| Назва: | Україна в міжнародній торгівлі діамантами і ювелірними виробами: оптимізація шляхів розвитку |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 63,17 KB |
| Скачувань: | 30 |
Як повідомляє газета "Чжунго цинняньбао" ("Китайська молодь"), у міру швидкого удосконалювання технології обробки алмазів і підвищення рівня життя населення Китай стає найбільшим в Азії споживачем діамантів і 5-м найбільшим у світі ринком діамантової продукції. У 2003 році Китай імпортував неопрацьовані алмази загальною вагою в 11,44 млн. каратов. У січні-вересні 2004 року китайський експорт оброблених алмазів досяг 788 млн. дол. США. В 2005 р. цей показник перевищив 1 млрд. дол. США, повідомляє Агентство Синьхуа.
Найбільшої країною-імпортером діамантів і ювелірних виробів з ними для Ізраїлю за період січень-травень 2003 року були США, у які направлялося 58,1 відсотка від загального обсягу експорту. На другому місці була Великобританія - 12,7 відсотка, на третьому - Швейцарія (9,7 відсотка)[7].
У Бельгії не дуже багато гранильників, там в основному займаються торгівлею алмазами, а от в Ізраїлі їх 20 000, в Індії - цілий мільйон. Але при цьому загальний обсяг робіт у сумарному вираженні в Ізраїлі й Індії приблизно той самий. Тобто висококваліфіковані гранильники-ізраїльтяни в сукупності видають продукцію на ту ж суму, що і їхні індійські колеги, яких у п'ятдесят разів більше і кваліфікація яких значно нижче[8].
В даний час найбільшими центрами виробництва діамантів є Бомбей (Індія), Раман Ган (пригород Тель-Авіва, Ізраїль), Нью-Йорк (США), Москва і Смоленськ (Росія), Антверпен (Бельгія). Усі вони дотримують визначеної спеціалізації. Крім того, в останні роки склалися другорядні центри огранювання в Таїланду, Китаї, Малайзии, В'єтнаму. По спеціалізації гранувальні центри можна розділити на дві групи. До першої відносяться центри в США й Індії, що не мають конкурентів. До другої групи відносяться Ізраїль, Росія, Таїланд, Бельгія, ПАР. Їхній продукти перекриваються в більшому чи меншому ступені, тому тут існує тверда конкуренція за сировину і ринки збуту.[4,с.77]
Коротко розглянемо особливості гранувальних центрів. Нью-Йорк виробляє особливо великі діаманти (2-10 карат) високої вартості. Робітників тут небагато - близько 350, але висока вартість сировини забезпечує високий річний оборот. Ряд фірм, наприклад Lazare Kaplan International та Hafsen Stein мають філії в "дешевому" штаті Пуерто-Ріко.
Нью-Йорк - найдорожче місце в світі по виробничих витратах. Вартість обробки (від $50 до $100 за карат алмаза) викликана високими зарплатами - у середньому $12000 на місяць. До найбільших гранувальних фірм США належать, крім двох згаданих, також RDT(Laub), Schachter Leo, Star, Goldberg Glick.
Антверпен спеціалізується на великих високоякісних діамантах (від 0,5 до 3 каратів). Раніш вироблялася більш широка гамма діамантів, однак конкуренція з боку Ізраїлю, Росії, Таіланду привела до того, що за 20 років виробництво діамантів в Антверпені скоротилося в 4 рази. Зараз там трудиться близько 500 чоловік, зарплата - біля $2000 на місяць. Вартість обробки складає $25-50 за карат алмаза. Роль Антверпена як виробничого центра скоротилася, зате зросла як координатора виробництва (багато бельгійських підприємців організували фабрики в інших країнах, наприклад, в Росії, Таїланді, В'єтнамі) і торгові центри. Найбільші гранувальні фірми Антверпена – Steinmets (Benny and Danny), Rosy Blue, Star Diamond Wechsler, Eurostar, Pluchenik, Arslanian,Evens, Jayam.
Ізраїльський гранувальний центр Рамат-Ган спеціалізується на середніх і дрібних діамантах гарної якості: при 8 тис. робітниках і зарплаті $1-2 тис. на місяць виробляється продукції на $3 млрд. у рік. Вартість обробки складає до $30 за карат алмаза. Останнім часом місцеві підприємства відчувають конкурентний тиск з боку виробників Росії й Індії. Найбільшими ізраїльськими гранувальними фірмами є L.I.D, Schachter & Namdar, Alpha Diamond, Lorenzi Diamond, M. Schnitzer.
Після розпаду СРСР на території Росії залишилося тільки 3 з 7 гранувальних заводів системи "Кристал". З тих пір число реальне працюючих підприємств за рахунок створення фірм зі змішаним капіталом збільшилося до 45. [4, с.78]
В Індії від 500 тис. до 750 тис. робітників переробляють найбільшу кількість сирих алмазів - близько 90 млн.карат у рік, що складає більш половини світового виробництва по вартості і 70% по масі. Великі трудові резерви при низькій зарплаті біля $50 на місяць і вартості обробки біля $10 за карат обумовили спеціалізацію індійських гранильників на дрібних і дешевих діамантах. Індійська гранувальна промисловість пережила свого роду бум на початку 80-х років. Основними факторами цього виявилися: незначні інвестиції (більшість гранильників працює вдома чи в примітивних майстернях), інтенсивний характер праці (10-12 годин на добу), використання дитячої праці, традиційні навички в обробці самоцвітів. Найбільш великі фірми: Suraj Diamonds, B.Vijay Kumar, Suashish Diamonds, Everest Gems. Тенденцією останнього років стало швидке нарощування виробничого потенціалу в секторі середніх діамантів на сучасних підприємствах у містечку Сурат.
