| Назва: | Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження сечовидільної системи |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 6,01 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 174 |
Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження сечовидільної системи
Рентгенологічне дослідження сечовидільної системи поділяють на дві групи: безконтрастні методи і методи із за¬стосуванням штучного контрастування.
До безконтрастних методик належать просвічування і оглядова рентгенографія. Просвічування при захворюван¬нях нирок і сечовивідних шляхів застосовується рідко, а при поєднанні цього методу з контрастними методиками інформативність дослідження збільшується.
Оглядова рентгенографія дає змогу виявити конкремен¬ти у нирках і сечовивідних шляхах. Рентгенограму вико¬нують у положенні хворого на спині, касету розміром 24 X Х30 см або 30Х40 см укладають під хворим. Під час знім¬ка потрібно додержувати малої експозиції, при цьому обстежуваний не повинен дихати.
Якщо рентгенологічне дослідження сечовидільної си¬стеми виконують у плановому порядку, то хворого потрібно готувати старанно. Протягом 2—3 днів перед дослідженням йому призначають дієту, що позбавляє газоутворення. Здебільшого рекомендують супи — гречаний, вівсяний, овоче¬вий, м'ясні бульйони, каші, сир, відварне м'ясо, чай без цукру. Напередодні дослідження о 18 год. дають олійне проносне, а через 2 год. після вечері ставлять високу очисну клізму, до якої добре додавати 10 мл настойки валеріани, за 1,5—2 год. перед рентгенографією знову повторюють клізму. Рентгенографію виконують вранці, натщесерце. При схильності до газоутворення у процесі підготовки застосо¬вують таблетки карболену або ментол з настойкою валеріа¬ни по 20 крапель 3 рази на день.
Після оглядової рентгенографії здійснюють контрастну, урографію — метод рентгенологічного дослідження сечової системи, заснований на вибірній здатності нирок виділяти введені в кров йодовмісні рентгеноконтрастні речовини (тріомбраст або аналогічні зарубіжні препарати верографін, урографін).
Урографія нині є поширеною і високоінформативною методикою, що дозволяє вивчити анатомічну будову і функціональний стан сечовидільної системи.
Підготовка хворого до урографії полягає в старанному очищенні кишок і запобіганні газоутворенню. Крім того, потрібно пам'ятати про необхідність зменшити розведення контрастної речовини сечею. Для цього слід провести деяке обезводнювання організму. Хворому рекомендують за 1-2 дні до дослідження різко обмежити, а за 12—18 год. припинити прийом рідини. Як правило, потрібно визначити індивідуальну чутливість обстежуваного до йоду. Дослі¬дження проводять натщесерце.
Після оцінки за оглядовим знімком підготовленості ки¬шок внутрішньовенне вводять рентгеноконтрастну речовину
3 розрахунку 1 мл 76 % тріомбрасту на 1 кг ваги хворого. Найкраща якість і достовірність діагностики буває, коли рентгенографію проводять під контролем рентгенотелевізійного просвічування з вибором оптимального часу і про¬екції знімків. Знімки роблять через 20—ЗО хв., а за пока¬заннями і через 3—6 і навіть через 24 год.
Резервні можливості нирок встановлюють з допомогою фармакоурографії, коли через 20 хв. після введення рент¬геноконтрастної речовини внутрішньовенне на ізотонічному розчині вводять 40 мг фуросеміду, що виявляє приховані порушення уродинаміки.
Цистографія — рентгенологічне дослідження сечівника з штучним контрастуванням. Цей метод дозволяє діагно¬стувати анатомічні аномалії сечівника, його дивертикули, сечові камені, пухлини, захворювання передміхурової за¬лози тощо. Підготовка до цистографії полягає в очищенні прямої і низхідної частин сигмовидної кишки та макси¬мальному спорожненні сечівника.
Користуються висхідною (ретроградною) цистографією і низхідною, яка є завершальним етапом контрастної урографії.
При висхідній цистографії у сечівник з допомогою ка¬тетера вводять 150—300 мл 10—30% розчину тріомбрасту, йодаміну, верографіну. Однак висхідна цистографія не завжди дозволяє одержати зображення невеликих пухлин та малоконтрастних каменів. Тоді вдаються до газової ци¬стографії—до сечівника вводять 150—200 см3 вуглекислого газу, закису азоту або кисню. Іноді застосовують і подвійне контрастування, коли до міхура вводять 15—20 мл трийодистого калію, а потім до 200 см3 газу. Після цього роблять серію знімків у період заповнення сечівника і в період його спорожнення, коли створюються умови для ви¬явлення уражень стінок міхура.
При низхідній цистографії рентгенографію сечівника виконують після його оптимального заповнення контрастованою сечею, виділеною нирками.
Висхідна (ретроградна) пієлоуретрографія полягає в тугому заповненні контрастною речовиною ниркових мисок і сечоводу.
