| Назва: | Політологія (шпаргалки) |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 74,11 KB |
| Скачувань: | 218 |
´ В 1989 р. Державний комітет СРСР з науки і техніки офіційно затвердив номенклатуру спеціальностей наукових працівників під загальною назвою “Політичні науки”. В ній уперше передбачалася спеціалізація з політичних наук, що створило можливості для захисту кандидатських і докторських дисертацій, у цей же час політологію стали викладати у вищих навчальних закладах.
´ З 1990 р. політологія почала впроваджуватись як навчальна дисципліна у вищих навчальних закладах. Останнім часом обсяг вивчення політології у вищих навчальних закладах збільшено. Ця дисципліна введена до переліку спеціальностей підготовки фахівців.
´ Уперше підготовку фахівців-політологів було розпочато в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Згодом їх почали готувати в Одеському, Донецькому, Львівському, Східноукраїнському (Луганськ), Чернівецькому, Прикарпатському, Ужгородському університетах, Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова (Київ), Національному університеті “Києво-Могилянська академія”. У недержавної форми власності Таврійському екологічному інституті (Сімферополь) відкрито перший в Україні політологічний факультет.
Білет №15
1.Функции политики:
• Итак, назначение (функции) политики заключается в следующем:
o политика есть инструмент реализации властно значимых интересов социальных групп;
o политика призвана обеспечивать урегулированность и порядок социальных процессов и отношений, условий материального общественного производства и совместного труда4;
o политика обеспечивает как преемственность, так и инновационность общественного развития. Инновация проявляется в обосновании и реализации новых моделей развития;
o политика необходима для того, чтобы рационализировать общественные отношения, сгладить социальные противоречия и направить ситуацию на поиск взвешенных решений.
• Функция рационализации общественной жизни диктуется целым рядом обстоятельств:
o опасностью для общества случайных и непредсказуемых явлений, которые могут быть детерминированы природным фактором, действиями других стран, эгоистическими интересами индивидов и групп, непродуманными решениями политиков;
o необходимостью более рационального производства и сбережения материальных и духовных ценностей;
o потребностью в предвидении будущего и рациональных путей его достижения5.
Политика может быть рассмотрена на уровне ее субъектов. Субъектами политики выступают различные социальные группы (классы, этнические и конфессиональные общности и др.), государства, партии, международные организации и др. Отметим, что под субъектами политики понимаются участники политического процесса, способные действовать свободно и самостоятельно Объектами политики выступают общественные явления, на которые направлена деятельность субъектов политики, в частности власть.
Субъекты, осуществляя политическую деятельность, вступают в политические отношения - взаимодействия по поводу использования власти. Эти взаимодействия будут определяться политическими интересами участников, которые представляют собой непосредственную побудительную причину политической активности. Они формируются из осознания экономических, социальных (религиозных, этнических) интересов, осознания своего положения на основе сравнения с положением других групп и предполагают ориентацию на участие в политико-управленческой деятельности как условие закрепления или изменения этого положения.
2. Методи політології
Загальною методологією політичної науки є відповідна соціальна філософія. Різні політо-логічні школи відpізняються в пеpшу чеpгу саме тим, на якій філософії вони базуються – як пpавило, це ті чи інші фоpми позитивізму, неокантіанства, істоpичного матеpіалізму, pелігійної філософії. За пізнавальними методами ця філософська база може бути раціоналістичною (що ви-ходить з пpинципової можливості логічного осягнення буття), істоpико-релятивістською (що визначає лише конкpетні факти і відкидає можливості загальних закономіpностей), на-туpалістичною (що приpівнює суспільні науки до пpиpодничих, сповідуючи обов’язковий де-теpмінізм), оpганічною (що вбачає в суспільному pозвитку лише закони оpганічного світу), телео-логічною (що визнає окpім пpичинно-наслідкових зв’язків наявність кінцевих цілей, доцільність тих чи інших пpоцесів та явищ).
´ З 1990 р. політологія почала впроваджуватись як навчальна дисципліна у вищих навчальних закладах. Останнім часом обсяг вивчення політології у вищих навчальних закладах збільшено. Ця дисципліна введена до переліку спеціальностей підготовки фахівців.
´ Уперше підготовку фахівців-політологів було розпочато в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Згодом їх почали готувати в Одеському, Донецькому, Львівському, Східноукраїнському (Луганськ), Чернівецькому, Прикарпатському, Ужгородському університетах, Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова (Київ), Національному університеті “Києво-Могилянська академія”. У недержавної форми власності Таврійському екологічному інституті (Сімферополь) відкрито перший в Україні політологічний факультет.
Білет №15
1.Функции политики:
• Итак, назначение (функции) политики заключается в следующем:
o политика есть инструмент реализации властно значимых интересов социальных групп;
o политика призвана обеспечивать урегулированность и порядок социальных процессов и отношений, условий материального общественного производства и совместного труда4;
o политика обеспечивает как преемственность, так и инновационность общественного развития. Инновация проявляется в обосновании и реализации новых моделей развития;
o политика необходима для того, чтобы рационализировать общественные отношения, сгладить социальные противоречия и направить ситуацию на поиск взвешенных решений.
• Функция рационализации общественной жизни диктуется целым рядом обстоятельств:
o опасностью для общества случайных и непредсказуемых явлений, которые могут быть детерминированы природным фактором, действиями других стран, эгоистическими интересами индивидов и групп, непродуманными решениями политиков;
o необходимостью более рационального производства и сбережения материальных и духовных ценностей;
o потребностью в предвидении будущего и рациональных путей его достижения5.
Политика может быть рассмотрена на уровне ее субъектов. Субъектами политики выступают различные социальные группы (классы, этнические и конфессиональные общности и др.), государства, партии, международные организации и др. Отметим, что под субъектами политики понимаются участники политического процесса, способные действовать свободно и самостоятельно Объектами политики выступают общественные явления, на которые направлена деятельность субъектов политики, в частности власть.
Субъекты, осуществляя политическую деятельность, вступают в политические отношения - взаимодействия по поводу использования власти. Эти взаимодействия будут определяться политическими интересами участников, которые представляют собой непосредственную побудительную причину политической активности. Они формируются из осознания экономических, социальных (религиозных, этнических) интересов, осознания своего положения на основе сравнения с положением других групп и предполагают ориентацию на участие в политико-управленческой деятельности как условие закрепления или изменения этого положения.
2. Методи політології
Загальною методологією політичної науки є відповідна соціальна філософія. Різні політо-логічні школи відpізняються в пеpшу чеpгу саме тим, на якій філософії вони базуються – як пpавило, це ті чи інші фоpми позитивізму, неокантіанства, істоpичного матеpіалізму, pелігійної філософії. За пізнавальними методами ця філософська база може бути раціоналістичною (що ви-ходить з пpинципової можливості логічного осягнення буття), істоpико-релятивістською (що визначає лише конкpетні факти і відкидає можливості загальних закономіpностей), на-туpалістичною (що приpівнює суспільні науки до пpиpодничих, сповідуючи обов’язковий де-теpмінізм), оpганічною (що вбачає в суспільному pозвитку лише закони оpганічного світу), телео-логічною (що визнає окpім пpичинно-наслідкових зв’язків наявність кінцевих цілей, доцільність тих чи інших пpоцесів та явищ).