| Назва: | Правове регулювання в суспільстві |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 8,99 KB |
| Скачувань: | 11 |
ПЛАН
1. Поняття і сутність права його роль і місце в суспільстві.
2. Правові відносин у суспільстві (суєти правових відносин).
3. Законність і її гарантії.
4. Правоохоронні органи України.
5. Висновок.
6. Використана література.
1. Поняття “право” дістало назву від латинського слова justitia – “правда, справедливість” і означає “мистецтво добра, рівності та справедливості”.
Як зазначив відомий римський юрист Павло, право вживається щонайменше у двох значеннях. По-перше, право – це те, що “Завжди є справедливим і добрим,, тобто природне право. По-друге – це те, що “корисно всім чи більшості в якій-небудь державі, яким є цивільне право”. У міру розвитку суспільства і держави у людей, природно, змінювалось і уявлення про право. З’явилось безліч різних правових ідей, теорій і суджень. Проте зазначило, що римське право як своєрідне першоджерело людства постійно використовувало і продовжує використовувати при розробці цивільних кодексів та інших нормативно-правових актів.
Безсумнівно, право в будь-якому суспільстві й державі виражає волю та інтереси економічно і політично пануючого в певній системі відносин класу і пошарку, яке воно обслуговує, насамперед можновладців.
Положення, що відбивають інтереси всього чи принаймні більшої частини суспільства, міститься в актах, які приймаються на рівні держав, - у конституціях, законах, підзаконних актах.
Так, Конституція України проголошує рівність усіх перед законом (ст 2.4.).
Отже право – це система загальнообов’язкових юридичних норм, які видаються і забезпечуються державою, спрямовані на регулювання поведінки людей та суспільних відносин, виражають зумовлену політичними і соціально-економічними, духовними й іншими умовами життя державну волю суспільства. ЇЇ загальнолюдський характер.
Право як суспільне явище впливає на суспільні відносин людей. Воно має свої чітко визначені функції. Функціями права визначаються напрями правого впливу на особу, Основних функцій права дві – регулятивна та захисна.
Регулятивна функція здійснюється шляхом владного правового впливу на особу з метою забезпечення такої її суспільної поведінки, яка б відповідала суспільному правовому порядку, що ґрунтується на чинних нормах права.
Захисна функція права характеризується владним правовим впливом на особу з метою охорони її прав і свобод її власності, суспільних об’єднань громадян, охорони суспільства в цілому.
Усе викладене становить гарант ефективності права і його соціальної значущості, у цьому полягає цінність права як елемента культури людства.
2. Правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані правом і виражені у взаємних правах та обов’язках суб’єктів права, якими можуть бути як громадяни (фізичні особи) так і організації чи установи (юридичні особи).
Правові відносин завжди виступають як відносини між конкретними людьми і характеризуються суворою визначеністю взаємної поведінки його учасників, тобто взаємних прав та обов’язків. Відповідним права одного об’єкта правовідносин повинні строго відповідати обов’язки іншого суб’єкта цих відносин.
Правовідносини завжди виникають на основі об’єктивного права між суб’єктами права, тобто між фізичними чи юридичними особами. Що підлягають одній правовій системі, що діє в певній державі.
Правовідносини мають вольовий характер. Це ідеологічний вид відносин між людьми. Вони безпосередньо пов’язані з волею конкретної особи котра вступає в конкретне правове відношення з іншими суб’єктами або групою людей.
Правовідносини складаються із: суб’єктів права. Тобто учасників право відношення; об’єкта правовідношення, тобто конкретної речі чи предмета або якогось блага, відносно якого суб’єкти вступають у правове відношення між собою: прав та обов’язків; юридичних фактів. Суб’єктом правовідносин може бути особа правоздатна, тобто носій прав і обов’язків, та дієздатна, тобто здатна своїми діями здійснювати свої права та обов’язки. Правоздатність і дієздатність учасників правових відносин визначаються законом.
3. Законність — це стан суспільного життя, який характери¬зується неухильним дотриманням і виконанням законів всіма суб'єктами. Тоді як закон закріплює загальнообов'яз¬кові правила поведінки, законність «прокладає» шлях до повного і безперешкодного їх здійснення. Інакше кажучи, вона є неодмінною умовою реального втілення законів у життя. Отже, дотримання законів приводить до встановлення законності у суспільстві, а законність, в свою чергу, забезпечує їх реалі¬зацію.
Проте сама законність також потребує певних засобів, які могли б охороняти її від різних порушень, впроваджувати її у життя. Серед таких засобів важливе місце займають юри¬дичні гарантії законності — передбачені законодавством спеці¬альні засоби реалізації, охорони і відновлення законності.
