1 2 3 4 5 6 7 8

Крім того, скорочення обсягів виробництва в наших умовах

спричиняється не лише передбаченнями інфляції, а й монопол-

ізованістю і "одержавленістю" виробництва.

Схожість моделі з українською ситуацією полягає у тому,

що:

1) поштовхом до інфляційного зростання цін у нас стало

зростання сукупних витрат наприкінці 80-х - на початку 90-х

років під впливом часткової лібералізації економіки. Остання,

як відомо, виявилася у наданні колективам державних

підприємств права більш вільно розпоряджатись заробленими

коштами;

2) так, як це і передбачено моделлю, в Україні у певний

момент (а саме у 1993 р.) уряд усвідомив те, що інфляцію

спричиняють надмірні витрати, і були зроблені кроки, спрямо-

вані на скорочення цих витрат. Це здійснювалось, головним чи-

ном, через обмеження індивідуальних доходів;

3) поведінка населення і виробників в Україні формується

під впливом адаптивних очікувань зростання цін, а низька

довіра до дій уряду є причиною стійкості таких очікувань;

4) спроби обмежити доходи споживачів в Україні не приве-

ли до передбачуваного урядом подолання інфляції.

Інфляція не викликала б, можливо, такої пильної уваги з

боку теоретиків та практиків, якби не її негативні наслідки.

Зупинимось на деяких з них. Втрати від інфляції традиційно

поділяють на ті, що мають місце при передбачуваній та при не-

передбачуваній інфляції.

Суспільні втрати передбачуваної інфляції є такими:

1) поява так званих "витрат меню", викликаних тим, що в умо-

вах інфляції продавці змушені часто міняти цінники, каталоги

тощо, що призводить до додаткових витрат.

2) існування так званих "витрат зношеного взуття", спричине-

них тим, що люди, запобігаючи втраті купівельної спроможності

грошей, тримають усю готівку на депозитах і змушені часто

відвідувати банк, щоб зняти кошти на поточні витрати.

До суспільних втрат непередбаченої інфляції належать:

1) фіскальний податок, спричинений тим, що в умовах інфляції

кількісне зростання доходів має номінальний характер і може

означати падіння реальних доходів; водночас норма оподат-

кування протягом певного часу лишається незмінною, і платник

податку несе додатковий тягар;

2) перерозподільчий ефект, коли втрачають усі, хто має фіксо-

вані доходи, а також ті, хто надає гроші у позику під нез-

мінний процент;

3) втрата цінами регулюючої ролі, яка пояснюється тим, що

внаслідок інфляційного зростання цін скорочуються обсяги ви-

робництва і споживання (виробники скорочують виробництво че-

рез подорожання ресурсів, споживачі обмежують споживання че-

рез зменшення реальних доходів);

4) Втрата всіма грошовими показниками здатності бути вим-

ірниками економічних процесів через постійну зміну масштабу

вимірювання (100 грошових одиниць одного року можуть бути у

декілька разів меншими, ніж 100 тих же одиниць іншого року).

Цікавим є питання про те, чи можна кількісно виміряти

суспільні втрати від інфляції. Аналізуючи витрати, пов'язані

із подоланням інфляції у 70-х роках, американський економіст

Артур Оукен дійшов висновку, що зниження інфляції на один

процентний пункт вимагатиме скорочення реальних обсягів ВНП

на 10% нижче природного рівня, що, в свою чергу, передбачає

10-11% не збільшення норми безробіття (порівняно з її при-

родною нормою на рівні 6%).

4. Висока соціально-економічна "ціна", яку суспільство

сплачує за допущену інфляцію, вимагає антиінфляційних дій.

Світова практика нагромадила в цій галузі певний досвід.

Контроль над зарплатою та цінами є частиною державної

політики регулювання сукупного попиту. Визнається, що він не

лише обмежує сукупний попит, а й є засобом подолання

інфляційних очікувань з боку робітників та підприємців. Адже,

повіривши у рішучість дій уряду, суб'єкти економічних відно-

син можуть стримати свої "зазіхання" на подальше зростання

зарплати і цін кінцевої продукції. Можливі різні варіанти

контрол: домовленість з профспілками про обмежене зростання

зарплати, прийняття законів, які регулюють зростання зарплати

та цін. В Україні, зокрема, приймалися законодавчі акти щодо

обмеження рентабельності виробництва з метою стримування цін.

Слід, однак, враховувати, що в разі скорочення попиту за

рахунок обмеження зарплати може бути досягнуто антистимулю-

ючого ефекту: скорочення випуску. Це особливо небезпечно при

інфляції, пов'язаній зі спадом. З іншого боку, наслідки кон-

тролю над зарплатою можуть бути зведені нанівець необмеженим

зростанням державних витрат.

1 2 3 4 5 6 7 8