| Назва: | Козацька педагогіка як унікальне явище світової педагогічної думки |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 11,9 KB |
| Скачувань: | 36 |
Козацька педагогіка як унікальне явище світової педагогічної думки
Козацька педагогіка - феноменальне явище і складова української етнопедагогіки: в усній формі вона зберегла, переда¬ючи з покоління до покоління найкращі духовні цінності наро¬ду, досвід виховання, формування і навчання особистості, не за¬фіксовані письмово прогресивні й результативні форми допологового виховання, батьківського опікування немовлят і дітей до¬шкільного віку, роботи з отроками, підлітками і юнаками та по¬будови взаємин між дорослими. Так виникли неписані закони кодексу лицарської честі, що передбачали:
- любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ставленні до Батьківщини-України;
- готовність захищати слабших, молодших, зокрема дітей;
- шляхетне ставлення до дівчини, Жінки, бабусі;
- непохитна відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності (правдивість і справедливість, скромність і працьо¬витість тощо);
- відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави;
- турбота про розвиток національних традицій, звичаїв і об¬рядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі;
- прагнення робити пожертви на будівництво храмів, на¬вчально-виховних і культурних закладів;
- цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму;
- уміння скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти інші чесноти.
Козацька педагогіка як невід'ємна складова української етнопедагогіки акумулювала в собі вироблені віками та апробовані часом традиції тіловиховання молоді.
Система освіти і виховання у школах Запорозької Січі (ко¬зацькі, січові, полкові, паланкові, парафіяльні та інші школи) передбачала формування у молоді, крім якостей лицарської честі, певної системи доблесті та звитяги, а саме:
- готовності боротися до загину за волю, честь і славу України;
- нехтування небезпекою, коли справа стосується нещастя рідних, друзів, побратимів;
- ненависть до ворогів, прагнення визволити рідний край від чужих зайд-завойовників;
- здатність відстоювати рідну мову, культуру, право бути господарем на власній землі;
- героїзм, подвижництво у праці та в бою в ім'я свободи і незалежності України.
У козацькому середовищі виникло, закріпилося, а потім і поширилося в слов'янському стилі кілька специфічних систем фізичних і психофізичних вправ, спрямованих на тіловиховання, самовдосконалення особистості. Це перш за все система фізич¬ного виховання і військового вишколу учнів різних типів шкіл (володіння луком, списом, шаблею і арканом, майстерність їзди на бойовому коні, управління і догляд за ним тощо).
Система ведення наступальних і захисних боїв з позиції духов¬ності, створення "кругової неприступної оборони" (між іншим, і свої військові табори вони зводили за такими ж принципами), системи козацького єдиноборства: все підпорядковувалося основ¬ній меті - вихованню незборимого воїна-захисника, богатиря, красивого тілом і духом, інтелектуально багатого.
Козацька служба вимагала високого рівня духовності й за¬гартованості, витривалості до голоду і спеки, дощу і снігу, до від¬сутності харчів і питної води, що зумовлювало побудову едино¬борств у поєднанні з високим рівнем моральності, лицарської честі.
"Як і бувале козацтво, молодь на свята народного календаря, у процесі народних ігор, змагалася на силу, спритність, винахід¬ливість, точність. Традиційними були змагання на конях (пере¬гони та ін.).
А в непрохідних дніпровських плавнях козацька молодь під наглядом найбільш досвідчених запорожців у постійній праці загартовувала своє здоров'я, силу і спритність. Цьому сприяло полювання, плавання, рибальство та постійні змагання з веслу¬вання.
Найбільш відповідальним випробуванням для молоді було подолання дніпровських порогів, і тільки тоді вони отримували звання "істинного" запорозького козака".
Серед запорозьких козаків значного поширення набули різно¬манітні системи единоборств. Найвідоміша лягла в основу ко¬зацького танцю гопак, що формує інтелектуальне, духовне, фізич¬не та естетичне багатство юності.
Окремі козаки спеціальними вправами досягали неймовірно¬го ефекту, коли "тіло грає" (у такому разі больові удари против¬ника не відчувалися). Такі козаки миттєво концентрували внут¬рішню енергію в ту частину свого тіла, куди спрямовувався удар нападника. Подібні явища притаманні й східним системам боротьби, наприклад, мистецтву тибетських ченців катода і "школі залізної сорочки" в кунг-фу та карате.
