1 2 3 4 5

Залишком такого розподілу є чистий прибуток, який надходить на задоволення різних виробничих і соціальних потреб: а) нагромадження (розширення виробництва); б) екологічні витрати; в) підготовку і підви-щення кваліфікації кадрів; г) соціальні фонди; д) особистий доход підпри-ємства.

Валовий доход і прибуток утворюють матеріальну основу для пого-дження економічних інтересів суспільства, трудового колективу й окремих працівників, сприяють підвищенню їхньої заінтересованості у зростанні ефективності виробництва.

Ознак про ефективність виробництва лише за масою прибутку суди-ти не можна. Її більшою мірою характеризує норма прибутку та рівень ре-нтабельності.

Норма прибутку – відношення маси прибутку до повної собівартості продукції, виражене у відсотках.

П= ,

де П – норма прибутку;

П – маса прибутку;

С – собівартість продукції.

Рентабельність як економічна категорія тісно пов’язана з категорією прибутку. Вони є різними сторонами економічних відносин. Якщо в при-бутку відображаються відносини щодо створення та розподілу частини чи-стого доходу, то рентабельність характеризує відносини між підприємст-вом і державного з приводу раціональності використання виробничих фо-ндів та участі кожного підприємства у створенні й розподілі тієї частини чистого доходу, яка набуває форми прибутку. Як же треба організувати виробництво, щоб воно давало якомога більшу віддачу в споживанні?

З одного боку, відповідь начебто проста: передбачається, що кожний капіталу, ресурсів і праці з обгрунтуванням: “чого це коштує” і “що це дає?” Вважається, що люди можуть наперед підраховувати свої витрати й підприємець і кожна фірма розраховують кожну операцію й кожний вклад свої доходи і в результаті зробити вибір таким чином, щоб одержати най-більшу вигоду від капіталу і ресурсів, якими вони володіють. Проте, з ін-шого боку, рішення цього питання значно складніше, оскільки потрібно враховувати багато факторів, знати кон’юнктуру й різні економічні умови.

Висновок.

З вище написаного можна зробити висновок, що питання про затрати виробництва з точки зору, як економічної, так і господарської практики дуже важливі. Перед усім тому, що, як уже підкреслювалося вище, змен-шення витрат праці й матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці про-дукції є головним джерелом підвищення ефективності господарювання.

Слід зауважити, що для затвердження реального фінансово-економічного становища підприємства (фірми) потрібно постійно турбува-тися про свою конкурентно-спроможність, реально оцінювати своє стано-вище на ринку серед інших товаровиробників, домагатися переваг над конкурентами, в асортименті та якості продукції, рівні затрат виробництва, ціноутворені тощо.

Проведення цінової реформи на Україні тісно пов’язані з подолан-ням сучасного кризового стану її економіки. На думку українськиих спеці-алістів, головне завдання ціноутворення – ліквідація диспропорцій між платоспроможним ціноутворенням і пропонуванням товарів і послуг у на-родному господарстві та вартісними і матеріально-речовими пропорціями, що виникли за останні десятиріччя. Реформа ціноутворення має радикаль-но замінити державну монополію у цій сфері на конкурентний м-ль (м-м), який дає змогу гнучко її оперативно реагувати на зміну кон’юнктури ринку та дію багатьох ціноутворюючих факторів.

У міру демократизації господарського життя й підвищення добробу-ту населення, частка централізовано регульованих цін буде зменшуватися, а договірних і вільного ринку зростання.

За своєю економічною природою прибуток виступає як частина вар-тості додаткового продукту, створеного працею учасників виробництва.

Оскільки кожне підприємство (фірма) заінтересоване в господарсь-ких результатах і своїх фінансах для самостійного розвитку, остільки при-буток є важливим джерелом чистого доходу підприємства.

Література

1. Бобров В. Я. “Основи ринкової економіки”

Київ “Либідь” 1995 р.

2. Панасюк Б. “Формування направлень розвитку економіки в ринкових умовах” Економіка України №3 1992 р.

3. Під редакцією С. В. Мочерного. Тернопіль 1993 р.

“Основи економічної теорії”

4. Я. В. Литвиненко “Ціни та споживчі товари” Київ 1993 р.

5. Овчеников Т. П. “Макроекономіка” С. Петербург 1992 р.

План

І. Вступ.

ІІ. Завдання обліку затрат виробництва.

1) Групування затрат виробництва.

2) Методи обліку затрат виробництва.

ІІ. Ціна.

1) Метод визначення ціни.

2) Суть ціни, її функції.

ІІІ. Прибуток.

ІV. Висновок.

1 2 3 4 5