| Назва: | Ушинський К.Д. - основоположник педагогічної науки |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 12,36 KB |
| Скачувань: | 185 |
Ушинський К.Д. - основоположник педагогічної науки
У сузір'ї корифеїв світової педагогічної думки ім'я Костян¬тина Дмитровича Ушинського, українця за походженням, одного з основоположників педагогічної науки і народної школи, сяє зіркою першої величини. За масштабністю і глибиною висвіт¬лення актуальної педагогічної проблематики він серед своїх су¬часників не мав собі рівних. Творча спадщина геніального українського педагога назавжди увійшла в зо¬лоту скарбницю світової педагогічної культури і є національною гордістю українського народу.
К.Д. Ушинський народився 2 берез¬ня 1824 р. в м. Тулі, у сім'ї дрібнопоміс¬ного дворянина. Його батько - Дмитро Григорович Ушинський - багато років перебував на військовій службі, ветеран Вітчизняної війни 1812 р., за станом здоров'я в чині підполковника пішов у відставку й працював службовцем у різних установах. Мати - Любов Сте¬панівна Гулак-Капніст, українка, похо¬дила з родини відомого українського письменника Василя Васильовича Капніста, який народився і жив у с. Обухівка Миргородського повіту Полтавської губернії. Дитячі й ранні юнацькі роки К. Ушинський провів в Україні, у маєтку батька, в урочищі Покровидина, на мальовничому березі ріки Десни, поблизу міста Новгорода-Сіверського Чернігівської губернії.
Україна увійшла в розум, плоть, душу та серце майбутнього педагога із сім'ї, природи, від сусідів - українців, українських дітей - ровесників, з якими грався, під впливом української народної педагогіки, разом з українською мовою, яку добре знав і щиро любив, охоче спілкувався нею. У цьому першорядну роль відіграла, звичайно, його мати, яка сама керувала початковим навчанням сина, ввела його у світ українства, пробудила в нього допитливість, інтерес до читання, прищепила любов до України. Вона померла, коли хлопцеві було 11 років. Про неї він зберіг на все життя щонайтепліші спогади. І хоча К. Ушинський писав свої праці російською мовою, бо так склалися обставини його життя, та й українська мова була під суворою царською заборо¬ною, але він належить до плеяди славетних українських педа¬гогів, належить Україні, з якою завжди був кровно і духовно зв'язаний. Та й по суті він мав таку ж тернисту особисту долю, як і Україна, зазнаючи наруг і свавілля з боку царських сатра¬пів. В умовах чорної реакції, що панувала тоді в Росії, його май¬бутня діяльність стала справжнім громадянським подвигом в ім'я волі України і всіх уярмлених народів.
Міцний фундамент знань і шанобливе ставлення до науки дало К. Ушинському навчання в Новгород-Сіверській гімназії (першій гімназії в Лівобережній Україні), особливо під впливом директора гімназії процесора Фітимківського, відомого вченого, одного із засновників Харківського університету.
У 1840 р. К. Ушинський вступив до Московського універси¬тету на юридичний факультет. Але щоліта, під час студентських канікул, залюбки приїжджав оздоровлюватися додому, до роди¬ни, в Україну.
Товариш по університету Ю.С. Рехневський так характери¬зує 17-річного студента Ушинського: "Уже під час вступних ек¬заменів і перших лекцій в університеті ми всі звернули увагу на Ушинського, який був тоді вельми молодою людиною, майже хлопчиком, з чорними виразними очима, з розумним і надзви¬чайно симпатичним лицем, жива і жвава мова якого, з ледь помітним малоросійським акцентом, оригінальні й різкі суджен¬ня з приводу університетських лекцій, тогочасних літературних і театральних явищ і всього того, що цікавило наш універси¬тетський світ, мимоволі збуджували загальне співчуття, яке ви¬кликає видка непересічна молода людина".
У 1844 р., блискуче закінчивши Московський університет, К. Ушинський був залишений там на два роки для підготовки до професорської діяльності. З 1846 р. працював на посаді про¬фесора Ярославського юридичного ліцею, звідки 1849 р. був звільнений за демократичний напрям лекцій.
Довгий час Ушинський був змушений служити урядовцем у Міністерстві внутрішніх справ, виконуючи роботу, яка не задо¬вольняла його ні морально, ні матеріально. Влітку 1851 р., пере¬буваючи в службовому відрядженні у Чернігівській губернії, він одружився з подругою свого дитинства Надією Семенівною До¬рошенко, яка походила зі славного українського роду Дорошенків і була дочкою українського дворянина, їй належав хутір Богданка в Глухівському повіті Чернігівської губернії (тепер хутір Богданка Шосткинського району Сумської обл.).
У 1854 р. К. Ушинський влаштувався на посаду вчителя, а потім інспектора Гатчинського сирітського інституту, де значно поліпшив навчально-виховну роботу. З 1852 р. співпрацював у педагогічних часописах "Журнал для воспитания" та "Русский педагогический вестник". У першому з них він у 1857 р. опубліку¬вав свої статті "Про користь педагогічної літератури", "Про на¬родність у громадському вихованні", "Три елементи школи", "Шкільна реформа в Північній Америці" та ін.
