| Назва: | Літературно-філософські особливості Києво-Печерського Патерика |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 14,05 KB |
| Скачувань: | 217 |
Скачати цей реферат українською
Реферат на тему:
Літературно-філософські особливості Києво-Печерського Патерика
План:
Вступ..................................................................................1
2. Написання патерика.......................................................1-3
3. Патерик – джерело народних вірувань.........................4-5
4. Особливості послань Симона і Полікарпа...................5-8
Філософське значення мовчання в патерику..................9
6. Висновки.........................................................................9-10
Однією з найбільших за обсягом і найцікавіших за багатством культурно-історичного змісту пам’яток старої київської літератури є „Києво-Печерський Патерик”. „Патерик і Кобзар се були дві найпопулярніші українські книги. Можемо нарікати на нашу стару інтелігенцію, на нашу культуру і літературу, що вона не вложила в руки нашого громадянства твору користнійшого з соціяльного і інтелєктуального погляду, більш життєвого, більш соціяльного, ніж цей доморідний відгомін пізньої візантійської мономахії. Але факт зістається фактом. Не слово о полку Ігоревім, не „Закон і благодать”, не Літопись, а патерик став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком нашого друкарства – неустанно передрукованим твором старого нашого письменства, „золотою книгою” українського письменного люду, джерелом його літературної утіхи і морального поучення”, - пише Михайло Грушевський у своїй праці.* Назва патерик походить від грецького слова ’’патер’’ – отець, застосованого до подвижників, зокрема аскетів-відлюдників, що своєю поведінкою виражали суперечливість між ідеалами християнства й узвичаєним побутом пізньоантичного суспільства. Ченець-відлюдник ставав популярним народним героєм. Головною темою оповідань, що входили до такої книги, були подвиги уславлених аскетів, а характерною особливістю – умовно кажучи, деяка новелістичність. І все ж ці оповідання є типовим легендами. Домінантою жанру легенди є настанова на прищеплення догматичних чи моральних істин християнства за допомогою естетичного впливу. Основою сюжету є чудо. Воно є головним об’єктом розповіді і виконує роль головного
засобу психічного впливу на читача та збудника його емоцій **. Отже
* Грушевський М. Історія української літератури, т.3, ст.113-114
* Літературознавчий словник-довідник, К.,1997.
Літературно-філософські особливості Києво-Печерського Патерика
План:
Вступ..................................................................................1
2. Написання патерика.......................................................1-3
3. Патерик – джерело народних вірувань.........................4-5
4. Особливості послань Симона і Полікарпа...................5-8
Філософське значення мовчання в патерику..................9
6. Висновки.........................................................................9-10
Однією з найбільших за обсягом і найцікавіших за багатством культурно-історичного змісту пам’яток старої київської літератури є „Києво-Печерський Патерик”. „Патерик і Кобзар се були дві найпопулярніші українські книги. Можемо нарікати на нашу стару інтелігенцію, на нашу культуру і літературу, що вона не вложила в руки нашого громадянства твору користнійшого з соціяльного і інтелєктуального погляду, більш життєвого, більш соціяльного, ніж цей доморідний відгомін пізньої візантійської мономахії. Але факт зістається фактом. Не слово о полку Ігоревім, не „Закон і благодать”, не Літопись, а патерик став тим вічно відновлюваним, поширюваним, а з початком нашого друкарства – неустанно передрукованим твором старого нашого письменства, „золотою книгою” українського письменного люду, джерелом його літературної утіхи і морального поучення”, - пише Михайло Грушевський у своїй праці.* Назва патерик походить від грецького слова ’’патер’’ – отець, застосованого до подвижників, зокрема аскетів-відлюдників, що своєю поведінкою виражали суперечливість між ідеалами християнства й узвичаєним побутом пізньоантичного суспільства. Ченець-відлюдник ставав популярним народним героєм. Головною темою оповідань, що входили до такої книги, були подвиги уславлених аскетів, а характерною особливістю – умовно кажучи, деяка новелістичність. І все ж ці оповідання є типовим легендами. Домінантою жанру легенди є настанова на прищеплення догматичних чи моральних істин християнства за допомогою естетичного впливу. Основою сюжету є чудо. Воно є головним об’єктом розповіді і виконує роль головного
засобу психічного впливу на читача та збудника його емоцій **. Отже
* Грушевський М. Історія української літератури, т.3, ст.113-114
* Літературознавчий словник-довідник, К.,1997.
