| Назва: | Плевральна пункція |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 9,91 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 173 |
Пункцію плевральної порожнини виконують з діагнос¬тичною та лікувальною метою.
Діагностичний плевроцентез потрібно робити всім хво¬рим з плевральним випотом нез'ясованої етіології Ліку¬вальний плевроцентез необхідно робити у випадках скуп¬чення значної кількості рідини в плевральній порожнини, а також якщо необхідно увести в плевральну порожнину ліки
Протипоказання. Підвищена кровоточивість, піодермія, оперізуючий лишай у місцях виконання пункції
Для проведення діагностичного плевроцентезу потрібні спирт, йод для дезинфекції місця пункції, стерильні ватні тампони і марлеві серветки (10Х10 см), пелюшки, клеол, лейкопластир, набір розчинів та інструментів для місцевої анестезії (0,5 % розчин новокаїну, голки для внутрішньошкірної та внутрішньо м’язової ін'єкцій, 2 шприца ємкістю 5—10 мл і 1 стерильний шприц ємкістю 20—50 мл), голки для пункції плеври довжиною 10 см і діаметром 1 мм, роз¬чин гепарину (1000 ОД в 1 мл), стерильний і нестерильний ПОСУД для плевральної рідини, 0,1 % розчин атропіну і кор¬діаміну, 2 рентгенограми грудної клітки (у Прямій та бо¬ковій проекціях), стерильні гумові рукавички.
Методика виконання діагностичного плевроцентезу . Хво¬рий сідає на стілець з високою спинкою, обличчям до спинки, на яку кладуть подушку. Зігнуті в ліктях руки розміщують на подушку, голо¬ву на руки або злегка нахиляють Спина хворого має бути у вертикальному положенні. Якщо хворий не в змозі сидіти, торакоцентез роблять у положенні лежачи. При накопичен¬ні рідини у порожнині плеври хворого повертають на хворий бік, а при пневмотораксі — на здоровий
Перед виконанням плевроценте¬зу лікар і медична сестра надягають маски, миють руки, обробляють Їх 70 % розчином спирту та змащу¬ють 5 % спиртовим розчином йоду Обов'язково надягають стерильні гумові рукавички.
Вибирають місце пункції залежно від розташування випоту, що контролюється фізикальними та рентгенологічни¬ми даними.
Треба пам'ятати, що в усіх випадках проведення плевроцентезу голку вводять по верхньому краю ребра, ба по його нижньому краю проходить судинно-нервовий пучок, ушкод¬ження якого може викликати серйозні ускладнення.
Відмітивши місце проколу 5 % спиртовим розчином йо¬ду, ділянку пункції у межах кола радіусом 10см обробля¬ють цим самим розчином. Рештки йоду збирають стериль¬ним тампоном, змоченим спиртом, щоб не потрапив у плев¬ральну порожнину, де він може спричинити утворення спа¬йок.
Зону пункції обкладають стерильними пелюшками. По¬слідовно вводять внутрішньошкірно, підшкірно 0,5 % роз¬чині новокаїну, проводять анестезію надкісниці, інфільтраційну анестезію міжреберних м’язів плеври. При цьому голку просовують поступово, з перервами, уводячи через кожні 2 мм по 0,2 мл новокаїну. При проколюванні плеври створюється відчуття провалу. Після цього поршень шприца підтягують на себе. Надходження у шприц разом з новокаї¬ном плевральної рідини свідчать про те, що голка досягла плевральної порожнини
Плевральна рідина не надходить у шприц, якщо голку введено вище (в легеню) чи нижче (в черевну порожнину) плевральної порожнини або у разі відсутності в ній плев¬ральної рідини.
Після анестезії голку виймають з грудної клітки і в цьо¬му місці виконують пункцію плевральної порожнини спе¬ціальною голкою і шприцом ємкістю 20—50 мл, у якому міститься 1 мл (1000 Од/ мл) розчину гепарину для запобвігання зсіданню рідини у шприц, голку виймають і на місце проколу накла¬дають стерильний марлевий тампон, змочений спиртом, зверху стерильну марлеву серветку, яку прикріплюють до грудної стінки лейкопластиром або клеолом. Плевральну рідину доставляють до лабораторії для дослідження негай¬но, щоб запобігти руйнуванню ферментів та клітинних еле¬ментів.
Для проведення лікувального плевроцентезу необхідно взяти стерильні ватні та марлеві тампони, пелюшки, клеол, лейкопластир, набір розчинів та інструментів для місцевої анестезії (див. проведення діагностичного плевроцентезу), дезинфікуючі засоби, тупу голку № 14 з канолею, систему дренажних трубок, апарат Боброва, кровоспинний затис¬кач, шприц об'ємом 100—150 мл (шприц Жане), електровідсмоктувач, водяний манометр, бачок для збирання плев¬ральної рідини, банку для контролю відсмоктувача, стериль¬ний пластиковий катетер діаметром 1 мм, розчин гепарину (1000 ОД в 1 мл), 01 % розчин атропіну, кордіамін, сте¬рильні гумові рукавички.
Методика проведення лікувального плевроцентезу Здійснюють підготовку і перевірку роботи системи для евакуації рідини з плевральної порожнини. Система скла¬дається з апарату Боброва, в якому насамперед досягається від'ємний тиск від—0,17 до —60,22 кПа (від —15 до —20 см вод. ст.), який контролюється водяний манометром або спеціальною посудиною для контролю тиску. Від'ємний тиск створюється таким чином: трубку, спрямовану до хворого, перекривають затискачем, повітря з апарату відсмоктують за допомогою електровідсмоктувача або шприца Жане.