Козацька педагогіка - феноменальне явище і складова української етнопедагогіки: в усній формі вона зберегла, переда¬ючи з покоління до покоління найкращі духовні цінності наро¬ду, досвід виховання, формування і навчання особистості, не за¬фіксовані письмово прогресивні й результативні форми допологового виховання, батьківського опікування немовлят і дітей до¬шкільного віку, роботи з отроками, підлітками і юнаками та по¬будови взаємин між дорослими. Так виникли неписані закони кодексу лицарської честі, що передбачали:
- любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, ставленні до Батьківщини-України;
- готовність захищати слабших, молодших, зокрема дітей;
- шляхетне ставлення до дівчини, Жінки, бабусі;
- непохитна відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності (правдивість і справедливість, скромність і працьо¬витість тощо);
- відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави;
- турбота про розвиток національних традицій, звичаїв і об¬рядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі;
- прагнення робити пожертви на будівництво храмів, на¬вчально-виховних і культурних закладів;
- цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму;
- уміння скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти інші чесноти.
Козацька педагогіка як невід'ємна складова української етнопедагогіки акумулювала в собі вироблені віками та апробовані часом традиції тіловиховання молоді.
Система освіти і виховання у школах Запорозької Січі (ко¬зацькі, січові, полкові, паланкові, парафіяльні та інші школи) передбачала формування у молоді, крім якостей лицарської честі, певної системи доблесті та звитяги, а саме:
- готовності боротися до загину за волю, честь і славу України;
- нехтування небезпекою, коли справа стосується нещастя рідних, друзів, побратимів;
- ненависть до ворогів, прагнення визволити рідний край від чужих зайд-завойовників;
- здатність відстоювати рідну мову, культуру, право бути господарем на власній землі;
- героїзм, подвижництво у праці та в бою в ім'я свободи і незалежності України.
У козацькому середовищі виникло, закріпилося, а потім і поширилося в слов'янському стилі кілька специфічних систем фізичних і психофізичних вправ, спрямованих на тіловиховання, самовдосконалення особистості. Це перш за все система фізич¬ного виховання і військового вишколу учнів різних типів шкіл (володіння луком, списом, шаблею і арканом, майстерність їзди на бойовому коні, управління і догляд за ним тощо).
Система ведення наступальних і захисних боїв з позиції духов¬ності, створення "кругової неприступної оборони" (між іншим, і свої військові табори вони зводили за такими ж принципами), системи козацького єдиноборства: все підпорядковувалося основ¬ній меті - вихованню незборимого воїна-захисника, богатиря, красивого тілом і духом, інтелектуально багатого.
Козацька служба вимагала високого рівня духовності й за¬гартованості, витривалості до голоду і спеки, дощу і снігу, до від¬сутності харчів і питної води, що зумовлювало побудову едино¬борств у поєднанні з високим рівнем моральності, лицарської честі.
"Як і бувале козацтво, молодь на свята народного календаря, у процесі народних ігор, змагалася на силу, спритність, винахід¬ливість, точність. Традиційними були змагання на конях (пере¬гони та ін.).
А в непрохідних дніпровських плавнях козацька молодь під наглядом найбільш досвідчених запорожців у постійній праці загартовувала своє здоров'я, силу і спритність. Цьому сприяло полювання, плавання, рибальство та постійні змагання з веслу¬вання.
Найбільш відповідальним випробуванням для молоді було подолання дніпровських порогів, і тільки тоді вони отримували звання "істинного" запорозького козака".
Серед запорозьких козаків значного поширення набули різно¬манітні системи единоборств. Найвідоміша лягла в основу ко¬зацького танцю гопак, що формує інтелектуальне, духовне, фізич¬не та естетичне багатство юності.
Окремі козаки спеціальними вправами досягали неймовірно¬го ефекту, коли "тіло грає" (у такому разі больові удари против¬ника не відчувалися). Такі козаки миттєво концентрували внут¬рішню енергію в ту частину свого тіла, куди спрямовувався удар нападника. Подібні явища притаманні й східним системам боротьби, наприклад, мистецтву тибетських ченців катода і "школі залізної сорочки" в кунг-фу та карате.