| Назва: | Особливості формування цивільного права в Україні |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 7,16 KB |
| Скачувань: | 26 |
Особливості формування цивільного права в Україні
Відповідь на запитання, до якого типу належить цивільне пра¬во України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість перед¬бачення зусиль законодавців і визначення їх перспектив, напрями формування судової практики у країні, нарешті, обсяг матеріалу, який повинен засвоїти і яким має володіти юрист. До чого може призвести ігнорування такого чинника, свідчить сумнозвісний дос¬від створення трастових компаній, багато в чому зумовлений спро¬бою некритичного, без достатньої теоретичної основи перенесення інституту англосаксонського права у принципово іншу правову систему. Не забезпечена можливістю захисту за допомогою "права справедливості" і прецедентного права, як це має місце в англосак¬сонській системі цивільного права, діяльність товариств із "довір¬чого управління" майном значно зашкодила не тільки матеріально, а й морально, похитнула віру в перспективу розвитку цих відносин в Україні взагалі.
Тому при визначенні типології українського цивільного права необхідно враховувати особливості традиції приватного права в Ук¬раїні, про що йшлося в попередніх розділах підручника. Нагадай¬мо коротко, що ці особливості полягають у співіснуванні і одночас¬ному впливі в Україні західної і східної традицій приватного права. Це зумовило ту особливість українського цивільного права, що інс¬титути речового та зобов'язального права мають за основу принци¬пові положення римського права (як правило, в німецькій інтер¬претації), в той час як сімейне і частково спадкове право тяжіють ДО східної традиції.
Ця особливість має бути врахована і в процесі правотворчості, і при тлумаченні та застосуванні норм цивільного права.
Поки що зазначений чинник враховується недостатньо. Внаслі¬док, наприклад, дискусій стосовно місця сімейного права в систе¬мі українського права, співвідношення Цивільного та Сімейного кодексів створюються додаткові перешкоди комплексному онов¬ленню цивільного законодавства.
Крім того, особливістю цивільного права України на сучасному етапі його розвитку є реформування цивілістичної доктрини (кон¬цепції). Результатом такого реформування має бути (за сприятли¬вих умов) перехід від "соціалістичної", "радянської" доктрини ци¬вільного права до нового розуміння його як категорії, тотожної приватному праву.
Становлення традиції цивільного права в Україні
Початком становлення традиції цивільного права в Україні можна вважати створення у XVI ст. Статутів Великого Князівства Литовського, в яких намітився, хоча і вельми приблизно, але все ж досить виразний поділ права на галузі, в межах яких почали кон¬ституюватися відповідні цивільно-правові та публічно-правові інс¬титути.
Перший зі Статутів - Старий, прийнятий у 1529 р., - був пер¬шим загальним кодексом Литовської держави, до складу якої вхо¬дила тоді Україна. За своїм змістом і структурою він був близький до "Руської правди".
Оскільки його норми були досить архаїчними, в 1566 р. прийня¬то другий - Волинський - статут. Дія Волинського статуту поши¬рювалася на Волинь, Поділля і колишнє Київське князівство. Спеці¬альні його розділи регулювали правове становище шляхти, шлюбно-сімейні відносини, опіку, продаж, спадкування, земельні спори тощо
Третій Статут, названий Новим, був прийнятий у 1588 р. Він досить широко регулював відносини власності на землю. Значна увага приділялася договірному праву. На відміну від давньорусько¬го права, де була поширена усна форма договорів, Третій Статут встановлював як загальне правило вимогу письмової форми ци¬вільно-правових угод. У деяких випадках була потрібна реєстрація договору в суді у присутності свідків. Досить детально врегульова¬ні окремі види договорів: купівля-продаж, позика, майновий найм, застава тощо, а також відносини спадкування.
За своєю суттю Статути Великого Князівства Литовського були результатом використання і творчої переробки місцевого звичаєво¬го права, литовського, німецького, польського цивільного законо¬давства. При цьому були враховані і відіграли роль методологічно¬го підґрунтя принципи та ідеї римського права.
Значення Статутів визначається не тільки їх змістом, а й тим, що вони вплинули на подальший розвиток законодавства в Украї¬ні, Московській державі і Російській імперії. Так, Старий Статут використаний при створенні Соборного уложення 1649 р. в Мос¬ковському царстві, Третій Статут (Новий) діяв у Київській, Поділь¬ській та Волинській губерніях аж до 1840 р.
Крім того, Статути були використані при складанні "Прав, за якими судиться малоросійський народ".
