1 2 3 4 5 6

На сьогодні державний бюджет України характеризується високим ступенем централізації фінасових ресурсів, що зако¬номірно для країн перехідного періоду. Так, бюджетні ресурси України становлять нині майже 45 відсотків від ВВП. Така централізація коштів повинна забезпечити своєчасне і повне фінансування усіх загальнодержавних програм, а також до¬даткові заходи, пов'язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат. Однак, якщо проаналізувати бюд¬жетне фінансування останніх чотирьох років, то можна пере¬конатись, що в цілому видатки були недофінансовані від 20 до ЗО відсотків порівняно із затвердженими сумами. Основ¬ними причинами неповного фінансування було невиконання доходної частини, розбалансованість економіки, важке фінан¬сове становище підприємств. Отже, можна дійти висновку, що механізм бюджетного фінансування тісно пов'язаний з дохо¬дами бюджету. Цей взаємозв'язок полягає у кількісній відпо¬відності, коли при забезпеченій доходній базі бюджет має змогу фінансувати своєчасно і повною мірою суми заплано¬ваних видатків.

Однією з проблем, пов'язаних з функціонуванням механіз¬му бюджетного фінансування, є необхідність чіткого визна¬чення і розподілу сфери фінансування державного і місцевих бюджетів. На загальнодержавному рівні доцільно фінансувати видатки, які мають вирішальне значення для економіки України. На рівні місцевих органів влади слід залишити ви¬датки, спрямовані на вирішення соціальних питань і підтрим¬ку їхнього економічного становища щодо комунальної влас¬ності. Інакше кажучи, при здійсненні механізму бюджетного фінансування необхідно чітко розподілити компетенцію між центральними органами влади та органами місцевого само¬врядування і законодавче закріпити її за ними. Оскільки бюд¬жетне фінансування є складовою бюджетного механізму, за допомогою якого здійснюється реалізація бюджетних функ¬цій, то можна дійти висновку, що саме за допомогою бюджет¬ного інвестування та фінансування відбувається надання коштів, які завдяки розподілу і перерозподілу ВВП спрямо¬вуються державою на економічні та соціальні потреби країни.

Роль бюджетного фінансування визначається передусім тим, що є основним методом забезпечення прогресивних зру¬шень в економічній структурі. Тільки за допомогою бюджет-

ного фінансування створюються умови і забезпечується роз¬виток нових галузей виробництва.

Система бюджетного фінансування вміщує в собі прин¬ципи, форми та методи надання бюджетних асигнувань суб'єктам господарювання.

Незалежно від джерел покриття фінансування здійснюєть¬ся на основі таких принципів: плановості; цільового спряму¬вання коштів: безповоротності та безвідплатності; ефектив¬ного використання коштів; оптимального поєднання власних, кредитних і бюджетних джерел: додержання режиму економії та здійснення постійного контролю за їхнім використанням.

Принцип плановості означає, що витрати з державного бюд¬жету визначаються законом про державний бюджет Украї¬ни на кожний рік. Обсяг витрат та цільове спрямування кош¬тів місцевих бюджетів ухвалюються рішенням сесій відпо¬відних місцевих рад народних депутатів. Витрати з децент¬ралізованих фондів грошових коштів відображаються у фі¬нансових планах і кошторисах витрат установ, балансах дохо¬дів і витрат підприємств, об'єднань, міністерств і відомств.

Принцип цільового спрямування коштів полягає у тому, що кошти плануються, відпускаються та використовуються на суворо визначені цілі та заходи відповідно до затверджених фінансових планів.

Принцип безповоротності та безвідплатності фінансування державних витрат - це надання коштів без прямого їх відш¬кодування (непряме ж відшкодування полягає в матеріально¬му прирості основних фондів для виробничої та невиробничої сфери, перспективна підготовка кадрів для суспільства тощо).

Принцип ефективного використання коштів має на меті одержання суспільне необхідного результату за мінімальних витрат фінансових ресурсів. Практичне здійснення цього принципу супроводжується вдосконаленням форм і методів оперативного управління виробничою та фінансовою діяль¬ністю, розробкою додаткових важелів і стимулів, спрямованих на скорочення витрат та інтенсифікацію виробництва.

Принцип поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел полягає у тому, що під час визначення обсягу фінан¬сування як держава, так і вищестоящі органи враховують наявність власних коштів, можливості одержання банківсько¬го кредиту і лише тоді, коли неможливо покрити витрати з зазначених джерел, вирішується питання про бюджетне або відомче фінансування. Цей принцип здійснюється як за по¬криття поточних витрат, так і за фінансування капітальних вкладень.

1 2 3 4 5 6