1 2 3 4 5 6 7 8

ідповідності зростання цін на засоби виробництва і предмети

споживання. Але він доповнював пояснення тим, що при підйомі

до виробництва залучаються робітники з нижчою кваліфікацією і

гірше обладнання. Відповідно, граничний прибуток починає па-

дати, і за цих умов починається криза.

У світовій економічній науці відомого українського еко-

номіста Михайла Тугана-Барановського (1865-1919) відносять до

"синтетичного" напряму, який пояснював цикл невідповідністю

(асинхронністю) у розвитку різних сфер виробництва. Він пов-

'язував циклічний характер економічного розвитку з інноваці-

ями в галузях, що виробляють засоби виробництва, а власне

причину циклічних коливань вбачав у диспропорціях між рухом

заощаджень та інвестицій у цих галузях. Появу диспропорцій

він пояснював недосконалістю дії ринкових механізмів, їх

неспроможністю пропорційно розподілити капітал між різними

сферами.

Другий підхід до економічного циклу, як уже зазначалося,

грунтується на відмові від його розуміння як відхилення від

стану рівноваги. Він розроблявся в межах відносно молодої

науки - економетрики. За уявленням представників цього нап-

ряму, поняття рівноваги - штучне, ідеальне утворення дос-

лідника. Справжня економіка - це постійний рух. Тому не-

обхідно розробляти моделі коливань, виходячи з внутрішніх за-

лежностей та зовнішніх чинників, досліджувати їх посилення та

затухання. Економетристи відстоювали ідею неминучості коли-

вань в умовах економічного прогресу, досліджували можливості

впливу на циклічні коливання, шукали засобів їх пом'якшення.

Третій підхід характеризується остаточною відмовою від

розуміння коливань як відхилення від рівноваги, запереченням

рівноваги як якогось нормального стану, відмовою від ідеї ре-

гулярної періодичності циклів і навіть заміною самого поняття

- "цикл" іншими - "загальний рух", "коливання".

Розподілимо моделі, що будуть розглядатися нижче на три

групи:

1) пояснення економічних коливань змінами на базі сукуп-

ного попиту;

2) пояснення коливань змінами у пропозиції:

3) пояснення, що враховують зміни і з боку попиту, і з

боку пропозиції.

Пояснення коливань змінами з боку попиту здійснюється в

межах моделі IS-LM. Ця модель дала змогу пояснити зміни

рівноваги (коливання) у короткотерміновому періоді під впли-

вом таких екзогенних чинників, як бюджетно-податкова та гро-

шово-кредитна політика, на ендогенні величини; ставку процен-

та і величину ВНП. Запишемо у символах ті наслідки, до яких,

згідно з моделлю IS-LM, призводять дії згаданих чинників.

Збільшення податків скорочує випуск і зменшує ставку

процента:

AD Inv Y

T D

Y (M/P) L(i) i

Збільшення державних витрат одночасно збільшує випуск і

ставку процента:

AD Inv Y

G D

Y (M/P) L(i) i

Збільшення грошової маси зменшує ставку процента і

збільшує випуск:

S

(M/P) i

M

i I AD Inv Y

2. Явище інфляції має макроекономічну природу хоча б

тому, що означає підвищення загального рівня цін і певні зру-

шення у сукупних обсягах виробництва.

Аналізуючи явище інфляції, розрізняють два її види:

інфляцію попиту та витрат (пропозиції).

Для ілюстрації механізму інфляції скористаємося моделлю

AS-AD, маючи на увазі такі вихідні положення:

1) інфляція - це порушення рівноваги, що відбувається

внаслідок зсувів ліній AD та AS;

2) причиною зрушень лінії AD можуть бути раптові зміни

кожного з компонентів сукупних витрат C,I,G, а також зміни в

кількості грошей, які перебувають в обігу;

3) необхідно розрізняти довготермінову пропозицію, яка

графічно зображається вертикальною лінією, і корот-

котермінову, що зображається лінією з правостороннім нахилом;

4) зрушення в обсягах виробництва, спричинені зсувами

ліній AD та AS, є тимчасовими. Економіка тяжіє до виробництва

на рівні своїх потенційних можливостей. Тому необхідно

розрізняти короткотермінові і довготермінові наслідки тих

чинників, що спричиняють інфляцію попиту і витрат.

Моделювання інфляції попиту грунтується на правос-

торонньому зсуві лінії AD, що є адекватним збільшенню сукуп-

ного попиту. Причиною цих змін може бути збільшення кожного з

елементів сукупних витрат. Найважливішою серед них є

збільшення державних витрат і зменшення податків. Так само

сукупний попит зростає тоді, коли збільшується кількість гро-

шей в обігу. Вважається, що будь-які заходи експан-

сіоністської бюджетно-податкової чи грошово-кредитної пол-

ітики можуть спричинити інфляцію попиту. Зобразимо результат

дії цих чинників графічно:

P P

AD1(A, M,G1) AD2(A, M,G2) AD1(E,M1) AD2(E,M2)

PC PC

C C

PB PB B

B

PA A PA A

Y(K,L) YB Y Y(K,L) YB Y

Перехід від А до В ще не є інфляцією. По-перше, це

підвищення цін здійснюється на короткому проміжку (інфляція ж

вважається тривале зростання загального рівня цін). По-друге,

1 2 3 4 5 6 7 8