"Права, за якими судиться малоросійський народ" - це збірник норм права XVIII ст., складений з метою регулювання відносин у
Відповідь на запитання, до якого типу належить цивільне пра¬во України, має важливе практичне значення, оскільки від цього залежить визначення тенденцій його розвитку, можливість перед¬бачення зусиль законодавців і визначення їх перспектив, напрями формування судової практики у країні, нарешті, обсяг матеріалу, який повинен засвоїти і яким має володіти юрист. До чого може призвести ігнорування такого чинника, свідчить сумнозвісний дос¬від створення трастових компаній, багато в чому зумовлений спро¬бою некритичного, без достатньої теоретичної основи перенесення інституту англосаксонського права у принципово іншу правову систему. Не забезпечена можливістю захисту за допомогою "права справедливості" і прецедентного права, як це має місце в англосак¬сонській системі цивільного права, діяльність товариств із "довір¬чого управління" майном значно зашкодила не тільки матеріально, а й морально, похитнула віру в перспективу розвитку цих відносин в Україні взагалі.
Тому при визначенні типології українського цивільного права необхідно враховувати особливості традиції приватного права в Ук¬раїні, про що йшлося в попередніх розділах підручника. Нагадай¬мо коротко, що ці особливості полягають у співіснуванні і одночас¬ному впливі в Україні західної і східної традицій приватного права. Це зумовило ту особливість українського цивільного права, що інс¬титути речового та зобов'язального права мають за основу принци¬пові положення римського права (як правило, в німецькій інтер¬претації), в той час як сімейне і частково спадкове право тяжіють ДО східної традиції.
Ця особливість має бути врахована і в процесі правотворчості, і при тлумаченні та застосуванні норм цивільного права.
Поки що зазначений чинник враховується недостатньо. Внаслі¬док, наприклад, дискусій стосовно місця сімейного права в систе¬мі українського права, співвідношення Цивільного та Сімейного кодексів створюються додаткові перешкоди комплексному онов¬ленню цивільного законодавства.
Крім того, особливістю цивільного права України на сучасному етапі його розвитку є реформування цивілістичної доктрини (кон¬цепції). Результатом такого реформування має бути (за сприятли¬вих умов) перехід від "соціалістичної", "радянської" доктрини ци¬вільного права до нового розуміння його як категорії, тотожної приватному праву.
Становлення традиції цивільного права в Україні
Початком становлення традиції цивільного права в Україні можна вважати створення у XVI ст. Статутів Великого Князівства Литовського, в яких намітився, хоча і вельми приблизно, але все ж досить виразний поділ права на галузі, в межах яких почали кон¬ституюватися відповідні цивільно-правові та публічно-правові інс¬титути.
Перший зі Статутів - Старий, прийнятий у 1529 р., - був пер¬шим загальним кодексом Литовської держави, до складу якої вхо¬дила тоді Україна. За своїм змістом і структурою він був близький до "Руської правди".
Оскільки його норми були досить архаїчними, в 1566 р. прийня¬то другий - Волинський - статут. Дія Волинського статуту поши¬рювалася на Волинь, Поділля і колишнє Київське князівство. Спеці¬альні його розділи регулювали правове становище шляхти, шлюбно-сімейні відносини, опіку, продаж, спадкування, земельні спори тощо
Третій Статут, названий Новим, був прийнятий у 1588 р. Він досить широко регулював відносини власності на землю. Значна увага приділялася договірному праву. На відміну від давньорусько¬го права, де була поширена усна форма договорів, Третій Статут встановлював як загальне правило вимогу письмової форми ци¬вільно-правових угод. У деяких випадках була потрібна реєстрація договору в суді у присутності свідків. Досить детально врегульова¬ні окремі види договорів: купівля-продаж, позика, майновий найм, застава тощо, а також відносини спадкування.
За своєю суттю Статути Великого Князівства Литовського були результатом використання і творчої переробки місцевого звичаєво¬го права, литовського, німецького, польського цивільного законо¬давства. При цьому були враховані і відіграли роль методологічно¬го підґрунтя принципи та ідеї римського права.
Значення Статутів визначається не тільки їх змістом, а й тим, що вони вплинули на подальший розвиток законодавства в Украї¬ні, Московській державі і Російській імперії. Так, Старий Статут використаний при створенні Соборного уложення 1649 р. в Мос¬ковському царстві, Третій Статут (Новий) діяв у Київській, Поділь¬ській та Волинській губерніях аж до 1840 р.
Крім того, Статути були використані при складанні "Прав, за якими судиться малоросійський народ".
"Права, за якими судиться малоросійський народ" - це збірник норм права XVIII ст., складений з метою регулювання відносин у