У сузір'ї корифеїв світової педагогічної думки ім'я Костян¬тина Дмитровича Ушинського, українця за походженням, одного з основоположників педагогічної науки і народної школи, сяє зіркою першої величини. За масштабністю і глибиною висвіт¬лення актуальної педагогічної проблематики він серед своїх су¬часників не мав собі рівних. Творча спадщина геніального українського педагога назавжди увійшла в зо¬лоту скарбницю світової педагогічної культури і є національною гордістю українського народу.
К.Д. Ушинський народився 2 берез¬ня 1824 р. в м. Тулі, у сім'ї дрібнопоміс¬ного дворянина. Його батько - Дмитро Григорович Ушинський - багато років перебував на військовій службі, ветеран Вітчизняної війни 1812 р., за станом здоров'я в чині підполковника пішов у відставку й працював службовцем у різних установах. Мати - Любов Сте¬панівна Гулак-Капніст, українка, похо¬дила з родини відомого українського письменника Василя Васильовича Капніста, який народився і жив у с. Обухівка Миргородського повіту Полтавської губернії. Дитячі й ранні юнацькі роки К. Ушинський провів в Україні, у маєтку батька, в урочищі Покровидина, на мальовничому березі ріки Десни, поблизу міста Новгорода-Сіверського Чернігівської губернії.
Україна увійшла в розум, плоть, душу та серце майбутнього педагога із сім'ї, природи, від сусідів - українців, українських дітей - ровесників, з якими грався, під впливом української народної педагогіки, разом з українською мовою, яку добре знав і щиро любив, охоче спілкувався нею. У цьому першорядну роль відіграла, звичайно, його мати, яка сама керувала початковим навчанням сина, ввела його у світ українства, пробудила в нього допитливість, інтерес до читання, прищепила любов до України. Вона померла, коли хлопцеві було 11 років. Про неї він зберіг на все життя щонайтепліші спогади. І хоча К. Ушинський писав свої праці російською мовою, бо так склалися обставини його життя, та й українська мова була під суворою царською заборо¬ною, але він належить до плеяди славетних українських педа¬гогів, належить Україні, з якою завжди був кровно і духовно зв'язаний. Та й по суті він мав таку ж тернисту особисту долю, як і Україна, зазнаючи наруг і свавілля з боку царських сатра¬пів. В умовах чорної реакції, що панувала тоді в Росії, його май¬бутня діяльність стала справжнім громадянським подвигом в ім'я волі України і всіх уярмлених народів.
Міцний фундамент знань і шанобливе ставлення до науки дало К. Ушинському навчання в Новгород-Сіверській гімназії (першій гімназії в Лівобережній Україні), особливо під впливом директора гімназії процесора Фітимківського, відомого вченого, одного із засновників Харківського університету.
У 1840 р. К. Ушинський вступив до Московського універси¬тету на юридичний факультет. Але щоліта, під час студентських канікул, залюбки приїжджав оздоровлюватися додому, до роди¬ни, в Україну.
Товариш по університету Ю.С. Рехневський так характери¬зує 17-річного студента Ушинського: "Уже під час вступних ек¬заменів і перших лекцій в університеті ми всі звернули увагу на Ушинського, який був тоді вельми молодою людиною, майже хлопчиком, з чорними виразними очима, з розумним і надзви¬чайно симпатичним лицем, жива і жвава мова якого, з ледь помітним малоросійським акцентом, оригінальні й різкі суджен¬ня з приводу університетських лекцій, тогочасних літературних і театральних явищ і всього того, що цікавило наш універси¬тетський світ, мимоволі збуджували загальне співчуття, яке ви¬кликає видка непересічна молода людина".
У 1844 р., блискуче закінчивши Московський університет, К. Ушинський був залишений там на два роки для підготовки до професорської діяльності. З 1846 р. працював на посаді про¬фесора Ярославського юридичного ліцею, звідки 1849 р. був звільнений за демократичний напрям лекцій.
Довгий час Ушинський був змушений служити урядовцем у Міністерстві внутрішніх справ, виконуючи роботу, яка не задо¬вольняла його ні морально, ні матеріально. Влітку 1851 р., пере¬буваючи в службовому відрядженні у Чернігівській губернії, він одружився з подругою свого дитинства Надією Семенівною До¬рошенко, яка походила зі славного українського роду Дорошенків і була дочкою українського дворянина, їй належав хутір Богданка в Глухівському повіті Чернігівської губернії (тепер хутір Богданка Шосткинського району Сумської обл.).
У 1854 р. К. Ушинський влаштувався на посаду вчителя, а потім інспектора Гатчинського сирітського інституту, де значно поліпшив навчально-виховну роботу. З 1852 р. співпрацював у педагогічних часописах "Журнал для воспитания" та "Русский педагогический вестник". У першому з них він у 1857 р. опубліку¬вав свої статті "Про користь педагогічної літератури", "Про на¬родність у громадському вихованні", "Три елементи школи", "Шкільна реформа в Північній Америці" та ін.
