоторикою.

У руховій активності лю¬дини можна виділити чотири рівні:

1) рівень цілісної діяльності;

2) рівень окремого акту діяльності;

3) рівень макрорухів, з яких через набуття предметності й реалізацію цільових програм будуються дії;

4) рівень мікрорухів, які є елементарними руховими ак¬тами; мікрррухи інтегруються в просторово-часовому спів¬відношенні в макрорухах.

К. К. Платонов, досліджуючи психомоторику лю¬дини у трудовій діяльності, дійшов висновку, що зв'язок сприймання і відповіді-руху може здійснюватися в різних формах, а саме:

1) проста сенсомоторна реакція - найбільш швидка від¬повідь заздалегідь відомим простим одиничним рухом (на¬приклад, натискування або відпускання кнопки) на завчас¬но відомий сигнал, який може з'явитися раптово;

2) складна сенсомоторна реакція (розрізненім, вибору) - відповідь на кілька можливих сигналів, які з'являються у певній (випадковій) послідовності, заздалегідь обумовленим способом;

3) сенсомоторна координація -найскладніший і найти-повіший для трудової діяльності сенсомоторний процес; у сенсомоторній координації динамічне не тільки сенсорне поле, як це має місце в реакції на об'єкт, що рухається, а й реакція рухового акту; сенсомоторна координація наявна, коли існує узгодження (координація) рухів з динамічним образом, наприклад, “реакція слідкування” - утримання з допомогою рухів у заданому положенні об'єкта, котрий має тенденцію до безперервних відхилень;

4) ідеомоторика - зв'язок уявлення про рух з його ви¬конанням, взаємозв'язок слова й ДІЇ (першої та другої сиг¬нальних систем); експериментальне встановлено, що рухові уявлення завжди супроводжуються мікроскороченнями мус¬кульних груп, які реалізують уявлювані рухи.

Сенсомоторика - це процес, у якому відображений зв'я¬зок психіки з мускульним рухом. Проте не кожен мускуль¬ний рух людини, наприклад, тремтіння від холоду або «клю¬вання носом» того, хто засинає сидячи, є сенсомоторикою. Але всякий робочий рух, тобто рух, що входить у процес праці як засіб її існування, завжди становить вияв психомоторики.

Трудова діяльність реалізується внаслідок виконання дій різної складності й призначення. Трудові дії виражаються в рухах, які характеризуються силою, швидкістю, тривалістю;

точністю, ритмічністю., координованістю. Робочі рухи поді¬ляються на:

1) основні - мінімально необхідні для досягнення цілі трудової дії;

2) поправочні - уточнюють основні щодо відхилень від «заданих* параметрів виконання дії;

3) додаткові - такі, що не стосуються основного за¬вдання, але необхідні як допоміжні для основного трудово¬го акту фактори;

4) аварійні - додаткові, необхідні для ліквідації наслід¬ків аварійної (або передаварійної) ситуації;

5) зайві -ті, що заважають основним робочим рухам;

6) помилкові - ті, що виконуються замість правильних рухів, не пов'язані з ціллю й не приводять до її досягнення (К. К. Платонов).

Структуру побудови робочого руху визначають три вза¬ємопов'язані фактори - фізіологічний, психологічний і ме¬ханічний.

Фізіологічні механізми побудови рухів пов'язані з діяль¬ністю спеціальних відділів кори головного мозку. Важливу функцію тут виконують «канали» зворотного зв'язку, інфор¬мація яких є основою оцінки та координації перебігу й результатів рухів. Психофізіологічні механізми координації та побудови рухів відіграють надзвичайно важливу роль у професійному навчанні. Для навчання швидких і точних рухів, що складають трудові дії, необхідно створювати умо¬ви, які забезпечують швидку й точну оцінку результатів дій тих, хто навчається.

Психологічні механізми забезпечують цільову оцінку й опо-середкованість регуляції рухів. Рухам як компонентам операдіонального складу сенсомоторних дій притаманні доціль¬ність, адекватність (відповідність ситуації й стану об'єкта діяльності), поліефекторність (можливість виконання однієї Й тієї ж дії за допомогою психомоторних компонентів), уз¬годженість (просторово-часова), підпорядкованість (з інши¬ми учасниками діяльності).

Механічні характеристики робочого руху визначаються шля¬хом, який здійснює кінцівка (рука, нога) в просторі, тобто траєкторією, в якій розрізняють форму, напрямок та обсяг руху; швидкістю - величиною шляху, що припадає на оди¬ницю часу (рухи можуть бути рівномірними, рівномірно-прискореними, рівномірно-сповільненими, нерівномірно-прискореними і нерівномірно-сповільненими); темпом - І частотою повторення циклів однакових рухів; силою, тобто створюваним тиском або тягою.

1 2