| Назва: | Леся Українка |
| Розмiр: | 14,61 KB |
| Надіслав(ла): | Алла Музичук |
| Опис: | спецшкола 246 м.Київ, 12 балів |
| Скачувань: | 8216 |
Леся Українка
( 1871 - 1913)
«Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом,—писав Максим Рильський,— то найвідповідніше слово було б — боротьба». З'явившись на рубежі двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури.
Ім'я поетеси овіяне всенародною любов'ю. Це була людина винятко¬вої мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдаруван¬ня, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці — пое¬зії, драматургії, прозі, літературній критиці і публіцистиці, переклада¬цькій роботі і фольклористиці.
За життя Леся Українка була відома не лише на Україні та в Росії, а й в Грузії, знали її в Болгарії, Чехії, Польщі, Німеччині, Австрії. Нині твори поетеси читають на різних континентах, видаються мовами багатьох народів світу.
Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 р. в Новоград-Волинському в інтелігентній родині. Мати — пи¬сьменниця Олена Пчілка, батько — юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту.
Серед близького оточення, родичів і знайомих Косачів були люди, чиє життя тісно пов'язувалося з українською культурою — Михайло Драгоманов, Іван Франко, Михайло Старицький, Микола Лисенко та інші. Спілкування з ними сприяло творчому зростанню талановитої дівчини, її літературне ім'я — Леся Українка — з'явилось, коли авторці минуло тринадцять років, ним були підписані вірші «Конвалія» і «Сафо», опубліковані 1884 р. у львівському журналі «Зоря».
Волинь, Полісся — це край дитинства Лесі Українки, який зали¬шився для неї на все життя наймилішим куточком землі. Тут вона слухала пісні, казки, пізнала народні повір'я й обряди, її вразив химер¬ний світ народної міфології.
Леся вирізнялась лагідною вдачею, працьовитістю, винятковими здібностями до науки, поезії, музики. Захворівши в дитинстві, поетеса вела, за її власним виразом, «тридцятилітню війну» з туберкульозом. Після операції руки довелося припинити заняття з музики, яку дуже любила. Та природне відчуття мелодії, гармонії звуків переливалось у її твори, відлунюючись в поетичних циклах «Мелодії», «Ритми», «Піс¬ні про волю», оповіданні «Голосні струни», у драмі-казці «Лісова пісня», інших творах.
Через хворобу Леся не могла ходити до школи, не вчилась у жод¬ному учбовому закладі. Але завдяки старанням, наполегливій праці вона самотужки здобула освіту, різносторонні і глибокі знання, які вражали сучасників. Вона знала понад деся¬ток мов. Грунтовно вивчала історію, філософію, постійно читала новітні праці з наукового соціалізму.
Дівчина пишалась, що її дід, Яків Драгоманов, був декабристом, дядь¬ко, політичний емігрант Михайло Драгоманов — видатним суспільно-літературним діячем, тітка, О.А.Косач, відбувала заслання.
З кінця 80-х років Леся Українка живе переважно у Києві, стає душею молодіжного літературного гуртка «Плеяда». Члени гуртка готу¬вали видання для народу з історії, географії, перекладали українською мовою твори російських і зарубіжних письменників, читали й обгово¬рювали власні праці.
Перша поетична книжка Лесі Українки «На крилах пісень» з'яви¬лася у Львові на початку 1893 р. Вона складалася із шести поетичних Циклів та трьох десятків віршів поза циклами, поем «Самсон», «Місячна легенда», «Русалка». У творах молодої авторки переважали громадян¬ські мотиви, мужні інтонації, життєстверджуючі настрої.
Критика прихильно зустріла появу збірки «На крилах пісень». Та вимоглива до себе поетеса оцінювала свою творчість досить стримано, вежа усвідомлювала її вади: «До своєї книжки, хоч вона видана тільки торік, я відношусь тепер досить критично і якби видавала її сей рік, то, певне, б видала інакше... «На крилах пісень» не єсть моє останнє слово, а коли я думаю йти далі, то вже ж вперед, а не назад, інакше не варто було й виходити».
1892 р. у Львові з'явилась українською мовою «Книга пісень Генрі¬ха Гейне». 92 переклади творів німецького поета належать Лесі Україн¬ці. Це вірші із циклів «Ліричні співанки», «Поворот додому», «Північне море», «З подорожі до Гарца», поема «Раткліф». Переклади ті, від¬значав у своєму відгуку Осип Маковей, великий здобуток і поступ у нашому письменстві. До ранніх перекладів Лесі Українки належать також «Вечорниці» М.Гоголя, «Німфи» І.Тургенєва, «Конрад Валленрод» А.Міцкевича, «Лагідні поети, співайте» й «Сірома» В.Гюго, уривки з «Одіссеї», твори староіндійської обрядової поезії з «Ріг-Веди».
Дебютом Лесі Українки-прозаїка стала поява у журналі «Зоря» в 1889 р. образків «Така її доля» і «Святий вечір». У прозових творах молодої письменниці переважають соціально-побутові теми, взяті з жи¬вої дійсності.
