1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Після проголошення Акту про незалежність в Україні всі ще були в звертанні російські рублі. У Бішкеке (Киргизстан) сталася зустріч глав держав СНД, на якій розглядався проект угоди про єдину грошову систему, грошово-кредитно-валютну політику держав, які зберегли рубель як законний платіжний засіб. Україна не схвалила угоди. Справа в тому, що по ряду причин, в тому числі об'єктивного характеру, наприклад, через високу вартість енергоносіїв, економіка України загалом втратила конкурентоздатність в межах СНД. Про це свідчить хоч би той факт, що в Україні рівень середніх цін був вище в порівнянні з іншими державами. Якщо Україна залишилася б в рублевий зоні, перед нею поставили б вимогу припинити будь-які самостійні кроки в сфері бюджетної, грошово-кредитної політики і оплати труда і на першому етапі підпорядкували б справу емісійно-кредитного регулювання Центральному банку Росії, на другому міждержавному емісійному банку, який здійснював би регулювання єдиної грошової системи. Це означало б, що жодній позики своїм підприємствам Україна протягом 1992-1993 рр. вже не змогла б видати, і як наслідок розорення маси підприємств металургійною, вугільною і інших галузей промисловості, тобто всіх тих, які мають рівень витрат вище, ніж в інших республіках СНД.

Керівництву України стало зрозуміло, що альтернативи виходу з рублевий зони не було. Підписання угоди про єдину грошову систему призвело б до надзвичайно важких наслідків для економіки України, спричинило б подальше зниження і без того дуже низького життєвого рівня, різко загострило б соціально-політичне положення.

10 січня 1992 року в Україні почалася грошова реформа, в готівковому звертанні з'явилася перехідна національна валюта український карбованець (купон). Його завданням було захистити споживчий ринок України від напливу російських рублів з Росії і інших країн СНД. У міждержавних розрахунках в кордонах СНД продовжували використати російський рубель, який негативно впливав на економіку України. Функціонування російського рубля паралельно з купоном продовжувалося до 12 листопада 1992 року. З цього дня спеціальним Указом Президента України функціонування рубля в грошовому обігу було припинено. Так завершився перший етап грошової реформи.

Однак позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства функцію накопичення. А без реалізації цієї функції не можна подолати кризу виробництва, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу.

Через затримку з введенням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні», по якому:

1) з 2 вересня 1996 року в обіг вводиться національна валюта України гривня і її сота частина - копійка;

2) в обіг були випущені банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена;

3) українські карбованці підлягали обміну на гривні (банкноти і розмінну монету) по курсу 100 000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн. українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а більше за 100 млн. крб. зараховувалися на внески в банках з правом їх вільного використання в гривнях;

4) з 2 по 16 вересня 1996 року на території в готівковому звертанні функціонували гривня і український карбованець, який поступово вилучався із звертання;

5) з 24.00 16 вересня 1996 року функціонування українського карбованця в готівковому звертанні припинилося.

Єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня, таким чином, починається формування сучасної грошової системи України.

З введенням в Україні в обіг національної грошової одиниці гривні починається період формування власної грошової системи. Грошова система це форма організації грошового обігу, встановлена державним законодавством. Вона передбачає рушення готівки і здійснення безготівкових розрахунків в процесі звертання товарів, виробництва і надання послуг, здійснення різних платежів і тому подібне. Україні доводилося національну грошову систему створювати з самого початку, оскільки та, що до цього існувала, не була національною. Національна грошова система включає:

назва грошової одиниці;

міру цін;

види державних грошових знаків;

порядок емісії грошей;

регламентацію безготівкового звертання;

державні органи по регулюванню грошового обігу.

Особливе місце в грошовій системі займає Національний банк України (НБУ). Він виконує ряд специфічних функцій:

є емісійним центром країни, тобто в його обов'язку входять підготовка заходів і випуск державних банкнот;

служить офіційним сховищем (скарбницею) золотовалютних ресурсів і інших скарбів країни;

виступає «банком банків», тобто здійснює операції тільки з банками, які входять в національну кредитну систему;

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11