| Назва: | Остеохондроз |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 22,5 KB |
| Скачувань: | 93 |
Остеохондроз
Міжхребцеві диски — це фіброзно-хрящові прошарки між тілами хребців. Вони складаються з фіброзного кільця і драглистого ядра в центрі. Міжхребцеві диски виконують роль зв'язок і суглобів, а також буферів, що пом'якшують осьове навантаження на хребетний стовп. Для міжхребцевих дисків властиві ранні ознаки зношу¬вання: він стає тоншим, у кільці утворюються тріщини, через які тканина драглистого ядра проникає в тканину тіла хребця. В подальшому вона перетворюється на хрящ з утворенням хрящового вузлика — грижа Шморля, який звичайно клінічно не проявляється і перева¬жно свідчить про порушення структури міжхребцевого диска. З віком відбуваються структурні зміни і в драглистому ядрі. У ньому зменшується вміст води, що спричинює втрату основної його функції — рівномірного розподілу осьового навантаження на фіброзне кільце в поперечно¬му напрямку. У кільці диска з'являються ділянки роз¬м'якшення, щілини, тріщини, які поширюються радіально (від центра до периферії), головним чином назад і в на¬прямку міжхребцевого отвору. У кінцевій стадії дегене¬рації міжхребцевии диск проростає сполучною тканиною, яка скріплює тіла хребців майже нерухомо, або, навпаки, дегенеративні зміни призводять до порушення щільності з'єднання хребців, відбувається зміщення їх один віднос¬но одного — спондилолістез. Дегенеративні процеси в дисках часто супроводжуються реактивними змінами структури тіл хребців, крайовими кістковими розростаннями, склерозуванням хрящової тка¬нини. Сукупність дегенера¬тивних змін у дисках і ре¬активних процесів у тілах хребців називається остео¬хондрозом. Це прогресуюче захворювання, що зумовле¬не руйнуванням усіх ана¬томічних елементів диска, яке призводить з часом до фіброзного анкілозу тіл су¬міжних хребців.
Трапляються також денання тканин фіброзного кільця сприяє відриванню його зовнішніх волокон від краю тіла хребця, подразненню поздовжніх зв'язок з подальшим звапненням їх і утво¬ренням остеофітів (спондильоз). Задні остеофіти можуть стискувати корінці спинномозкових нервів. Розростання і звапнення суглобових поверхонь суглобових відростків хребців у ділянках найбільшого навантаження зумовлю¬ють розвиток спондилоартрозу. У деяких випадках унас¬лідок розриву або розтягнення дегенеративно змінених волокон фіброзного кільця елементи диска зміщуються вперед або назад. Оскільки задня поздовжня зв'язка не така міцна, як передня, диск зміщується здебільшого на¬зад латерально, у бік міжхребцевого отвору, рідше — вздовж середньої лінії . Переднім зміщенням дисків звичайно не надають великого значення, оскільки вони клінічно себе не виявляють.
Зміщення диска без проривання фіброзного кільця на¬зивають грижею диска. Якщо через розірване фіброзне кільце дегенеративно змінене драглисте ядро виходить за його межі, говорять про випадання диска. Найчастіше спо¬стерігається зміщення дисків між хребцями L4—L5 і L5— S1, оскільки на них припадає найінтенсивніше статоди-намічне навантаження. У грудному відділі хребетного стовпа зміщення дисків трапляється рідко.
Клінічна картина ураження міжхребцевих дисків зумовлюється не тільки безпосереднім впли¬вом зміщеного диска на спинний мозок і корінці спинномозкових нервів, але й іншими змінами: ве¬нозним застоєм, набряком корінців і прилеглих м'я¬ких тканин. Саме тому ча¬сто Інфекція або незначна травма сприяє загострен¬ню до того прихованого перебігу процесу, тобто ні¬би грає роль етіологічного чинника.
Патологія міжхребцевих дисків у попереково-крижо¬вому відділі хребетного стовпа розвивається найчастіше. Заднє зміщення диска може бути серединним і латераль¬ним. Оскільки середня частина задньої поздовжньої зв'яз¬ки міцніша від бічної, то найчастіше диск зміщується ла¬терально, в місці виходу корінця з твердої мозкової оболонки, і стискує його. Основною скаргою у разі заднього зміщення диска є біль. Тільки в поодиноких випадках на перший план виступають інші розлади. Зде¬більшого біль локалізується в попереково-крижовій ділянці хребетного стовпа, іррадіюючи в нижні кінцівки. Захво¬рювання в одних випадках починається поступово, в ін¬ших — гостро, несподівано, з появи різкого болю, який може наростати протягом кількох годин, діб. Крім пості¬йного болю під час різких рухів, нагинання тулуба, піднят¬тя важких предметів може виникати стріляючий гострий біль, шо нагадує удар електричним струмом (люмбаго), поширюючись на нижню кінцівку за ходом іннервації від ураженого корінця. Характерне посилення болю під час кашлю, напруження, що пояснюється підвищенням тис¬ку в підпавутинному просторі. У положенні лежачи, а та¬кож у вимушеній позі біль може зменшуватися.
