| Назва: | Управління асортиментом та номенклатурою |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 272,6 KB |
| Скачувань: | 105 |
Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників за професіями проводиться на підприємстві. При цьому дисципліна загального курсу «Охорона праці» вивчається в обсязі не менше ніж 20 годин. Заняття проводяться у формі лекції, семінарів та консультацій. До проведення навчання за окремими темами залучаються сторонні фахівці (в першу чергу це фахівці-медики, фахівці-технологи). Робочі навчальні плани і програми підготовки, підвищення кваліфікації робітників розробляються на основі навчальних планів і програм, затверджених Міністерством освіти і науки за погодженням з Держнаглядохоронпраці. Для перевірки знань працівників з питань охорони праці наказом голови правління ВАТ створюються постійно-діючі комісії. Головами комісій призначаються заступники голови правління або заступники головного інженера, в службові обов’язки яких входить організація роботи з охорони праці, а в окремих структурних підрозділах їх очолюють керівники відповідних підрозділів чи їх заступники.
Окремі посадові особи та спеціалісти проходять навчання з питань охорони праці в галузевих (відомчих) навчальних закладах, а в разі відсутності необхідної спеціалізації – у навчальних закладах, які в установленому порядку отримали дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання.
Персонал, що обслуговує машини та механізми, експлуатація яких пов’язана з підвищеною небезпекою проходить підготовку тільки в закладах освіти (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки та перепідготовки робітничих кадрів) які одержали необхідні ліцензії Міносвіти і науки та дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання. При підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою дисципліна загального курсу «Охорона праці» вивчається в обсязі не менше ніж 30 годин, а питання охорони праці, пов’язані з виконанням специфічних робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсах спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.
Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місті до початку самостійної роботи проходять стажування протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців або дублювання протягом не менше ніж шість змін. Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється безпосереднім керівником робіт (начальником виробництва, цеху тощо) в журналі реєстрації інструктажів. Після закінчення стажування (дублювання) наказом/розпорядженням керівника структурного підрозділу працівник допускається до самостійної роботи.
4.3 Організація пожежної безпеки на підприємстві
Пожежі заподіюють величезний збиток та навіть приводять до людських жертв.
Забезпечення пожежної безпеки являє собою систему державних та суспільних заходів, направлених на охорону від вогню життя і здоров'я людей, суспільної власності та особистого майна громадян. Задачі попередження пожеж і боротьби з ними тісно пов'язані з проблемами охорони праці.
Причинами пожежі на підприємстві можуть бути: порушення технологічного процесу, пошкодження енергоустаткування, погана підготовка обладнання до роботи, самозагорання промасленої матерії, знос та корозія обладнання, іскри при виконанні електро- та газозварювальних робіт.
Для оцінки пожежної безпеки того або іншого технологічного процесу потрібно знати, які вогненебезпечні речовини використовуються в ньому або виходять.
Горіння являє собою хімічну реакцію окислення речовини самоприскореним, що супроводиться виділенням тепла і світла.
Види горіння:
Спалах - миттєве згоряння горючої суміші без утворення стислих газів і без продовження горіння.
Зайняття - виникнення горіння під дією джерела загоряння.
Запалення - зайняття пар і газів з появою полум'я.
Самозагорання - виникнення горіння за рахунок тепла хімічної реакції окислення при відсутності джерела запалювання.
Самозаймання - самозагорання з появою полум'я.
Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині і поза приміщеннями, в межах яких постійно або періодично утворяться горючі речовини та в яких вони можуть знаходитися при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.
Класифікація пожежонебезпечних зон приведена в Правилах устрою електроустаткування (ПУЕ).
Зони класу П-1 - зони, розташовані в приміщеннях, в яких застосовуються горючі рідини з температурою спалаху вище за 610 С.
Зони класу П-ІІ - зони, розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі пил або волокна з нижньою концентраційною межею запалення більше за 65 г/м3 до об'єму повітря.
