| Назва: | Історія економічної думки на Україні |
| Розмiр: | 57,14 KB |
| Надіслав(ла): | dima |
| Опис: | 51 k (контрольна робота, 33 стор.) |
| Скачувань: | 3486 |
Таким чином, зміни у тенденціях розвитку політико-економічного знання, що виявилися у пошуку консенсусу різних його напрямів та відповідних політекономічних шкіл одночасно з розвитком їхньої власної методологічної та теоретичної бази, були пов'язані передусім із змінами в су¬спільно-економічній дійсності. Нові явища, породжувані в ній капіталізмом на його монополістичній стадії, вели до якісних перетворень у всіх соціально-економічних структу¬рах західних країн, значно змінювали і ускладнювали ха¬рактер функціонування економіки і настійно вимагали сут¬тєвої перебудови політичної економії у різних її напрямах, адаптації її до нових умов і завдань. Саме з цим і була пов'язана та своєрідна криза, яку переживала політична економія на Заході у другій половині XIX ст.
Аналогічні процеси, хоч і дещо пізніше, протікали і в економічній теорії в Україні. Як було показано вище, в останній третині XIX ст. її розвиток тут відбувався у сфері впливу та самобутньої інтерпретації на власному суспіль¬но-економічному грунті класичної .школи політичної еко¬номії, західноєвропейських та російських соціалістичних вчень, у тому числі й марксизму; плідний розвиток психо¬логічного напряму (київська психологічна школа) готував грунт для наступного розвитку його 'маргінального та ма¬тематичного відгалужень тощо. На відміну від Заходу, в Україні ще і в 90-х роках зберігається досить відчутний вплив концептуальних положень класичної школи, маргіналізм тільки починає формуватися у самостійний напрям, надзвичайно популярним у наукових економічних колах за¬лишається економічна теорія марксизму.
На цей час, відзначав М. Туган-Барановський, «теорія цінності Маркса» була покладена в основу «більшої части¬ни наших курсів політичної економії», найкращим з яких він вважав курс О. Чупрова і цікавим у теоретичному від¬ношенні — курс О. Скворцова. На той факт, що «ні один солідний підручник з політичної економії не може обмину¬ти цього вчення Маркса, вчення, що ввійшло у кров і плоть цієї науки», як писав Н. Рашковський у післямові до книги Г. Гросса «Научная сторона экономической системи Карла Маркса» (1890), вказували багато вчених того часу. Саме марксизм, справедливо зауважував учень М. Тугана-Барановського, видатний вчений-економіст М. Кондратьєв у спогадах про свого вчителя (Михаил Иванович Туган-Барановский. Пг. 1923), визначив початок розвитку нової, порівняно з народницькою, системи світогляду та нових методів аналізу суспільних явищ.
Проте вже наприкінці 90-х—початку 1900-х років біль¬шість вчених-економістів приходить до висновку про кри¬зове становище у політичній економії, про те, що жодна з існуючих шкіл не має достатньої теоретичної та методоло¬гічної бази для глибокого дослідження, пояснення та про¬гнозування нових економічних процесів і явищ. «Вся струн¬кість і логічність попередніх теоретичних побудувань зруй¬нована,— писав у своїй праці «Обмен и экономическая политика» (1904) один з прихильників класичної школи О. Миклашевський.—... іноді уявляється, що саме існуван¬ня політичної економії як теоретичної науки більше недо¬пустиме».
Відбувається інтенсивний процес зміни усієї системи уявлень і понять, що склалися в економічній теорії в до¬монополістичний період. Передусім це стосувалося кон¬цепції вільної нічим не обмеженої конкуренції як основного засобу забезпечення безперервного саморозвитку капіта¬лістичної економіки. Вважаючи, що на основі цього прин¬ципу не можна забезпечити ні економічну стабільність, ні розв'язання складних суспільних суперечностей і катаклізмів, Б. Кистяківський — один з численних прихильників марксизму в Україні, відомий у 90-ті роки XIX ст. діяч ук¬раїнського культурницького руху, який на початку 1990-х років під впливом П. Струве переходить у лави прихильни¬ків конституціоналізму і критиків марксизму, у 1897 р. у статті «Аграрии в Германии» писав: «Виявилося, що інди¬відуальна свобода в економічному житті призводить до при¬гноблення слабого сильним, до експлуатації праці неімущо¬го і в кінцевому підсумку до соціального поневолення». П. Струве у найбільш ґрунтовній своїй праці «Хозяйство и цена. Критические исследования по теории и истории хозяйственной жизни» (1913, ч. 1; 1916, ч. 2) проголосив ідею класиків про природну закономірність суспільного життя буржуазною апологією, яка дискредитувала себе і потерпі¬ла повне фіаско.