( 1871 - 1913)
«Коли б треба було окреслити творчість Лесі Українки одним словом,—писав Максим Рильський,— то найвідповідніше слово було б — боротьба». З'явившись на рубежі двох століть і двох епох, ця творчість стала однією з вершин української літератури.
Ім'я поетеси овіяне всенародною любов'ю. Це була людина винятко¬вої мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдаруван¬ня, її талант виявився у багатьох різновидах літературної праці — пое¬зії, драматургії, прозі, літературній критиці і публіцистиці, переклада¬цькій роботі і фольклористиці.
За життя Леся Українка була відома не лише на Україні та в Росії, а й в Грузії, знали її в Болгарії, Чехії, Польщі, Німеччині, Австрії. Нині твори поетеси читають на різних континентах, видаються мовами багатьох народів світу.
Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 р. в Новоград-Волинському в інтелігентній родині. Мати — пи¬сьменниця Олена Пчілка, батько — юрист, громадський і культурний діяч. Вони багато зробили для розвитку здібностей обдарованої доньки, дбали про її гуманітарну освіту.
Серед близького оточення, родичів і знайомих Косачів були люди, чиє життя тісно пов'язувалося з українською культурою — Михайло Драгоманов, Іван Франко, Михайло Старицький, Микола Лисенко та інші. Спілкування з ними сприяло творчому зростанню талановитої дівчини, її літературне ім'я — Леся Українка — з'явилось, коли авторці минуло тринадцять років, ним були підписані вірші «Конвалія» і «Сафо», опубліковані 1884 р. у львівському журналі «Зоря».
Волинь, Полісся — це край дитинства Лесі Українки, який зали¬шився для неї на все життя наймилішим куточком землі. Тут вона слухала пісні, казки, пізнала народні повір'я й обряди, її вразив химер¬ний світ народної міфології.
Леся вирізнялась лагідною вдачею, працьовитістю, винятковими здібностями до науки, поезії, музики. Захворівши в дитинстві, поетеса вела, за її власним виразом, «тридцятилітню війну» з туберкульозом. Після операції руки довелося припинити заняття з музики, яку дуже любила. Та природне відчуття мелодії, гармонії звуків переливалось у її твори, відлунюючись в поетичних циклах «Мелодії», «Ритми», «Піс¬ні про волю», оповіданні «Голосні струни», у драмі-казці «Лісова пісня», інших творах.
Через хворобу Леся не могла ходити до школи, не вчилась у жод¬ному учбовому закладі. Але завдяки старанням, наполегливій праці вона самотужки здобула освіту, різносторонні і глибокі знання, які вражали сучасників. Вона знала понад деся¬ток мов. Грунтовно вивчала історію, філософію, постійно читала новітні праці з наукового соціалізму.
Дівчина пишалась, що її дід, Яків Драгоманов, був декабристом, дядь¬ко, політичний емігрант Михайло Драгоманов — видатним суспільно-літературним діячем, тітка, О.А.Косач, відбувала заслання.
З кінця 80-х років Леся Українка живе переважно у Києві, стає душею молодіжного літературного гуртка «Плеяда». Члени гуртка готу¬вали видання для народу з історії, географії, перекладали українською мовою твори російських і зарубіжних письменників, читали й обгово¬рювали власні праці.
Перша поетична книжка Лесі Українки «На крилах пісень» з'яви¬лася у Львові на початку 1893 р. Вона складалася із шести поетичних Циклів та трьох десятків віршів поза циклами, поем «Самсон», «Місячна легенда», «Русалка». У творах молодої авторки переважали громадян¬ські мотиви, мужні інтонації, життєстверджуючі настрої.
Критика прихильно зустріла появу збірки «На крилах пісень». Та вимоглива до себе поетеса оцінювала свою творчість досить стримано, вежа усвідомлювала її вади: «До своєї книжки, хоч вона видана тільки торік, я відношусь тепер досить критично і якби видавала її сей рік, то, певне, б видала інакше... «На крилах пісень» не єсть моє останнє слово, а коли я думаю йти далі, то вже ж вперед, а не назад, інакше не варто було й виходити».
1892 р. у Львові з'явилась українською мовою «Книга пісень Генрі¬ха Гейне». 92 переклади творів німецького поета належать Лесі Україн¬ці. Це вірші із циклів «Ліричні співанки», «Поворот додому», «Північне море», «З подорожі до Гарца», поема «Раткліф». Переклади ті, від¬значав у своєму відгуку Осип Маковей, великий здобуток і поступ у нашому письменстві. До ранніх перекладів Лесі Українки належать також «Вечорниці» М.Гоголя, «Німфи» І.Тургенєва, «Конрад Валленрод» А.Міцкевича, «Лагідні поети, співайте» й «Сірома» В.Гюго, уривки з «Одіссеї», твори староіндійської обрядової поезії з «Ріг-Веди».
Дебютом Лесі Українки-прозаїка стала поява у журналі «Зоря» в 1889 р. образків «Така її доля» і «Святий вечір». У прозових творах молодої письменниці переважають соціально-побутові теми, взяті з жи¬вої дійсності.
