| Назва: | ПРИРОДЖЕНІ ВАДИ СЕРЦЯ З НЕЗМІНЕНИМ ЛЕГЕНЕВИМ КРОВОПЛИНОМ |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 74,37 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 282 |
Клінічно ревматичний міокардит харак¬теризується погіршенням загального ста¬ну, болем у ділянці серця, задишкою. Спостерігаються явища інтоксикації, тахі¬кардія (рідше брадикардія), аритмія. Ме¬жі серця зміщуються більше вліво, верхшковий поштовх ослаблений. Тони серця також ослаблені, особливо І, тоді вислу¬ховується його роздвоєння (ритм галопу); часто чути систолічний шум різної інтен¬сивності й тембру. При важкому дифуз¬ному ураженні м'яза серця систолічний шум виражений чітко і займає майже всю систолу, оскільки є наслідком відносної недостатності передсердно-шлуночкового клапана. Не слід одразу цей шум тлума¬чити як ознаку вади клапанів. AT, особ¬ливо систолічний, знижений.
На ЕКГ реєструється порушення передсердно-шлуночкової та внутрішньо-шлуночкової провідності (подовження інтервалу Р— Q понад 0,18 с, комплексу QRS), зниження вольтажу зубця Т, в окремих випадках порушення ритму (екстрасистолія), що свідчить про зни¬ження функціонального стану міокарда. На ФКГ відзначається зменшення ам¬плітуди І тону і нетривалий систоліч¬ний шум.
При рентгенологічному дослідженні виявляють млявість скорочень серця, у важких випадках — збільшення його розмірів.
У разі важкої форми міокардиту мо¬жуть спостерігатись явища недостатнос¬ті кровообігу (різка задишка, ціаноз, збільшення печінки, набряки або пастозність гомілок і стоп).
У деяких хворих зміни з боку міокар¬да незначні (вогнищевий міокардит).
Ендокардит (частіше ендоміокардит) перебігає звичайно у важкій формі, ос¬кільки розвивається в умовах більш ак¬тивного ревматичного процесу. У хво¬рого спостерігаються клінічні прояви міокардиту. Відзначається наростання систолічного шуму над верхівкою сер¬ця, котрий набуває дмухаючого харак¬теру і вислуховується з перших днів за¬хворювання, посилюючись на 2—3-му тижні. У разі посилення шуму на фоні ослаблення тонів серця слід запідозри¬ти ендокардит. Якщо ревматичний про¬цес локалізується на клапанах аорти, з'являється діастолічний шум у точці Боткіна—Ерба. В окремих випадках він може бути спричинений відносною не¬достатністю клапанів, аорти. При поліп¬шенні функції міокарда шум поступово зникає.
На ФКГ у ділянці верхівки серця реє¬струється спадний або рідше — стрічко¬подібний систолічний шум, який охоп¬лює половину або 2/3 систоли й злива¬ється з І тоном зменшеної амплітуди при ураженні лівого, передсердно-шлуночкового клапана.
З-поміж позасерцевих проявів ревма¬тизму найчастіше трапляються поліарт¬рит або поліартралгія. При поліартриті відзначається різка болючість і набряк¬лість суглобів, гіперемія шкіри в місцях ураження. Характерна летучість запаль¬них явищ, що переходять з одних суг¬лобів на інші, нерідко спостерігається симетричність і множинність уражень суглобів. Останнім часом виражені оз¬наки поліартриту трапляються рідко, частіше відзначається лише болючість у суглобах (поліартралгія). Характерни¬ми рисами ревматичного ураження суг¬лобів є швидке припинення болю та зникнення всіх ознак поліартриту після початку лікування.
Про системне ураження судин при ревматизмі свідчать петехіальні крово¬виливи на шкірі та кровотечі з носа. Ураження вінцевих судин спостеріга¬ється частіше, ніж діагностується. У лі¬тературі є поодинокі клінічні описи ко-ронариту у дітей з важкими проявами ревмокардиту. При цьому відзначають¬ся сильний біль у ділянці серця, що ір¬радіює в ліве плече, задишка та підви¬щення температури тіла. На ЕКГ реєс¬трується дискордантне зміщення сег¬мента ST у різних відведеннях. Аортит і пульмоніт у дітей реєструють дуже рідко.
Ураження шкіри при рев¬матизмі проявляється анулярною ери¬темою, котра спостерігається звичайно в перші дні захворювання у разі гостро¬го його перебігу.
У ділянці суглобів під шкірою іноді пальпуються щільні ревматичні вузли¬ки завбільшки з велику горошину.
Ревматичне ураження нерво¬вої системи в дитячому віці про¬являється переважно синдромом малої хореї. Ще наприкінці минулого століття О.А. Кисіль зазначав, що хорея — один з проявів ревматизму. Захворювання роз¬вивається гостро або поступово. З'явля¬ються емоційна лабільність, розлади сну. Діти стають дратливими, плакси¬вими, а їхні рухи — безладними та мимовільними (гіперкінези). Спершу зви¬чайно виникають короткочасні скоро¬чення мімічних м'язів обличчя, потім — м'язів верхніх і нижніх кінцівок. Нерід¬ко вчителі й батьки карають дітей за гримасування та поривчасті рухи, що їх сприймають за пустощі. Через силувані рухи діти не можуть писати, а пізніше самостійно ходити й навіть їсти. Іноді хореїчні явища спостерігаються лише в правій або лівій половині тіла (геміхорея). Під час сну вони слабшають або припиняються. Одночасно з появою хо¬реїчних рухів у багатьох дітей спостері¬гається гіпотонія м'язів. її можна вияви¬ти при потискуванні руки, за симптома¬ми "кволих плечей" та Черні (втягнення живота на вдиху).