Міжхребцеві диски — це фіброзно-хрящові прошарки між тілами хребців. Вони складаються з фіброзного кільця і драглистого ядра в центрі. Міжхребцеві диски виконують роль зв'язок і суглобів, а також буферів, що пом'якшують осьове навантаження на хребетний стовп. Для міжхребцевих дисків властиві ранні ознаки зношу¬вання: він стає тоншим, у кільці утворюються тріщини, через які тканина драглистого ядра проникає в тканину тіла хребця. В подальшому вона перетворюється на хрящ з утворенням хрящового вузлика — грижа Шморля, який звичайно клінічно не проявляється і перева¬жно свідчить про порушення структури міжхребцевого диска. З віком відбуваються структурні зміни і в драглистому ядрі. У ньому зменшується вміст води, що спричинює втрату основної його функції — рівномірного розподілу осьового навантаження на фіброзне кільце в поперечно¬му напрямку. У кільці диска з'являються ділянки роз¬м'якшення, щілини, тріщини, які поширюються радіально (від центра до периферії), головним чином назад і в на¬прямку міжхребцевого отвору. У кінцевій стадії дегене¬рації міжхребцевии диск проростає сполучною тканиною, яка скріплює тіла хребців майже нерухомо, або, навпаки, дегенеративні зміни призводять до порушення щільності з'єднання хребців, відбувається зміщення їх один віднос¬но одного — спондилолістез. Дегенеративні процеси в дисках часто супроводжуються реактивними змінами структури тіл хребців, крайовими кістковими розростаннями, склерозуванням хрящової тка¬нини. Сукупність дегенера¬тивних змін у дисках і ре¬активних процесів у тілах хребців називається остео¬хондрозом. Це прогресуюче захворювання, що зумовле¬не руйнуванням усіх ана¬томічних елементів диска, яке призводить з часом до фіброзного анкілозу тіл су¬міжних хребців.
Трапляються також денання тканин фіброзного кільця сприяє відриванню його зовнішніх волокон від краю тіла хребця, подразненню поздовжніх зв'язок з подальшим звапненням їх і утво¬ренням остеофітів (спондильоз). Задні остеофіти можуть стискувати корінці спинномозкових нервів. Розростання і звапнення суглобових поверхонь суглобових відростків хребців у ділянках найбільшого навантаження зумовлю¬ють розвиток спондилоартрозу. У деяких випадках унас¬лідок розриву або розтягнення дегенеративно змінених волокон фіброзного кільця елементи диска зміщуються вперед або назад. Оскільки задня поздовжня зв'язка не така міцна, як передня, диск зміщується здебільшого на¬зад латерально, у бік міжхребцевого отвору, рідше — вздовж середньої лінії . Переднім зміщенням дисків звичайно не надають великого значення, оскільки вони клінічно себе не виявляють.
Зміщення диска без проривання фіброзного кільця на¬зивають грижею диска. Якщо через розірване фіброзне кільце дегенеративно змінене драглисте ядро виходить за його межі, говорять про випадання диска. Найчастіше спо¬стерігається зміщення дисків між хребцями L4—L5 і L5— S1, оскільки на них припадає найінтенсивніше статоди-намічне навантаження. У грудному відділі хребетного стовпа зміщення дисків трапляється рідко.
Клінічна картина ураження міжхребцевих дисків зумовлюється не тільки безпосереднім впли¬вом зміщеного диска на спинний мозок і корінці спинномозкових нервів, але й іншими змінами: ве¬нозним застоєм, набряком корінців і прилеглих м'я¬ких тканин. Саме тому ча¬сто Інфекція або незначна травма сприяє загострен¬ню до того прихованого перебігу процесу, тобто ні¬би грає роль етіологічного чинника.
Патологія міжхребцевих дисків у попереково-крижо¬вому відділі хребетного стовпа розвивається найчастіше. Заднє зміщення диска може бути серединним і латераль¬ним. Оскільки середня частина задньої поздовжньої зв'яз¬ки міцніша від бічної, то найчастіше диск зміщується ла¬терально, в місці виходу корінця з твердої мозкової оболонки, і стискує його. Основною скаргою у разі заднього зміщення диска є біль. Тільки в поодиноких випадках на перший план виступають інші розлади. Зде¬більшого біль локалізується в попереково-крижовій ділянці хребетного стовпа, іррадіюючи в нижні кінцівки. Захво¬рювання в одних випадках починається поступово, в ін¬ших — гостро, несподівано, з появи різкого болю, який може наростати протягом кількох годин, діб. Крім пості¬йного болю під час різких рухів, нагинання тулуба, піднят¬тя важких предметів може виникати стріляючий гострий біль, шо нагадує удар електричним струмом (люмбаго), поширюючись на нижню кінцівку за ходом іннервації від ураженого корінця. Характерне посилення болю під час кашлю, напруження, що пояснюється підвищенням тис¬ку в підпавутинному просторі. У положенні лежачи, а та¬кож у вимушеній позі біль може зменшуватися.
