| Назва: | Історія економічної думки на Україні |
| Розмiр: | 57,14 KB |
| Надіслав(ла): | dima |
| Опис: | 51 k (контрольна робота, 33 стор.) |
| Скачувань: | 3486 |
В. Желєзнов, О. Челінцев, Б. Бруцкус і багато інших, як і передова російська економічна наука вказаного періоду в цілому, мали великий вплив на розвиток тут наукової економічної думки.
Сфера економічних досліджень того часу була надзви¬чайно широка. Почесне місце у науковій спадщині пред¬ставників суспільно-економічної думки в Україні в цей період займають історико-економічні дослідження, глибокі наукові розробки проблем сільськогосподарської та про¬мислової статистики, демографії, економіки аграрного виробництва, теорії і практики сільськогосподарської коопе¬рації, економіки промисловості, фінансів і кредиту тощо. Ці галузі економічного знання відзначені в Україні пра¬цями таких відомих науковців, як М. Бунге, Т. Рильський, К. Воблий, Р. Орженцький, В. Косинський, О. Анциферов, Л. Федорович, Є. Слуцький, О. Русов, М. Рклицький, В. Падалка, О. Шлікевич, В. Варзар, А. Бориневич, В. Левитський, П. Фомін та багато інших.
Значне місце в наукових розробках учених-економістів займали проблеми монополій, економічної політики держа- . ви, імперіалізму, соціалізму та ін., пов'язані з переходом капіталізму у його монополістичну стадію. Глибокі дослід¬ження нових явищ у суспільно-економічному житті пород¬жують багату літературу з цих проблем. Створюються нові курси, які вводилися на початку XX ст. у вищих навчальних закладах—економічної політики (торгової, фінансової та ін.), державного господарства (державного бюджету, йо¬го джерел, доходів і їх розподілу), вчення про капіталістич¬ні монополії, курси з економіки окремих галузей господар¬ства тощо. Вагомий внесок у цю роботу був зроблений і українськими економістами. Так, автор першої в Росії пра¬ці про монополії (Торгово-промислові страйки.- 1885) професор Київського університету Д. Піхно розробив і чи¬тав курс про капіталістичні монополії; у розробці курсу «Синдикати й трести» разом з 1. Гольдштейном, П. Струве, М. Назаревським і іншими брав участь професор Хар¬ківського університету П. Фомін. Глибоке висвітлення пи¬тань державного господарства в контексті розвитку загаль¬ної економічної теорії, теорії фінансів тощо здійснив у відповідному курсі П. Мігулін. Докладний аналіз монополій та пов'язаних з їхнім розвитком нових соціально-економіч¬них явищ був зроблений в ці роки у працях М. Тугана-Барановського, В. Желєзнова, М. Бернацького, А. Антонови¬ча, Л. Федоровича й ін.
Особливо вагомі здобутки, що визначали собою харак¬тер і загальний рівень розвитку економічної думки в Україні у різних її відгалуженнях, були пов'язані з розвитком теоретичної, тобто політичної, економії. Досягнення у цій галузі знань багатьох українських учених, а також уче¬них, що працювали у той час в Україні, не втратили свого наукового значення і сьогодні. Деякі з них увійшли і до скарбниці світової економічної культури. Тільки спираю¬чись на вивчення і глибоке розуміння цієї теоретичної ба¬зи, можна дати об'єктивну оцінку поглядам на спеціальні та конкретні економічні проблеми, які хвилювали наукову громадськість в зазначений період і розроблялися у працях тих чи інших учених.
2. У сучасній російській та українській вітчизняній істо¬рико-економічній літературі до останнього часу творчість більшості визначних учених-економістів, що працювали наприкінці XIX—початку XX ст., оцінювалася в цілому негативно, а сам період розглядався як кризовий для всіх шкіл і напрямів суспільно-економічної думки, за винятком марксистського.
Досить однозначні оцінки наукової економічної спад¬щини кінця XIX—початку XX ст. пов'язані передусім з граничною ідеологізацією та політизацією вітчизняного сус¬пільствознавства в цілому та історії економічної думки зо¬крема. Саме через це абсолютна більшість учених-еконо¬містів тієї доби—представників різних суспільних течій та політекономічних шкіл — віднесені до поміщицького, бур¬жуазного або дрібнобуржуазного напрямів суспільно-еко¬номічної думки і проголошені тою чи іншою мірою аполо¬гетами буржуазно-поміщицького ладу.
Кризове ж становище немарксистської економічної те¬орії радянські науковці пов'язували або з переходом її представників з позицій «наукової» (тобто класичної, чи марксистської.—Л. Г.) на позиції «вульгарної» політичної економії», до якої були віднесені всі без винятку школи, або з так званою загальною кризою капіталізму. У другому випадку початок кризи немарксистської політичної еконо¬мії з початку XX ст. переносився до часів першої світової війни та жовтневого перевороту.
