| Назва: | Історія економічної думки на Україні |
| Розмiр: | 57,14 KB |
| Надіслав(ла): | dima |
| Опис: | 51 k (контрольна робота, 33 стор.) |
| Скачувань: | 3486 |
І, нарешті, в руслі третього напряму, виділеного М. Туганом-Барановським як такого, що базувався на ідеї поєднання приватної власності та підприємництва з держав¬ним регулюванням, формується німецька школа, розвива¬ються в останній третині XIX ст. різні її течії — історико-етична (Г. Шмоллер і ін.) та соціально-політична (Л. Брентано та ін.). Абстрактно-дедуктивному методу класиків ця школа протиставила описово-емпіричний підхід у дослід¬женні економічних явищ, суб'єктивне пояснення економіч¬них категорій, заперечення будь-яких економічних зако¬нів, трактування політичної економії як «національної економії» тощо. За висловом М. Тугана-Барановського, зне¬важливе ставлення представників цієї школи до теоретич¬ної економії взагалі призвело «не до перетворення еконо¬мічної теорії..., а до тимчасового охолодження інтересу до економічної теорії або навіть до повного заперечення її».
Недоліки чисто емпіричного вивчення явищ економічного життя, відмову, по суті, від економічної теорії, визнання різних теорій для різних історичних періодів, народів та правових установ і взаємовідносин, що склалися, тощо відзначав і відомий український учений К. Воблий. У ре¬цензії, опублікованій у 1907 р. (Журнал Министерства народного образования) на книгу Г. Шмоллера він писав про жалюгідність тієї науки, яка вважає себе безсилою охо¬пити економічне життя в цілому, причину ж відсутності єдиної теорії вбачав у недосконалості її розвитку на той час. Аналогічні думки висловлювали й інші вчені-економісти. Так, О. Миклашевський—відомий дослідник історії економічних учень, відзначаючи у згаданій вище праці з історії політичної економії особливо великий вплив соці¬ально-політичного напряму, вважав, що більшість його представників та прихильників далі звичайної соціальної політики не йшли і нічого не зробили для розвитку власне теоретичних засад політичної економії.
Ці основні напрями політичної економії та відповідні їм школи виникали як альтернативні (історична школа за¬перечувала засади класичної, австрійська школа виникла як реакція на теоретичну безплідність історичної тощо) і розвивалися у конфронтації одна до одної, а всі разом — до марксизму з його інтерпретацією засад класичної школи та політичною доктриною. Однак необхідно підкреслити, що з часом основна тенденція у розвитку цього процесу зміню¬ється.
Бурхливі дискусії 70-х років між «австрійцями» та пред¬ставниками історичної школи про переваги абстрактно-де¬дуктивного чи емпіричного методів дослідження призвели до взаємного визнання доцільності використання економіч¬ною теорією методу як індукції, так і дедукції. Прагнення подолати однобічність моністичного пояснення всіх еко¬номічних явищ або ж виключно з позицій класичної теорії трудової цінності чи теорії граничної корисності австрійсь¬кої школи дали поштовх до поглиблення теоретичних за¬сад останньої американською школою на чолі з Дж. Кларком («теорія граничної продуктивності капіталу» та ін.), а також англійською на чолі з А. Маршаллом. Праці А. Маршалла, який запропонував власне розв'язання про¬блеми цін на основі поєднання теорії граничної корисності з елементами теорії трудової цінності Д. Рікардо (в час¬тині інтерпретації витрат виробництва), започаткували у 90-ті роки XIX ст. неокласичний напрям теоретичної еконо¬мії, який мав надзвичайно великий вплив на її подальший розвиток.
У свою чергу, соціальна школа політичної економії, що розвинулася в Німеччині в 90-ті роки (Р. Штаммлер, К. Діль, А. Аммон й ін.) на базі нової історичної школи, почала широко використовувати теоретичні засади маргіналізму, його категоріальний апарат тощо, прагнучи поєд¬нати їх застосування з вивченням соціально-правового, етичного аспекту ринкових відносин, проблеми розподілу та ін. Щодо представників маргінальної школи та неокла¬сицизму, то, зберігаючи методологічну основу підходу — аналіз ринкових відносин в умовах вільної конкуренції, вони не тільки визнають необхідність і доцільність соціаль¬них реформ та певного державного регулювання економі¬ки, а й намагаються обгрунтувати їх напрями, межі, сту¬пінь економічної доцільності тощо.
