| Назва: | Історія економічної думки на Україні |
| Розмiр: | 57,14 KB |
| Надіслав(ла): | dima |
| Опис: | 51 k (контрольна робота, 33 стор.) |
| Скачувань: | 3486 |
М. Туган-Барановський, як і А. Маршалл, звертав ува¬гу на ті моменти в теорії Рікардо, які підтверджували, що в ній трудові витрати — найважливіший, але не єдиний об'¬єктивний фактор ціни (другий—корисність), а також на ті опосередковуючі умови, які вводив Рікардо (рівність опла¬ти праці однакової кваліфікації, обсягів капіталу та враху¬вання часу їх інвестування, середня норма прибутку тощо). Однак, на відміну від А. Маршалла, він, з одного боку, аб¬страгувався від цих моментів, а з другого — явно перебіль¬шував значення граничної корисності як первинної і вихідної у проблемі цінності. У своїй формулі («теоремі цін¬ності») він залишає співвідношення «гранична корис¬ність—витрати праці», а замість аналізу функціональних залежностей намагається безпосередньо зіставити ці кате¬горії, вважаючи разом з тим, що «гранична корисність має бути функцією трудової витрати».
Недоліки цієї спроби М, Тугана-Барановського (який не був вузьким послідовником ні маргіналізму, ні класичної чи будь-якої іншої школи) виразити формально надзвичайно плідну і перспективну ідею взаємозалежності об'єк¬тивних та суб'єктивних (за його термінологією) засад у вирішенні проблеми цінності і ціни долалися російськими і українськими економістами, як буде показано нижче, че¬рез розвиток засад власне маргінальної школи, шляхом за¬стосування вищої математики та економіко-математичних методів.
Формування і розвиток в Україні власне маргінального напряму та його математичного відгалуження відбивали за¬гальні тенденції, характерні для маргіналізму наприкінці XIX—початку XX ст. у цілому. Ці тенденції виявлялися передусім у прагненні його представників подолати край¬ній суб'єктивізм австрійської школи, її вихідного поло¬ження про граничну суб'єктивну корисність як основу ціни, поширити принцип маргінального аналізу на теорію витрат виробництва, «здержливості» та продуктивності капіталу (концепція граничної продуктивності Дж. Б. Кларка) та ін.
В умовах наростаючих процесів монополізації дедалі більше відчувалася потреба перенесення центру уваги у теоретичних дослідженнях з поведінки окремого господарюючого суб'єкта на розробку основ економічної діяльності фірми, товарного виробництва в цілому, проблеми ціноут¬ворення, розподілу доходів (ресурсів) як умови забезпе¬чення господарської рівноваги (збалансованості попиту і пропозиції) тощо. На це, до речі, звернув увагу ще у 80-ті роки XIX ст. Д. Піхно. У книзі, присвяченій виникненню перших монополій та огляду літератури з цього питання (Торгово-промышленные стачки. К., 1885), вчений, зокре¬ма, наголошував, що «стачки» «слугують вираженням і про¬відником приватних і односторонніх інтересів, з тією лише різницею, що ці односторонні інтереси будуть діяти не по¬одиноко, а як масова організована сила».
Одним з найяскравіших представників маргіналізму в Україні був випускник Новоросійського (Одеського) уні¬верситету, викладач Демидівського ліцею в Ярославлі, Пе¬тербурзького університету, професор (а з 1919 р.— академік Української Академії наук) Р. Орженцький. У його працях основні засади маргіналізму знайшли детальний виклад та власне оригінальне обгрунтування і розвиток.
Ґрунтовне викладення теорії К. Менгера в частині тео¬рії цінності, визначення кількісної величини цінності гра¬ничною корисністю, виведення законів цінності (знижен¬ня, підвищення та співвідношення) як формальних законів свідомої діяльності, критика з позицій психологічної школи трудової теорії вартості класиків та інтерпретації її К. Мар¬ксом тощо міститься в першій науковій праці Р. Орженцького «Полезность и цена. Политико-экономический очерк», виданій в Одесі у 1895 р.
