| Назва: | Образ Чіпки |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 8,12 KB |
| Автор: | Настьона |
| Скачувань: | 485 |
На якийсь час, зокрема пiд впливом лихого "товариства" з дисласоваких елементiв. Чiпка опустився на саме дно життя, гiрко образив своµми вчинками матiр. Проте добре в його натурi змогло взятх верх, змогло перемогти. Вiн знайшов у собi сили перепросити матiр, повернути µµ в рiдну хату. Одружившись з Галею, Чiпка нiжно любить µµ, поважаі матiр, ревно працюі в господарствi, щиро й безкорисливо допомагаі всiм, хто звертаіться до нього за пiдтримкою. Його "сувора натура, загартована давнiм злиденним жжттям, м'якшала: вiн тепер соромивм свого давнього безпуття, тiіµ кривоµ стежки, якою вiн думав дiйти до щастя".
Коли пiшли розмови про земство, про вибори гласних, Чiпка, незважаючи на те, що становий Дмитренко радив виiирати панiв, закликаі громаду захищати своµ iнтереси, "а не даватись знову панам у руки". Серед iнших гласних вiд селям Чiпка видiлявся громадянською мужнiстю, прагненням вiдстоювати права трудящих. Тому селяни-гласнi всупереч волi дворян та чиновникiв обирають його членом повiтовоµ земськоµ управи. Та пани все зробили, щоб "очистити" своµ ряди вiд "мужика", i Чiпку наказом губернатора було виведено з управи "по неблагонадежности".
Болюча кривда, що знову впала, як грiм серед ясного нiба, на Чiпчину голову, вiдверта, кричуща несправедливiсть i були тим останнiм поштовхом, що зламав життя правдошукача, зiпхнув його на стежку слiпоµ помсти. Селянин вiдчув на собi, ще панська "правда" гiрше крадiжки, розбою. Не знайшовши справедливостi i вище. Чiпка став мстити без розбору, бити направо й налiво, бити наослiп. Грабунки, вбивства зводять нанiвець його протест, кров загублених жертв, смерть нi в чому невинних людей невитравним тавром заплямовують Чiпку. Власне, вiн з правдошукача перетворився у звичайного кримiнального злочинця.
В оцiнцi морального падiння Чiпки автори виходили з поаяцiй народноµ моралi, керувалися тими критерiями, що добре завжди прекрасне, а зло - потворне, огидне, бридке, хто б йоге не вчинив. Коли Чiпка заради "легкого хлiба", заради горiлки став грабувати i вбивати, то цим його дiям не може бути якихось iнших оцiнок, крiм беззастережного осуду.
Весь розвиток сюжету пiдводить нас до ідино правильного висновку, що найблагороднiшi пориви перекреслюються злечином. Невмiння знайти справжнi шляхи боротьби проти гнобителiв i кривдникiв, "крива стежка" бунтарства i зробили Чiпку "пропащою силою".
Література:
1. В.М. Борщевський ”Ураїнська література”; Київ 1990.
Коли пiшли розмови про земство, про вибори гласних, Чiпка, незважаючи на те, що становий Дмитренко радив виiирати панiв, закликаі громаду захищати своµ iнтереси, "а не даватись знову панам у руки". Серед iнших гласних вiд селям Чiпка видiлявся громадянською мужнiстю, прагненням вiдстоювати права трудящих. Тому селяни-гласнi всупереч волi дворян та чиновникiв обирають його членом повiтовоµ земськоµ управи. Та пани все зробили, щоб "очистити" своµ ряди вiд "мужика", i Чiпку наказом губернатора було виведено з управи "по неблагонадежности".
Болюча кривда, що знову впала, як грiм серед ясного нiба, на Чiпчину голову, вiдверта, кричуща несправедливiсть i були тим останнiм поштовхом, що зламав життя правдошукача, зiпхнув його на стежку слiпоµ помсти. Селянин вiдчув на собi, ще панська "правда" гiрше крадiжки, розбою. Не знайшовши справедливостi i вище. Чiпка став мстити без розбору, бити направо й налiво, бити наослiп. Грабунки, вбивства зводять нанiвець його протест, кров загублених жертв, смерть нi в чому невинних людей невитравним тавром заплямовують Чiпку. Власне, вiн з правдошукача перетворився у звичайного кримiнального злочинця.
В оцiнцi морального падiння Чiпки автори виходили з поаяцiй народноµ моралi, керувалися тими критерiями, що добре завжди прекрасне, а зло - потворне, огидне, бридке, хто б йоге не вчинив. Коли Чiпка заради "легкого хлiба", заради горiлки став грабувати i вбивати, то цим його дiям не може бути якихось iнших оцiнок, крiм беззастережного осуду.
Весь розвиток сюжету пiдводить нас до ідино правильного висновку, що найблагороднiшi пориви перекреслюються злечином. Невмiння знайти справжнi шляхи боротьби проти гнобителiв i кривдникiв, "крива стежка" бунтарства i зробили Чiпку "пропащою силою".
Література:
1. В.М. Борщевський ”Ураїнська література”; Київ 1990.