Зони класу П-ІІа - зони, розташовані в приміщеннях, в яких знаходяться тверді горючі речовини
Зони класу П-III - розташовані поза приміщенням зони, в яких знаходяться горючі рідини з температурою спалаху вище за 610 С або тверді горючі речовини.
Окремі посадові особи та спеціалісти проходять навчання з питань охорони праці в галузевих (відомчих) навчальних закладах, а в разі відсутності необхідної спеціалізації – у навчальних закладах, які в установленому порядку отримали дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання.
Персонал, що обслуговує машини та механізми, експлуатація яких пов’язана з підвищеною небезпекою проходить підготовку тільки в закладах освіти (професійно-технічні училища, навчально-курсові комбінати, центри підготовки та перепідготовки робітничих кадрів) які одержали необхідні ліцензії Міносвіти і науки та дозвіл Держнаглядохоронпраці на проведення відповідного навчання. При підготовці працівників для робіт з підвищеною небезпекою дисципліна загального курсу «Охорона праці» вивчається в обсязі не менше ніж 30 годин, а питання охорони праці, пов’язані з виконанням специфічних робіт з підвищеною небезпекою, вивчаються в курсах спеціальних дисциплін і органічно поєднуються з вивченням технології виробництва.
Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місті до початку самостійної роботи проходять стажування протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців або дублювання протягом не менше ніж шість змін. Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється безпосереднім керівником робіт (начальником виробництва, цеху тощо) в журналі реєстрації інструктажів. Після закінчення стажування (дублювання) наказом/розпорядженням керівника структурного підрозділу працівник допускається до самостійної роботи.
4.3 Організація пожежної безпеки на підприємстві
Пожежі заподіюють величезний збиток та навіть приводять до людських жертв.
Забезпечення пожежної безпеки являє собою систему державних та суспільних заходів, направлених на охорону від вогню життя і здоров'я людей, суспільної власності та особистого майна громадян. Задачі попередження пожеж і боротьби з ними тісно пов'язані з проблемами охорони праці.
Причинами пожежі на підприємстві можуть бути: порушення технологічного процесу, пошкодження енергоустаткування, погана підготовка обладнання до роботи, самозагорання промасленої матерії, знос та корозія обладнання, іскри при виконанні електро- та газозварювальних робіт.
Для оцінки пожежної безпеки того або іншого технологічного процесу потрібно знати, які вогненебезпечні речовини використовуються в ньому або виходять.
Горіння являє собою хімічну реакцію окислення речовини самоприскореним, що супроводиться виділенням тепла і світла.
Види горіння:
Спалах - миттєве згоряння горючої суміші без утворення стислих газів і без продовження горіння.
Зайняття - виникнення горіння під дією джерела загоряння.
Запалення - зайняття пар і газів з появою полум'я.
Самозагорання - виникнення горіння за рахунок тепла хімічної реакції окислення при відсутності джерела запалювання.
Самозаймання - самозагорання з появою полум'я.
Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині і поза приміщеннями, в межах яких постійно або періодично утворяться горючі речовини та в яких вони можуть знаходитися при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.
Класифікація пожежонебезпечних зон приведена в Правилах устрою електроустаткування (ПУЕ).
Зони класу П-1 - зони, розташовані в приміщеннях, в яких застосовуються горючі рідини з температурою спалаху вище за 610 С.
Зони класу П-ІІ - зони, розташовані в приміщеннях, в яких виділяються горючі пил або волокна з нижньою концентраційною межею запалення більше за 65 г/м3 до об'єму повітря.
Зони класу П-ІІа - зони, розташовані в приміщеннях, в яких знаходяться тверді горючі речовини
Зони класу П-III - розташовані поза приміщенням зони, в яких знаходяться горючі рідини з температурою спалаху вище за 610 С або тверді горючі речовини.
Новости загрузка новостей...