На ЕКГ реєструється порушення передсердно-шлуночкової та внутрішньо-шлуночкової провідності (подовження інтервалу Р— Q понад 0,18 с, комплексу QRS), зниження вольтажу зубця Т, в окремих випадках порушення ритму (екстрасистолія), що свідчить про зни¬ження функціонального стану міокарда. На ФКГ відзначається зменшення ам¬плітуди І тону і нетривалий систоліч¬ний шум.
При рентгенологічному дослідженні виявляють млявість скорочень серця, у важких випадках — збільшення його розмірів.
У разі важкої форми міокардиту мо¬жуть спостерігатись явища недостатнос¬ті кровообігу (різка задишка, ціаноз, збільшення печінки, набряки або пастозність гомілок і стоп).
У деяких хворих зміни з боку міокар¬да незначні (вогнищевий міокардит).
Ендокардит (частіше ендоміокардит) перебігає звичайно у важкій формі, ос¬кільки розвивається в умовах більш ак¬тивного ревматичного процесу. У хво¬рого спостерігаються клінічні прояви міокардиту. Відзначається наростання систолічного шуму над верхівкою сер¬ця, котрий набуває дмухаючого харак¬теру і вислуховується з перших днів за¬хворювання, посилюючись на 2—3-му тижні. У разі посилення шуму на фоні ослаблення тонів серця слід запідозри¬ти ендокардит. Якщо ревматичний про¬цес локалізується на клапанах аорти, з'являється діастолічний шум у точці Боткіна—Ерба. В окремих випадках він може бути спричинений відносною не¬достатністю клапанів, аорти. При поліп¬шенні функції міокарда шум поступово зникає.
На ФКГ у ділянці верхівки серця реє¬струється спадний або рідше — стрічко¬подібний систолічний шум, який охоп¬лює половину або 2/3 систоли й злива¬ється з І тоном зменшеної амплітуди при ураженні лівого, передсердно-шлуночкового клапана.
З-поміж позасерцевих проявів ревма¬тизму найчастіше трапляються поліарт¬рит або поліартралгія. При поліартриті відзначається різка болючість і набряк¬лість суглобів, гіперемія шкіри в місцях ураження. Характерна летучість запаль¬них явищ, що переходять з одних суг¬лобів на інші, нерідко спостерігається симетричність і множинність уражень суглобів. Останнім часом виражені оз¬наки поліартриту трапляються рідко, частіше відзначається лише болючість у суглобах (поліартралгія). Характерни¬ми рисами ревматичного ураження суг¬лобів є швидке припинення болю та зникнення всіх ознак поліартриту після початку лікування.
Про системне ураження судин при ревматизмі свідчать петехіальні крово¬виливи на шкірі та кровотечі з носа. Ураження вінцевих судин спостеріга¬ється частіше, ніж діагностується. У лі¬тературі є поодинокі клінічні описи ко-ронариту у дітей з важкими проявами ревмокардиту. При цьому відзначають¬ся сильний біль у ділянці серця, що ір¬радіює в ліве плече, задишка та підви¬щення температури тіла. На ЕКГ реєс¬трується дискордантне зміщення сег¬мента ST у різних відведеннях. Аортит і пульмоніт у дітей реєструють дуже рідко.
Ураження шкіри при рев¬матизмі проявляється анулярною ери¬темою, котра спостерігається звичайно в перші дні захворювання у разі гостро¬го його перебігу.
У ділянці суглобів під шкірою іноді пальпуються щільні ревматичні вузли¬ки завбільшки з велику горошину.
Ревматичне ураження нерво¬вої системи в дитячому віці про¬являється переважно синдромом малої хореї. Ще наприкінці минулого століття О.А. Кисіль зазначав, що хорея — один з проявів ревматизму. Захворювання роз¬вивається гостро або поступово. З'явля¬ються емоційна лабільність, розлади сну. Діти стають дратливими, плакси¬вими, а їхні рухи — безладними та мимовільними (гіперкінези). Спершу зви¬чайно виникають короткочасні скоро¬чення мімічних м'язів обличчя, потім — м'язів верхніх і нижніх кінцівок. Нерід¬ко вчителі й батьки карають дітей за гримасування та поривчасті рухи, що їх сприймають за пустощі. Через силувані рухи діти не можуть писати, а пізніше самостійно ходити й навіть їсти. Іноді хореїчні явища спостерігаються лише в правій або лівій половині тіла (геміхорея). Під час сну вони слабшають або припиняються. Одночасно з появою хо¬реїчних рухів у багатьох дітей спостері¬гається гіпотонія м'язів. її можна вияви¬ти при потискуванні руки, за симптома¬ми "кволих плечей" та Черні (втягнення живота на вдиху).
Новости загрузка новостей...