Проблема цінності розглядалася і в магістерській ди¬сертації Р. Орженцького «Учение о ценности у классиков и канонистов» (Одесса, 1896), в якій історія питання про¬стежується починаючи з античної літератури (творів Аристотеля), дається історико-філософське обгрунтування пси¬хологічного напряму в дослідженні економічних явищ, ви¬соко оцінюється перевага пропонованого ним розуміння природи цих явищ порівняно з класичною школою полі¬тичної економії. Розкривається сутність теорії граничної корисності. Саме цю теорію вчений вважає тим ключем, що допомагає розкрити внутрішній зміст теоретичних концеп¬цій, розроблених у руслі інших напрямів політичної еко¬номії: «Завдання правильної і всебічної теорії цінності по¬лягало б, на нашу думку, в тому, щоб, виходячи з цілком правильних і в сучасний період більш або менш визнаних положень теорії граничної корисності, дати внутрішнє по¬яснення, показати основу всіх тих зовнішніх і емпіричних співвідношень та законів обміну, які розроблені і відкриті іншими теоріями».
Недоліки цієї спроби М, Тугана-Барановського (який не був вузьким послідовником ні маргіналізму, ні класичної чи будь-якої іншої школи) виразити формально надзвичайно плідну і перспективну ідею взаємозалежності об'єк¬тивних та суб'єктивних (за його термінологією) засад у вирішенні проблеми цінності і ціни долалися російськими і українськими економістами, як буде показано нижче, че¬рез розвиток засад власне маргінальної школи, шляхом за¬стосування вищої математики та економіко-математичних методів.
Формування і розвиток в Україні власне маргінального напряму та його математичного відгалуження відбивали за¬гальні тенденції, характерні для маргіналізму наприкінці XIX—початку XX ст. у цілому. Ці тенденції виявлялися передусім у прагненні його представників подолати край¬ній суб'єктивізм австрійської школи, її вихідного поло¬ження про граничну суб'єктивну корисність як основу ціни, поширити принцип маргінального аналізу на теорію витрат виробництва, «здержливості» та продуктивності капіталу (концепція граничної продуктивності Дж. Б. Кларка) та ін.
В умовах наростаючих процесів монополізації дедалі більше відчувалася потреба перенесення центру уваги у теоретичних дослідженнях з поведінки окремого господарюючого суб'єкта на розробку основ економічної діяльності фірми, товарного виробництва в цілому, проблеми ціноут¬ворення, розподілу доходів (ресурсів) як умови забезпе¬чення господарської рівноваги (збалансованості попиту і пропозиції) тощо. На це, до речі, звернув увагу ще у 80-ті роки XIX ст. Д. Піхно. У книзі, присвяченій виникненню перших монополій та огляду літератури з цього питання (Торгово-промышленные стачки. К., 1885), вчений, зокре¬ма, наголошував, що «стачки» «слугують вираженням і про¬відником приватних і односторонніх інтересів, з тією лише різницею, що ці односторонні інтереси будуть діяти не по¬одиноко, а як масова організована сила».
Одним з найяскравіших представників маргіналізму в Україні був випускник Новоросійського (Одеського) уні¬верситету, викладач Демидівського ліцею в Ярославлі, Пе¬тербурзького університету, професор (а з 1919 р.— академік Української Академії наук) Р. Орженцький. У його працях основні засади маргіналізму знайшли детальний виклад та власне оригінальне обгрунтування і розвиток.
Ґрунтовне викладення теорії К. Менгера в частині тео¬рії цінності, визначення кількісної величини цінності гра¬ничною корисністю, виведення законів цінності (знижен¬ня, підвищення та співвідношення) як формальних законів свідомої діяльності, критика з позицій психологічної школи трудової теорії вартості класиків та інтерпретації її К. Мар¬ксом тощо міститься в першій науковій праці Р. Орженцького «Полезность и цена. Политико-экономический очерк», виданій в Одесі у 1895 р.
Проблема цінності розглядалася і в магістерській ди¬сертації Р. Орженцького «Учение о ценности у классиков и канонистов» (Одесса, 1896), в якій історія питання про¬стежується починаючи з античної літератури (творів Аристотеля), дається історико-філософське обгрунтування пси¬хологічного напряму в дослідженні економічних явищ, ви¬соко оцінюється перевага пропонованого ним розуміння природи цих явищ порівняно з класичною школою полі¬тичної економії. Розкривається сутність теорії граничної корисності. Саме цю теорію вчений вважає тим ключем, що допомагає розкрити внутрішній зміст теоретичних концеп¬цій, розроблених у руслі інших напрямів політичної еко¬номії: «Завдання правильної і всебічної теорії цінності по¬лягало б, на нашу думку, в тому, щоб, виходячи з цілком правильних і в сучасний період більш або менш визнаних положень теорії граничної корисності, дати внутрішнє по¬яснення, показати основу всіх тих зовнішніх і емпіричних співвідношень та законів обміну, які розроблені і відкриті іншими теоріями».
Новости загрузка новостей...