Рентгенологічне дослідження сечовидільної системи поділяють на дві групи: безконтрастні методи і методи із за¬стосуванням штучного контрастування.
До безконтрастних методик належать просвічування і оглядова рентгенографія. Просвічування при захворюван¬нях нирок і сечовивідних шляхів застосовується рідко, а при поєднанні цього методу з контрастними методиками інформативність дослідження збільшується.
Оглядова рентгенографія дає змогу виявити конкремен¬ти у нирках і сечовивідних шляхах. Рентгенограму вико¬нують у положенні хворого на спині, касету розміром 24 X Х30 см або 30Х40 см укладають під хворим. Під час знім¬ка потрібно додержувати малої експозиції, при цьому обстежуваний не повинен дихати.
Якщо рентгенологічне дослідження сечовидільної си¬стеми виконують у плановому порядку, то хворого потрібно готувати старанно. Протягом 2—3 днів перед дослідженням йому призначають дієту, що позбавляє газоутворення. Здебільшого рекомендують супи — гречаний, вівсяний, овоче¬вий, м'ясні бульйони, каші, сир, відварне м'ясо, чай без цукру. Напередодні дослідження о 18 год. дають олійне проносне, а через 2 год. після вечері ставлять високу очисну клізму, до якої добре додавати 10 мл настойки валеріани, за 1,5—2 год. перед рентгенографією знову повторюють клізму. Рентгенографію виконують вранці, натщесерце. При схильності до газоутворення у процесі підготовки застосо¬вують таблетки карболену або ментол з настойкою валеріа¬ни по 20 крапель 3 рази на день.
Після оглядової рентгенографії здійснюють контрастну, урографію — метод рентгенологічного дослідження сечової системи, заснований на вибірній здатності нирок виділяти введені в кров йодовмісні рентгеноконтрастні речовини (тріомбраст або аналогічні зарубіжні препарати верографін, урографін).
Урографія нині є поширеною і високоінформативною методикою, що дозволяє вивчити анатомічну будову і функціональний стан сечовидільної системи.
Підготовка хворого до урографії полягає в старанному очищенні кишок і запобіганні газоутворенню. Крім того, потрібно пам'ятати про необхідність зменшити розведення контрастної речовини сечею. Для цього слід провести деяке обезводнювання організму. Хворому рекомендують за 1-2 дні до дослідження різко обмежити, а за 12—18 год. припинити прийом рідини. Як правило, потрібно визначити індивідуальну чутливість обстежуваного до йоду. Дослі¬дження проводять натщесерце.
Після оцінки за оглядовим знімком підготовленості ки¬шок внутрішньовенне вводять рентгеноконтрастну речовину
3 розрахунку 1 мл 76 % тріомбрасту на 1 кг ваги хворого. Найкраща якість і достовірність діагностики буває, коли рентгенографію проводять під контролем рентгенотелевізійного просвічування з вибором оптимального часу і про¬екції знімків. Знімки роблять через 20—ЗО хв., а за пока¬заннями і через 3—6 і навіть через 24 год.
Резервні можливості нирок встановлюють з допомогою фармакоурографії, коли через 20 хв. після введення рент¬геноконтрастної речовини внутрішньовенне на ізотонічному розчині вводять 40 мг фуросеміду, що виявляє приховані порушення уродинаміки.
Цистографія — рентгенологічне дослідження сечівника з штучним контрастуванням. Цей метод дозволяє діагно¬стувати анатомічні аномалії сечівника, його дивертикули, сечові камені, пухлини, захворювання передміхурової за¬лози тощо. Підготовка до цистографії полягає в очищенні прямої і низхідної частин сигмовидної кишки та макси¬мальному спорожненні сечівника.
Користуються висхідною (ретроградною) цистографією і низхідною, яка є завершальним етапом контрастної урографії.
При висхідній цистографії у сечівник з допомогою ка¬тетера вводять 150—300 мл 10—30% розчину тріомбрасту, йодаміну, верографіну. Однак висхідна цистографія не завжди дозволяє одержати зображення невеликих пухлин та малоконтрастних каменів. Тоді вдаються до газової ци¬стографії—до сечівника вводять 150—200 см3 вуглекислого газу, закису азоту або кисню. Іноді застосовують і подвійне контрастування, коли до міхура вводять 15—20 мл трийодистого калію, а потім до 200 см3 газу. Після цього роблять серію знімків у період заповнення сечівника і в період його спорожнення, коли створюються умови для ви¬явлення уражень стінок міхура.
При низхідній цистографії рентгенографію сечівника виконують після його оптимального заповнення контрастованою сечею, виділеною нирками.
Висхідна (ретроградна) пієлоуретрографія полягає в тугому заповненні контрастною речовиною ниркових мисок і сечоводу.
Новости загрузка новостей...