| Назва: | Поняття про пов'язку та перев'язку |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 682,04 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 188 |
Поняття про пов'язку та перев'язку
Вчення про пов'язки, показання до їх застосування та правила накладан¬ня називають десмургією. Розрізняють поняття про пов'язку і перев'язку.
Під пов'язкою слід розуміти все те, що накладають на уражену частину тіла з лікувальною метою. Пов'язка складається з перев'язувального мате¬ріалу, що накладається безпосередньо на рану, та різних додаткових засобів (клеол, лейкопластир, бинт і ін ), що укріпляють і утримують перев'язуваль¬ний матеріал у відповідному положенні.
Перев'язкою називають процес на¬кладання пов'язки. Залежно від характеру ушкодження, визначають тактику і вид пов'язки (закріплювальна, іммобілізуюча, стискальна та ін )
Класифікація пов'язок.
І За типом використаного матеріалу пов'язки поділяють на 2 групи а) м'які (клейові, бинтові, косинкові та ін ); б) тверді, або жорсткі, (шинні, крохмальні, гіпсові пов'язки).
II Залежно від мети накладання, пов'язки можуть бути- 1) закріплю¬вальні, тобто ті, які утримують перев'язувальний матеріал на рані або на ураженій поверхні; 2) іммобілізуючі, або нерухомі, які забезпечують неру¬хомість ураженої частини тіла Ці пов'язки, як правило, застосовують при травмах опорно-рухового апарату для попередження болю при транспорту¬ванні, а в лікарняних умовах - для утримання в правильному положенні відламків кісток після репозиції або після операцій на кістках; 3) або екстензійні - пов'язки з витягненням 3 цією метою використовують апара¬ти для витягнення (Г Н Ілізаров, О М Єдинак й ін ), які забезпечують дос¬татні рухи в здорових відділах кінцівки при одночасному збереженні неру¬хомості ушкодженої частини кінцівки
Закріплювальні пов'язки за способом фіксації перев'язувального мате¬ріалу поділяються на а) бинтові; б) липкопластирнг, в) клейові (колоїдні, клеолові); г) косинкові; д) пращоподібні; е) Т-подібні.
Іммобілізуючі або нерухомі поділяють на 2 групи а) шинні; б) тверднучі (гіпс, пластмаса, крохмаль і ін ). Шинні пов'язки бувають простими (фіксаційні або транспортні) і екстензійними (лікувальні шини або апара¬ти для скелетного витягнення). У загальнохірургічній практиці найчастіше використовують м'які бин¬тові пов'язки, які попереджують висихання рани, вторинне інфікування її, сприяють зупинці кровотечі.
Основні перев'язувальні матеріали
Перев'язувальний матеріал, який використовують при операціях і пере¬в'язках, повинен відповідати таким вимогам мати добру капілярність, бути гігроскопічним, тобто мати добру всмоктувальну дію, еластичним, не подраз¬нювати тканини, тобто бути хімічно і механічно інертним, піддаватися стери¬лізації без порушення його якості.
Найбільш поширеними і вживаними в якості перев'язувальних матері¬алів є марля і вата. Для перев'язок використовують гігроскопічну марлю -рідку, сітчасту, бавовняну тканину, яка легко всмоктує рідину. Гігроскопічність марлі визначають наступним чином клаптик її розміром 5х5 см опускають у воду, і якщо гігроскопічність нормальна, то він повинен швидко просякну¬ти водою і зануритися у воду менше ніж за 10 с.
Випускають ще віскозну марлю, але застосування її обмежене у зв'яз¬ку з тим, що у вологому стані вона наполовину втрачає свою міцність і може розпадатися після автоклавування.
Виробляють також гемостатичну, або кровоспинну, марлю, яку зас¬тосовують для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч, при цьому кровотеча зупиняється через 2-7 хв. Цю марлю не можна стерилізувати, бо вона та імпрегновані гемостатичні речовини є вже стерильними, а повторна стерилізація призведе до руйнування активних речовин.
Гігроскопічну марлю використовують для виготовлення великих і ма¬лих серветок, тампонів, турунд, кульок та бинтів
Серветки — це квадратні шматки марлі різної величини, складені в де¬кілька шарів із загорнутими всередину краями, щоб у рану не попадали нитки
Тампони - різної довжини і ширини смужки марлі, загорнуті всереди¬ну краями, їх використовують в основному для зупинки кровотечі
Турунди, які менші за розмірами від тампонів, використовують для дренування невеликих за розмірами порожнин.
Марлеві кульки - невеликі шматки марлі, складені у вигляді чотири- або трикутних пластинок їх застосовують для висушування рани Іноді з цією метою використовують кульки гігроскопічної вати, загорнуті в марлю (ватно-марлеві кульки).
Бинти — це різної довжини (2-3 м) і ширини (2,5-20 см) смужки марлі, скручені в бобіну Їх використовують для закріплення пов'язок та для фіксації іммобілізуючих пов'язок В останній час набувають поширення трубчасті бинти їхня перевага в тому, що вони завдяки своїй еластичності добре моде¬люють конфігурацію тіла і надійно фіксують перев'язувальний матеріал.
Цінним перев'язувальним матеріалом є вата. Вона буває двох видів -проста (незнежирена) і гігроскопічна Остання має велику всмоктувальну здатність. Проста (сіра або компресна) вата не є гігроскопічною і викорис¬товується як підкладка при накладанні шин, гіпсових пов'язок, а також для компресів як утримувач тепла.