Хворий перебуває в такому положенні, як при виконанні діагностичного плевроцентезу.
Діагностичний плевроцентез потрібно робити всім хво¬рим з плевральним випотом нез'ясованої етіології Ліку¬вальний плевроцентез необхідно робити у випадках скуп¬чення значної кількості рідини в плевральній порожнини, а також якщо необхідно увести в плевральну порожнину ліки
Протипоказання. Підвищена кровоточивість, піодермія, оперізуючий лишай у місцях виконання пункції
Для проведення діагностичного плевроцентезу потрібні спирт, йод для дезинфекції місця пункції, стерильні ватні тампони і марлеві серветки (10Х10 см), пелюшки, клеол, лейкопластир, набір розчинів та інструментів для місцевої анестезії (0,5 % розчин новокаїну, голки для внутрішньошкірної та внутрішньо м’язової ін'єкцій, 2 шприца ємкістю 5—10 мл і 1 стерильний шприц ємкістю 20—50 мл), голки для пункції плеври довжиною 10 см і діаметром 1 мм, роз¬чин гепарину (1000 ОД в 1 мл), стерильний і нестерильний ПОСУД для плевральної рідини, 0,1 % розчин атропіну і кор¬діаміну, 2 рентгенограми грудної клітки (у Прямій та бо¬ковій проекціях), стерильні гумові рукавички.
Методика виконання діагностичного плевроцентезу . Хво¬рий сідає на стілець з високою спинкою, обличчям до спинки, на яку кладуть подушку. Зігнуті в ліктях руки розміщують на подушку, голо¬ву на руки або злегка нахиляють Спина хворого має бути у вертикальному положенні. Якщо хворий не в змозі сидіти, торакоцентез роблять у положенні лежачи. При накопичен¬ні рідини у порожнині плеври хворого повертають на хворий бік, а при пневмотораксі — на здоровий
Перед виконанням плевроценте¬зу лікар і медична сестра надягають маски, миють руки, обробляють Їх 70 % розчином спирту та змащу¬ють 5 % спиртовим розчином йоду Обов'язково надягають стерильні гумові рукавички.
Вибирають місце пункції залежно від розташування випоту, що контролюється фізикальними та рентгенологічни¬ми даними.
Треба пам'ятати, що в усіх випадках проведення плевроцентезу голку вводять по верхньому краю ребра, ба по його нижньому краю проходить судинно-нервовий пучок, ушкод¬ження якого може викликати серйозні ускладнення.
Відмітивши місце проколу 5 % спиртовим розчином йо¬ду, ділянку пункції у межах кола радіусом 10см обробля¬ють цим самим розчином. Рештки йоду збирають стериль¬ним тампоном, змоченим спиртом, щоб не потрапив у плев¬ральну порожнину, де він може спричинити утворення спа¬йок.
Зону пункції обкладають стерильними пелюшками. По¬слідовно вводять внутрішньошкірно, підшкірно 0,5 % роз¬чині новокаїну, проводять анестезію надкісниці, інфільтраційну анестезію міжреберних м’язів плеври. При цьому голку просовують поступово, з перервами, уводячи через кожні 2 мм по 0,2 мл новокаїну. При проколюванні плеври створюється відчуття провалу. Після цього поршень шприца підтягують на себе. Надходження у шприц разом з новокаї¬ном плевральної рідини свідчать про те, що голка досягла плевральної порожнини
Плевральна рідина не надходить у шприц, якщо голку введено вище (в легеню) чи нижче (в черевну порожнину) плевральної порожнини або у разі відсутності в ній плев¬ральної рідини.
Після анестезії голку виймають з грудної клітки і в цьо¬му місці виконують пункцію плевральної порожнини спе¬ціальною голкою і шприцом ємкістю 20—50 мл, у якому міститься 1 мл (1000 Од/ мл) розчину гепарину для запобвігання зсіданню рідини у шприц, голку виймають і на місце проколу накла¬дають стерильний марлевий тампон, змочений спиртом, зверху стерильну марлеву серветку, яку прикріплюють до грудної стінки лейкопластиром або клеолом. Плевральну рідину доставляють до лабораторії для дослідження негай¬но, щоб запобігти руйнуванню ферментів та клітинних еле¬ментів.
Для проведення лікувального плевроцентезу необхідно взяти стерильні ватні та марлеві тампони, пелюшки, клеол, лейкопластир, набір розчинів та інструментів для місцевої анестезії (див. проведення діагностичного плевроцентезу), дезинфікуючі засоби, тупу голку № 14 з канолею, систему дренажних трубок, апарат Боброва, кровоспинний затис¬кач, шприц об'ємом 100—150 мл (шприц Жане), електровідсмоктувач, водяний манометр, бачок для збирання плев¬ральної рідини, банку для контролю відсмоктувача, стериль¬ний пластиковий катетер діаметром 1 мм, розчин гепарину (1000 ОД в 1 мл), 01 % розчин атропіну, кордіамін, сте¬рильні гумові рукавички.
Методика проведення лікувального плевроцентезу Здійснюють підготовку і перевірку роботи системи для евакуації рідини з плевральної порожнини. Система скла¬дається з апарату Боброва, в якому насамперед досягається від'ємний тиск від—0,17 до —60,22 кПа (від —15 до —20 см вод. ст.), який контролюється водяний манометром або спеціальною посудиною для контролю тиску. Від'ємний тиск створюється таким чином: трубку, спрямовану до хворого, перекривають затискачем, повітря з апарату відсмоктують за допомогою електровідсмоктувача або шприца Жане.
Хворий перебуває в такому положенні, як при виконанні діагностичного плевроцентезу.