Дедалі менше залишається прибічників трудової теорії Цінності як у її класичному варіанті (А. Сміт, Д. Рікардо), так і особливо у марксистській інтерпретації. Дедалі біль¬шої популярності набувають концептуальні засади суб'єк¬тивно-психологічного напряму, теорій попиту і пропозиції, рівноваги, факторів виробництва тощо. Ведеться напруже¬ний пошук якісно нових підходів до пізнання та аналізу економічної дійсності, плідно використовуються, одержу¬ють самостійну інтерпретацію і в цілому ряді випадків перс¬пективний розвиток останні на той час здобутки різних шкіл і напрямів.
Аналогічні процеси, хоч і дещо пізніше, протікали і в економічній теорії в Україні. Як було показано вище, в останній третині XIX ст. її розвиток тут відбувався у сфері впливу та самобутньої інтерпретації на власному суспіль¬но-економічному грунті класичної .школи політичної еко¬номії, західноєвропейських та російських соціалістичних вчень, у тому числі й марксизму; плідний розвиток психо¬логічного напряму (київська психологічна школа) готував грунт для наступного розвитку його 'маргінального та ма¬тематичного відгалужень тощо. На відміну від Заходу, в Україні ще і в 90-х роках зберігається досить відчутний вплив концептуальних положень класичної школи, маргіналізм тільки починає формуватися у самостійний напрям, надзвичайно популярним у наукових економічних колах за¬лишається економічна теорія марксизму.
На цей час, відзначав М. Туган-Барановський, «теорія цінності Маркса» була покладена в основу «більшої части¬ни наших курсів політичної економії», найкращим з яких він вважав курс О. Чупрова і цікавим у теоретичному від¬ношенні — курс О. Скворцова. На той факт, що «ні один солідний підручник з політичної економії не може обмину¬ти цього вчення Маркса, вчення, що ввійшло у кров і плоть цієї науки», як писав Н. Рашковський у післямові до книги Г. Гросса «Научная сторона экономической системи Карла Маркса» (1890), вказували багато вчених того часу. Саме марксизм, справедливо зауважував учень М. Тугана-Барановського, видатний вчений-економіст М. Кондратьєв у спогадах про свого вчителя (Михаил Иванович Туган-Барановский. Пг. 1923), визначив початок розвитку нової, порівняно з народницькою, системи світогляду та нових методів аналізу суспільних явищ.
Проте вже наприкінці 90-х—початку 1900-х років біль¬шість вчених-економістів приходить до висновку про кри¬зове становище у політичній економії, про те, що жодна з існуючих шкіл не має достатньої теоретичної та методоло¬гічної бази для глибокого дослідження, пояснення та про¬гнозування нових економічних процесів і явищ. «Вся струн¬кість і логічність попередніх теоретичних побудувань зруй¬нована,— писав у своїй праці «Обмен и экономическая политика» (1904) один з прихильників класичної школи О. Миклашевський.—... іноді уявляється, що саме існуван¬ня політичної економії як теоретичної науки більше недо¬пустиме».
Відбувається інтенсивний процес зміни усієї системи уявлень і понять, що склалися в економічній теорії в до¬монополістичний період. Передусім це стосувалося кон¬цепції вільної нічим не обмеженої конкуренції як основного засобу забезпечення безперервного саморозвитку капіта¬лістичної економіки. Вважаючи, що на основі цього прин¬ципу не можна забезпечити ні економічну стабільність, ні розв'язання складних суспільних суперечностей і катаклізмів, Б. Кистяківський — один з численних прихильників марксизму в Україні, відомий у 90-ті роки XIX ст. діяч ук¬раїнського культурницького руху, який на початку 1990-х років під впливом П. Струве переходить у лави прихильни¬ків конституціоналізму і критиків марксизму, у 1897 р. у статті «Аграрии в Германии» писав: «Виявилося, що інди¬відуальна свобода в економічному житті призводить до при¬гноблення слабого сильним, до експлуатації праці неімущо¬го і в кінцевому підсумку до соціального поневолення». П. Струве у найбільш ґрунтовній своїй праці «Хозяйство и цена. Критические исследования по теории и истории хозяйственной жизни» (1913, ч. 1; 1916, ч. 2) проголосив ідею класиків про природну закономірність суспільного життя буржуазною апологією, яка дискредитувала себе і потерпі¬ла повне фіаско.
Дедалі менше залишається прибічників трудової теорії Цінності як у її класичному варіанті (А. Сміт, Д. Рікардо), так і особливо у марксистській інтерпретації. Дедалі біль¬шої популярності набувають концептуальні засади суб'єк¬тивно-психологічного напряму, теорій попиту і пропозиції, рівноваги, факторів виробництва тощо. Ведеться напруже¬ний пошук якісно нових підходів до пізнання та аналізу економічної дійсності, плідно використовуються, одержу¬ють самостійну інтерпретацію і в цілому ряді випадків перс¬пективний розвиток останні на той час здобутки різних шкіл і напрямів.
Новости загрузка новостей...