1 2 3 4 5

Вступ

Будь яке підприємство або фірма намагається отримати якомога бі-льший дохід від своєї діяльності, а отже прагне не тільки продати свій то-вар за максимально високою ціною, а скоротити свої витрати на виробниц-тво й реалізацію продукції. Тому однією з важливих функції підприємства (фірми) є мінімізація витрати виробництва.

Облік виробничих затрат повинен бути організований так, щоб існу-вала можливість оперативно впливати на зниження собівартості, встанов-лювати фактори, які впливають на рівень собівартості і виявляти додаткові резерви її зниження.

Завдання обліку затрат виробництва, їх класифікація.

Перед обліком процесу виробництва стоять такі завдання:

1. Обмін і контроль за випуском продукції по її обсягу, асортименту, якос-ті та виконання договорів-замовлень по цих показниках;

2. Обмін на виробництво і контроль за дотриманням кошторисів затрат;

3. Калькулювання собівартості продукції і контроль за виконанням плану собівартості;

4. Виявлення не використаних резервів на виробництво і контроль за не-допущенням втрат у виробництві.

Для розв’язання цих завдань необхідно, щоб введення обліку затрат забезпечувало порівняння планових і фактичних показників собівартості.

До собівартості відносять:

1) витрати безпосередньо зв’язані з виробництвом продукції, обумовлені технології і організації виробництва, включаючи витрати на управління;

2) витрати на підготовку виробництва (на освоєння нових видів продук-ції);

3) витрати на удосконалення технології та організації виробництва, які здійснюються в ході виробничого процесу;

4) витрати на покращання умов праці і техніки безпеки підвищення квалі-фікації працівників підприємства;

5) витрати зв’язані зі збутом продукції.

Крім витрат, які включаються в собівартість продукції, підприємства несе ще витрати, які покриваються за рахунок спеціальних джерел: прибу-тку (штрафи, пеня, % за кредит), фонду економічного стимулювання і спе-цпризначення (затрати на капітальний ремонт), капіталовкладень. Всі ви-трати на виробництво грунтують по таких ознаках:

1. по економічній ролі в процесі виробництва;

2. по способу включення затрат у виробництво;

3. залежно від об’єму виробництва;

4. по однорідності складу;

5. по видах витрат ¬– елементам і статтям витрат;

6. по місцю виникнення – виробництвам, цехам, дільницям;

7. по видах продукції, робіт і послуг – калькулюючим об’єктам

8. по етапах виробничого процесу;

9. по календарних періодах.

Групування затрат по статтях калькуляції показує призначення окремих видів затрат у собівартості продукції. Для контролю за складом затрат по місцях їх здійснення і виявлення собівартості по видах виготов-леної продукції необхідно знати не тільки, що затрачено в процесі вироб-ництва, але і на які цілі (куди, на що). Ці затрати проведені, тобто їх треба враховувати по напрямах, відношенню до технологічного процесу. Такий облік затрат дає можливість аналізувати собівартість по її складових час-тинах і окремих видах продукції. Перелік калькуляційних статей встанов-люється галузевими інструкціями.

Номенклатура калькуляційних статей:

1. сировини і матеріали;

2. повернені відходи;

3. паливо і енергія на технологічні цілі;

4. основна зарплата виробничих робітників;

5. додаткова зарплата виробничих робітників;

6. відрахування на соцстрах;

7. затрати на підготовку і освоєння виробництва;

8. витрати на утримання і експлуатацію устаткування (ВУЕУ);

9. загальновиробничі витрати;

10. загальновиробничі витрати;

11. загальногосподарські витрати;

12. інші виробничі витрати;

13. позавиробничі витрати.

Групування затрат.

Затрати на виробництво групують по таким елементам:

1. сировина і основні матеріали за мінусом відходів;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація основних фондів;

5. інші витрати.

Облік в постатейному розрізі здійснюють системно на відповідних рахунках виробничих затрат. На відміну від цього обмін в по елементному розрізі – позасистемно, тобто за допомогою різних вибірок та додаткових розрахунків.

Крім цього, затрати виробництва групуються: по місцю виникнення затрат, тобто по ознаці того, до якого виробництва вони відносяться (осно-вного допоміжного), в якому цеху або на якій ділянці здійснені.

Для контролю і аналізу рівня затрат по окремих етапах технологіч-ного процесу і розрахунку незавершеного виробництва з загальної суми затрат, що відносяться на собівартості тих або інших виробів, виділяють затрати на окремі процеси операції.

По календарних періодах виробничі затрати діляться на поточні, тобто постійні (щоденні) і одночасові тобто однократні або ті, що прово-дяться рідше ніж 1 раз в місяць. Чіткий розподіл затрат виробництва на по-точні і єдиночасові має велике значення для правильного щомісячного об-числення собівартості продукції.

Методи обліку затрат виробництва.

1 2 3 4 5