Вчення про пов'язки, показання до їх застосування та правила накладан¬ня називають десмургією. Розрізняють поняття про пов'язку і перев'язку.
Під пов'язкою слід розуміти все те, що накладають на уражену частину тіла з лікувальною метою. Пов'язка складається з перев'язувального мате¬ріалу, що накладається безпосередньо на рану, та різних додаткових засобів (клеол, лейкопластир, бинт і ін ), що укріпляють і утримують перев'язуваль¬ний матеріал у відповідному положенні.
Перев'язкою називають процес на¬кладання пов'язки. Залежно від характеру ушкодження, визначають тактику і вид пов'язки (закріплювальна, іммобілізуюча, стискальна та ін )
Класифікація пов'язок.
І За типом використаного матеріалу пов'язки поділяють на 2 групи а) м'які (клейові, бинтові, косинкові та ін ); б) тверді, або жорсткі, (шинні, крохмальні, гіпсові пов'язки).
II Залежно від мети накладання, пов'язки можуть бути- 1) закріплю¬вальні, тобто ті, які утримують перев'язувальний матеріал на рані або на ураженій поверхні; 2) іммобілізуючі, або нерухомі, які забезпечують неру¬хомість ураженої частини тіла Ці пов'язки, як правило, застосовують при травмах опорно-рухового апарату для попередження болю при транспорту¬ванні, а в лікарняних умовах - для утримання в правильному положенні відламків кісток після репозиції або після операцій на кістках; 3) або екстензійні - пов'язки з витягненням 3 цією метою використовують апара¬ти для витягнення (Г Н Ілізаров, О М Єдинак й ін ), які забезпечують дос¬татні рухи в здорових відділах кінцівки при одночасному збереженні неру¬хомості ушкодженої частини кінцівки
Закріплювальні пов'язки за способом фіксації перев'язувального мате¬ріалу поділяються на а) бинтові; б) липкопластирнг, в) клейові (колоїдні, клеолові); г) косинкові; д) пращоподібні; е) Т-подібні.
Іммобілізуючі або нерухомі поділяють на 2 групи а) шинні; б) тверднучі (гіпс, пластмаса, крохмаль і ін ). Шинні пов'язки бувають простими (фіксаційні або транспортні) і екстензійними (лікувальні шини або апара¬ти для скелетного витягнення). У загальнохірургічній практиці найчастіше використовують м'які бин¬тові пов'язки, які попереджують висихання рани, вторинне інфікування її, сприяють зупинці кровотечі.
Основні перев'язувальні матеріали
Перев'язувальний матеріал, який використовують при операціях і пере¬в'язках, повинен відповідати таким вимогам мати добру капілярність, бути гігроскопічним, тобто мати добру всмоктувальну дію, еластичним, не подраз¬нювати тканини, тобто бути хімічно і механічно інертним, піддаватися стери¬лізації без порушення його якості.
Найбільш поширеними і вживаними в якості перев'язувальних матері¬алів є марля і вата. Для перев'язок використовують гігроскопічну марлю -рідку, сітчасту, бавовняну тканину, яка легко всмоктує рідину. Гігроскопічність марлі визначають наступним чином клаптик її розміром 5х5 см опускають у воду, і якщо гігроскопічність нормальна, то він повинен швидко просякну¬ти водою і зануритися у воду менше ніж за 10 с.
Випускають ще віскозну марлю, але застосування її обмежене у зв'яз¬ку з тим, що у вологому стані вона наполовину втрачає свою міцність і може розпадатися після автоклавування.
Виробляють також гемостатичну, або кровоспинну, марлю, яку зас¬тосовують для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч, при цьому кровотеча зупиняється через 2-7 хв. Цю марлю не можна стерилізувати, бо вона та імпрегновані гемостатичні речовини є вже стерильними, а повторна стерилізація призведе до руйнування активних речовин.
Гігроскопічну марлю використовують для виготовлення великих і ма¬лих серветок, тампонів, турунд, кульок та бинтів
Серветки — це квадратні шматки марлі різної величини, складені в де¬кілька шарів із загорнутими всередину краями, щоб у рану не попадали нитки
Тампони - різної довжини і ширини смужки марлі, загорнуті всереди¬ну краями, їх використовують в основному для зупинки кровотечі
Турунди, які менші за розмірами від тампонів, використовують для дренування невеликих за розмірами порожнин.
Марлеві кульки - невеликі шматки марлі, складені у вигляді чотири- або трикутних пластинок їх застосовують для висушування рани Іноді з цією метою використовують кульки гігроскопічної вати, загорнуті в марлю (ватно-марлеві кульки).
Бинти — це різної довжини (2-3 м) і ширини (2,5-20 см) смужки марлі, скручені в бобіну Їх використовують для закріплення пов'язок та для фіксації іммобілізуючих пов'язок В останній час набувають поширення трубчасті бинти їхня перевага в тому, що вони завдяки своїй еластичності добре моде¬люють конфігурацію тіла і надійно фіксують перев'язувальний матеріал.
Цінним перев'язувальним матеріалом є вата. Вона буває двох видів -проста (незнежирена) і гігроскопічна Остання має велику всмоктувальну здатність. Проста (сіра або компресна) вата не є гігроскопічною і викорис¬товується як підкладка при накладанні шин, гіпсових пов'язок, а також для компресів як утримувач тепла.