Існує багато різноманітних юридичних гарантій. Назвемо головні з них.
1. Поняття і сутність права його роль і місце в суспільстві.
2. Правові відносин у суспільстві (суєти правових відносин).
3. Законність і її гарантії.
4. Правоохоронні органи України.
5. Висновок.
6. Використана література.
1. Поняття “право” дістало назву від латинського слова justitia – “правда, справедливість” і означає “мистецтво добра, рівності та справедливості”.
Як зазначив відомий римський юрист Павло, право вживається щонайменше у двох значеннях. По-перше, право – це те, що “Завжди є справедливим і добрим,, тобто природне право. По-друге – це те, що “корисно всім чи більшості в якій-небудь державі, яким є цивільне право”. У міру розвитку суспільства і держави у людей, природно, змінювалось і уявлення про право. З’явилось безліч різних правових ідей, теорій і суджень. Проте зазначило, що римське право як своєрідне першоджерело людства постійно використовувало і продовжує використовувати при розробці цивільних кодексів та інших нормативно-правових актів.
Безсумнівно, право в будь-якому суспільстві й державі виражає волю та інтереси економічно і політично пануючого в певній системі відносин класу і пошарку, яке воно обслуговує, насамперед можновладців.
Положення, що відбивають інтереси всього чи принаймні більшої частини суспільства, міститься в актах, які приймаються на рівні держав, - у конституціях, законах, підзаконних актах.
Так, Конституція України проголошує рівність усіх перед законом (ст 2.4.).
Отже право – це система загальнообов’язкових юридичних норм, які видаються і забезпечуються державою, спрямовані на регулювання поведінки людей та суспільних відносин, виражають зумовлену політичними і соціально-економічними, духовними й іншими умовами життя державну волю суспільства. ЇЇ загальнолюдський характер.
Право як суспільне явище впливає на суспільні відносин людей. Воно має свої чітко визначені функції. Функціями права визначаються напрями правого впливу на особу, Основних функцій права дві – регулятивна та захисна.
Регулятивна функція здійснюється шляхом владного правового впливу на особу з метою забезпечення такої її суспільної поведінки, яка б відповідала суспільному правовому порядку, що ґрунтується на чинних нормах права.
Захисна функція права характеризується владним правовим впливом на особу з метою охорони її прав і свобод її власності, суспільних об’єднань громадян, охорони суспільства в цілому.
Усе викладене становить гарант ефективності права і його соціальної значущості, у цьому полягає цінність права як елемента культури людства.
2. Правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані правом і виражені у взаємних правах та обов’язках суб’єктів права, якими можуть бути як громадяни (фізичні особи) так і організації чи установи (юридичні особи).
Правові відносин завжди виступають як відносини між конкретними людьми і характеризуються суворою визначеністю взаємної поведінки його учасників, тобто взаємних прав та обов’язків. Відповідним права одного об’єкта правовідносин повинні строго відповідати обов’язки іншого суб’єкта цих відносин.
Правовідносини завжди виникають на основі об’єктивного права між суб’єктами права, тобто між фізичними чи юридичними особами. Що підлягають одній правовій системі, що діє в певній державі.
Правовідносини мають вольовий характер. Це ідеологічний вид відносин між людьми. Вони безпосередньо пов’язані з волею конкретної особи котра вступає в конкретне правове відношення з іншими суб’єктами або групою людей.
Правовідносини складаються із: суб’єктів права. Тобто учасників право відношення; об’єкта правовідношення, тобто конкретної речі чи предмета або якогось блага, відносно якого суб’єкти вступають у правове відношення між собою: прав та обов’язків; юридичних фактів. Суб’єктом правовідносин може бути особа правоздатна, тобто носій прав і обов’язків, та дієздатна, тобто здатна своїми діями здійснювати свої права та обов’язки. Правоздатність і дієздатність учасників правових відносин визначаються законом.
3. Законність — це стан суспільного життя, який характери¬зується неухильним дотриманням і виконанням законів всіма суб'єктами. Тоді як закон закріплює загальнообов'яз¬кові правила поведінки, законність «прокладає» шлях до повного і безперешкодного їх здійснення. Інакше кажучи, вона є неодмінною умовою реального втілення законів у життя. Отже, дотримання законів приводить до встановлення законності у суспільстві, а законність, в свою чергу, забезпечує їх реалі¬зацію.
Проте сама законність також потребує певних засобів, які могли б охороняти її від різних порушень, впроваджувати її у життя. Серед таких засобів важливе місце займають юри¬дичні гарантії законності — передбачені законодавством спеці¬альні засоби реалізації, охорони і відновлення законності.
Існує багато різноманітних юридичних гарантій. Назвемо головні з них.
Новости загрузка новостей...