| Назва: | Монополія і досконала конкуренція |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 59,94 KB |
| Скачувань: | 59 |
Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові ос¬нови обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конку¬ренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного кон¬тролю за його дотриманням. Законом України “Про обмеження моно¬полізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємниць¬кій діяльності”, прийнятим у березні 1992 р., змінами до нього та прийнятим у червні 1996 р. на його розвиток Законом України “Про захист від недобросовісної конкуренції” караються всі дії підприємця, які спрямовані на створення перешкод доступу на ринок іншим та на встановлення дискримінаційних цін на свої товари. Закони спрямо¬вані на здійснення “демонополізації економіки, фінансової, ма¬теріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтрим¬ки підприємців, які сприяють розвитку конкуренції”.
Україна, формуючи ефективне ринкове середовище, в Законі “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, теж зробила перші кроки до цивілізації конкурентних процесів. В ньому зокрема:
1. Дано визначення монопольного становища підприємства. Згідно з Законом, монополістом вважається підприємство, частка якого на ринку певного перевищує 35%.
2. Визначено, що кваліфікується як зловживання монопольних становищем:
а) нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище; пропонування прийняти додаткові умови або купити непотрібні товари;
б) обмеження чи припинення виробництва з метою створення або підтримки дефіциту на ринку і встановлення монопольних цін;
в) часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення дефіциту і встановлення мінімальних цін;
г) інші дії з метою створення перешкод для доступу на ринок і виходу з ринку інших підприємств;
д) встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.
3. Дається тлумачення поняття “недобросовісна конкуренція”. Це:
а) неправомірне використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару або імені іншого підприємця;
б) умисне поширення неправдивих або неточних відомостей про свого конкурента;
в) отримання, використання й розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди іншим підприємцям.
4. Визначено санкції у випадку зловживань монопольним становищем. Закон дає право антимонопольному комітету:
а) приймати рішення про примусовий поділ монопольних об'єднань;
б) накладати штрафні грошові санкції на порушників;
в) вилучати до бюджету отриманий прибуток.
За твердженням закордонних спостерігачів, Антимонопольне законодавство України відповідає світовим стандартам. Проте створювалося воно, на жаль, не в рамках реалізації єдиної програми соціально-економічних перетворень. Її немає і донині. Не бачачи орієнтирів, український уряд, як показала життя, уже начально обрало неправильний шлях. Світова практика свідчить про те, що тільки після запуску демонополізації основних сфер виробництва варто проводити лібералізацію цін і фінансово-грошове реформування. Наш уряд надійшов навпаки й одержало відомі результати. Але при цьому було б бажаним і введення на прикладі антимонопольної практики закордонних країн жорсткого контролю за виконанням даного законодавства. Це одне із самих “хворих” місць у державно-правовій структурі України: приймаються в принципі непогані закони, але введення їх у життя або постійно одержує відстрочку, або взагалі не відбувається. Тому для нормального функціонування антимонопольного законодавства необхідно створити ще один ланцюжок - комісію з контролю за виконанням розпоряджень антимонопольних органів, надавши їй усі повноваження по застосуванню санкцій стосовно порушників антимонопольного законодавства.
Безумовно, від проведення антимонопольної політики в теперішніх важких економічних умовах України чудес очікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру і підтримку населення, щоб люди знали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.
Таким чином, у процесі удосконалювання українського антимонопольного законодавства можуть бути використані антимонопольне законодавство промислово розвитих країн і практика його застосування, але з урахуванням особливостей нашого перехідного періоду.
ВИСНОВКИ
Отже, після всього вищесказаного можна зробити висновок, що в економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час однією з найбільш цікавих тем. Різні провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені виявили існування такого явища в суспільному житті.
Україна, формуючи ефективне ринкове середовище, в Законі “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, теж зробила перші кроки до цивілізації конкурентних процесів. В ньому зокрема:
1. Дано визначення монопольного становища підприємства. Згідно з Законом, монополістом вважається підприємство, частка якого на ринку певного перевищує 35%.
2. Визначено, що кваліфікується як зловживання монопольних становищем:
а) нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище; пропонування прийняти додаткові умови або купити непотрібні товари;
б) обмеження чи припинення виробництва з метою створення або підтримки дефіциту на ринку і встановлення монопольних цін;
в) часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення дефіциту і встановлення мінімальних цін;
г) інші дії з метою створення перешкод для доступу на ринок і виходу з ринку інших підприємств;
д) встановлення дискримінаційних цін на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.
3. Дається тлумачення поняття “недобросовісна конкуренція”. Це:
а) неправомірне використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару або імені іншого підприємця;
б) умисне поширення неправдивих або неточних відомостей про свого конкурента;
в) отримання, використання й розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди іншим підприємцям.
4. Визначено санкції у випадку зловживань монопольним становищем. Закон дає право антимонопольному комітету:
а) приймати рішення про примусовий поділ монопольних об'єднань;
б) накладати штрафні грошові санкції на порушників;
в) вилучати до бюджету отриманий прибуток.
За твердженням закордонних спостерігачів, Антимонопольне законодавство України відповідає світовим стандартам. Проте створювалося воно, на жаль, не в рамках реалізації єдиної програми соціально-економічних перетворень. Її немає і донині. Не бачачи орієнтирів, український уряд, як показала життя, уже начально обрало неправильний шлях. Світова практика свідчить про те, що тільки після запуску демонополізації основних сфер виробництва варто проводити лібералізацію цін і фінансово-грошове реформування. Наш уряд надійшов навпаки й одержало відомі результати. Але при цьому було б бажаним і введення на прикладі антимонопольної практики закордонних країн жорсткого контролю за виконанням даного законодавства. Це одне із самих “хворих” місць у державно-правовій структурі України: приймаються в принципі непогані закони, але введення їх у життя або постійно одержує відстрочку, або взагалі не відбувається. Тому для нормального функціонування антимонопольного законодавства необхідно створити ще один ланцюжок - комісію з контролю за виконанням розпоряджень антимонопольних органів, надавши їй усі повноваження по застосуванню санкцій стосовно порушників антимонопольного законодавства.
Безумовно, від проведення антимонопольної політики в теперішніх важких економічних умовах України чудес очікувати не припадає. Але дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру і підтримку населення, щоб люди знали, що вони можуть звернутися в антимонопольні служби зі своїми проблемами. Необхідно переконати людей, що вільна конкуренція є добром для усіх.
Таким чином, у процесі удосконалювання українського антимонопольного законодавства можуть бути використані антимонопольне законодавство промислово розвитих країн і практика його застосування, але з урахуванням особливостей нашого перехідного періоду.
ВИСНОВКИ
Отже, після всього вищесказаного можна зробити висновок, що в економічній теорії монополія є однією з найбільш суперечливих, але в той же час однією з найбільш цікавих тем. Різні провідні економісти постійно намагалися висловити свої думки з приводу них. Ще давні вчені виявили існування такого явища в суспільному житті.
Новости загрузка новостей...