Сфера економічних досліджень того часу була надзви¬чайно широка. Почесне місце у науковій спадщині пред¬ставників суспільно-економічної думки в Україні в цей період займають історико-економічні дослідження, глибокі наукові розробки проблем сільськогосподарської та про¬мислової статистики, демографії, економіки аграрного виробництва, теорії і практики сільськогосподарської коопе¬рації, економіки промисловості, фінансів і кредиту тощо. Ці галузі економічного знання відзначені в Україні пра¬цями таких відомих науковців, як М. Бунге, Т. Рильський, К. Воблий, Р. Орженцький, В. Косинський, О. Анциферов, Л. Федорович, Є. Слуцький, О. Русов, М. Рклицький, В. Падалка, О. Шлікевич, В. Варзар, А. Бориневич, В. Левитський, П. Фомін та багато інших.
Значне місце в наукових розробках учених-економістів займали проблеми монополій, економічної політики держа- . ви, імперіалізму, соціалізму та ін., пов'язані з переходом капіталізму у його монополістичну стадію. Глибокі дослід¬ження нових явищ у суспільно-економічному житті пород¬жують багату літературу з цих проблем. Створюються нові курси, які вводилися на початку XX ст. у вищих навчальних закладах—економічної політики (торгової, фінансової та ін.), державного господарства (державного бюджету, йо¬го джерел, доходів і їх розподілу), вчення про капіталістич¬ні монополії, курси з економіки окремих галузей господар¬ства тощо. Вагомий внесок у цю роботу був зроблений і українськими економістами. Так, автор першої в Росії пра¬ці про монополії (Торгово-промислові страйки.- 1885) професор Київського університету Д. Піхно розробив і чи¬тав курс про капіталістичні монополії; у розробці курсу «Синдикати й трести» разом з 1. Гольдштейном, П. Струве, М. Назаревським і іншими брав участь професор Хар¬ківського університету П. Фомін. Глибоке висвітлення пи¬тань державного господарства в контексті розвитку загаль¬ної економічної теорії, теорії фінансів тощо здійснив у відповідному курсі П. Мігулін. Докладний аналіз монополій та пов'язаних з їхнім розвитком нових соціально-економіч¬них явищ був зроблений в ці роки у працях М. Тугана-Барановського, В. Желєзнова, М. Бернацького, А. Антонови¬ча, Л. Федоровича й ін.
Особливо вагомі здобутки, що визначали собою харак¬тер і загальний рівень розвитку економічної думки в Україні у різних її відгалуженнях, були пов'язані з розвитком теоретичної, тобто політичної, економії. Досягнення у цій галузі знань багатьох українських учених, а також уче¬них, що працювали у той час в Україні, не втратили свого наукового значення і сьогодні. Деякі з них увійшли і до скарбниці світової економічної культури. Тільки спираю¬чись на вивчення і глибоке розуміння цієї теоретичної ба¬зи, можна дати об'єктивну оцінку поглядам на спеціальні та конкретні економічні проблеми, які хвилювали наукову громадськість в зазначений період і розроблялися у працях тих чи інших учених.
2. У сучасній російській та українській вітчизняній істо¬рико-економічній літературі до останнього часу творчість більшості визначних учених-економістів, що працювали наприкінці XIX—початку XX ст., оцінювалася в цілому негативно, а сам період розглядався як кризовий для всіх шкіл і напрямів суспільно-економічної думки, за винятком марксистського.
Досить однозначні оцінки наукової економічної спад¬щини кінця XIX—початку XX ст. пов'язані передусім з граничною ідеологізацією та політизацією вітчизняного сус¬пільствознавства в цілому та історії економічної думки зо¬крема. Саме через це абсолютна більшість учених-еконо¬містів тієї доби—представників різних суспільних течій та політекономічних шкіл — віднесені до поміщицького, бур¬жуазного або дрібнобуржуазного напрямів суспільно-еко¬номічної думки і проголошені тою чи іншою мірою аполо¬гетами буржуазно-поміщицького ладу.
Кризове ж становище немарксистської економічної те¬орії радянські науковці пов'язували або з переходом її представників з позицій «наукової» (тобто класичної, чи марксистської.—Л. Г.) на позиції «вульгарної» політичної економії», до якої були віднесені всі без винятку школи, або з так званою загальною кризою капіталізму. У другому випадку початок кризи немарксистської політичної еконо¬мії з початку XX ст. переносився до часів першої світової війни та жовтневого перевороту.
Новости загрузка новостей...