Найбільшої країною-імпортером діамантів і ювелірних виробів з ними для Ізраїлю за період січень-травень 2003 року були США, у які направлялося 58,1 відсотка від загального обсягу експорту. На другому місці була Великобританія - 12,7 відсотка, на третьому - Швейцарія (9,7 відсотка)[7].
У Бельгії не дуже багато гранильників, там в основному займаються торгівлею алмазами, а от в Ізраїлі їх 20 000, в Індії - цілий мільйон. Але при цьому загальний обсяг робіт у сумарному вираженні в Ізраїлі й Індії приблизно той самий. Тобто висококваліфіковані гранильники-ізраїльтяни в сукупності видають продукцію на ту ж суму, що і їхні індійські колеги, яких у п'ятдесят разів більше і кваліфікація яких значно нижче[8].
В даний час найбільшими центрами виробництва діамантів є Бомбей (Індія), Раман Ган (пригород Тель-Авіва, Ізраїль), Нью-Йорк (США), Москва і Смоленськ (Росія), Антверпен (Бельгія). Усі вони дотримують визначеної спеціалізації. Крім того, в останні роки склалися другорядні центри огранювання в Таїланду, Китаї, Малайзии, В'єтнаму. По спеціалізації гранувальні центри можна розділити на дві групи. До першої відносяться центри в США й Індії, що не мають конкурентів. До другої групи відносяться Ізраїль, Росія, Таїланд, Бельгія, ПАР. Їхній продукти перекриваються в більшому чи меншому ступені, тому тут існує тверда конкуренція за сировину і ринки збуту.[4,с.77]
Коротко розглянемо особливості гранувальних центрів. Нью-Йорк виробляє особливо великі діаманти (2-10 карат) високої вартості. Робітників тут небагато - близько 350, але висока вартість сировини забезпечує високий річний оборот. Ряд фірм, наприклад Lazare Kaplan International та Hafsen Stein мають філії в "дешевому" штаті Пуерто-Ріко.
Нью-Йорк - найдорожче місце в світі по виробничих витратах. Вартість обробки (від $50 до $100 за карат алмаза) викликана високими зарплатами - у середньому $12000 на місяць. До найбільших гранувальних фірм США належать, крім двох згаданих, також RDT(Laub), Schachter Leo, Star, Goldberg Glick.
Антверпен спеціалізується на великих високоякісних діамантах (від 0,5 до 3 каратів). Раніш вироблялася більш широка гамма діамантів, однак конкуренція з боку Ізраїлю, Росії, Таіланду привела до того, що за 20 років виробництво діамантів в Антверпені скоротилося в 4 рази. Зараз там трудиться близько 500 чоловік, зарплата - біля $2000 на місяць. Вартість обробки складає $25-50 за карат алмаза. Роль Антверпена як виробничого центра скоротилася, зате зросла як координатора виробництва (багато бельгійських підприємців організували фабрики в інших країнах, наприклад, в Росії, Таїланді, В'єтнамі) і торгові центри. Найбільші гранувальні фірми Антверпена – Steinmets (Benny and Danny), Rosy Blue, Star Diamond Wechsler, Eurostar, Pluchenik, Arslanian,Evens, Jayam.
Ізраїльський гранувальний центр Рамат-Ган спеціалізується на середніх і дрібних діамантах гарної якості: при 8 тис. робітниках і зарплаті $1-2 тис. на місяць виробляється продукції на $3 млрд. у рік. Вартість обробки складає до $30 за карат алмаза. Останнім часом місцеві підприємства відчувають конкурентний тиск з боку виробників Росії й Індії. Найбільшими ізраїльськими гранувальними фірмами є L.I.D, Schachter & Namdar, Alpha Diamond, Lorenzi Diamond, M. Schnitzer.
Після розпаду СРСР на території Росії залишилося тільки 3 з 7 гранувальних заводів системи "Кристал". З тих пір число реальне працюючих підприємств за рахунок створення фірм зі змішаним капіталом збільшилося до 45. [4, с.78]
В Індії від 500 тис. до 750 тис. робітників переробляють найбільшу кількість сирих алмазів - близько 90 млн.карат у рік, що складає більш половини світового виробництва по вартості і 70% по масі. Великі трудові резерви при низькій зарплаті біля $50 на місяць і вартості обробки біля $10 за карат обумовили спеціалізацію індійських гранильників на дрібних і дешевих діамантах. Індійська гранувальна промисловість пережила свого роду бум на початку 80-х років. Основними факторами цього виявилися: незначні інвестиції (більшість гранильників працює вдома чи в примітивних майстернях), інтенсивний характер праці (10-12 годин на добу), використання дитячої праці, традиційні навички в обробці самоцвітів. Найбільш великі фірми: Suraj Diamonds, B.Vijay Kumar, Suashish Diamonds, Everest Gems. Тенденцією останнього років стало швидке нарощування виробничого потенціалу в секторі середніх діамантів на сучасних підприємствах у містечку Сурат.
Новости загрузка новостей...