«Життя йшло всупереч науці,— писав з цього приводу М. Туган-Барановський,— і наука пішла на поступки... за¬хисників ніким не регульованого, зовсім вільного товарного господарства залишилось зовсім мало... Вивчення законів вільної гри економічних сил — у чому й полягає найважливі¬ший зміст політичної економії — призвело до визнання не¬обхідності планомірного регулювання цієї гри суспільною владою».
Недоліки чисто емпіричного вивчення явищ економічного життя, відмову, по суті, від економічної теорії, визнання різних теорій для різних історичних періодів, народів та правових установ і взаємовідносин, що склалися, тощо відзначав і відомий український учений К. Воблий. У ре¬цензії, опублікованій у 1907 р. (Журнал Министерства народного образования) на книгу Г. Шмоллера він писав про жалюгідність тієї науки, яка вважає себе безсилою охо¬пити економічне життя в цілому, причину ж відсутності єдиної теорії вбачав у недосконалості її розвитку на той час. Аналогічні думки висловлювали й інші вчені-економісти. Так, О. Миклашевський—відомий дослідник історії економічних учень, відзначаючи у згаданій вище праці з історії політичної економії особливо великий вплив соці¬ально-політичного напряму, вважав, що більшість його представників та прихильників далі звичайної соціальної політики не йшли і нічого не зробили для розвитку власне теоретичних засад політичної економії.
Ці основні напрями політичної економії та відповідні їм школи виникали як альтернативні (історична школа за¬перечувала засади класичної, австрійська школа виникла як реакція на теоретичну безплідність історичної тощо) і розвивалися у конфронтації одна до одної, а всі разом — до марксизму з його інтерпретацією засад класичної школи та політичною доктриною. Однак необхідно підкреслити, що з часом основна тенденція у розвитку цього процесу зміню¬ється.
Бурхливі дискусії 70-х років між «австрійцями» та пред¬ставниками історичної школи про переваги абстрактно-де¬дуктивного чи емпіричного методів дослідження призвели до взаємного визнання доцільності використання економіч¬ною теорією методу як індукції, так і дедукції. Прагнення подолати однобічність моністичного пояснення всіх еко¬номічних явищ або ж виключно з позицій класичної теорії трудової цінності чи теорії граничної корисності австрійсь¬кої школи дали поштовх до поглиблення теоретичних за¬сад останньої американською школою на чолі з Дж. Кларком («теорія граничної продуктивності капіталу» та ін.), а також англійською на чолі з А. Маршаллом. Праці А. Маршалла, який запропонував власне розв'язання про¬блеми цін на основі поєднання теорії граничної корисності з елементами теорії трудової цінності Д. Рікардо (в час¬тині інтерпретації витрат виробництва), започаткували у 90-ті роки XIX ст. неокласичний напрям теоретичної еконо¬мії, який мав надзвичайно великий вплив на її подальший розвиток.
У свою чергу, соціальна школа політичної економії, що розвинулася в Німеччині в 90-ті роки (Р. Штаммлер, К. Діль, А. Аммон й ін.) на базі нової історичної школи, почала широко використовувати теоретичні засади маргіналізму, його категоріальний апарат тощо, прагнучи поєд¬нати їх застосування з вивченням соціально-правового, етичного аспекту ринкових відносин, проблеми розподілу та ін. Щодо представників маргінальної школи та неокла¬сицизму, то, зберігаючи методологічну основу підходу — аналіз ринкових відносин в умовах вільної конкуренції, вони не тільки визнають необхідність і доцільність соціаль¬них реформ та певного державного регулювання економі¬ки, а й намагаються обгрунтувати їх напрями, межі, сту¬пінь економічної доцільності тощо.
«Життя йшло всупереч науці,— писав з цього приводу М. Туган-Барановський,— і наука пішла на поступки... за¬хисників ніким не регульованого, зовсім вільного товарного господарства залишилось зовсім мало... Вивчення законів вільної гри економічних сил — у чому й полягає найважливі¬ший зміст політичної економії — призвело до визнання не¬обхідності планомірного регулювання цієї гри суспільною владою».
Новости загрузка новостей...