| Назва: | ОПИТУВАННЯ РОДИЧІВ ЗАСУДЖЕНИХ ТА ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД СЛІДСТВОМ |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 97,1 KB |
| Скачувань: | 22 |
ОПИТУВАННЯ РОДИЧІВ ЗАСУДЖЕНИХ ТА ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД СЛІДСТВОМ
Текст питальника.
1. Чи давали інтерв’ю журналістам щодо вашого засудженого чи затриманого родича?
2. На якому етапі – дослідчої перевірки, слідства, судових засідань,
перебування у місцях позбавлення волі?
3. Чи відповідали на всі поставленні запитання?
4. На які питання не хотіли відповідати?
5. На які не можна було відповідати? Чому?
6. Чи дотримуються журналісти етики при розмові з родичами засуджених?
7. Чи дотримуються журналісти закону при написанні матеріалів про засуджених?
8. Чи подавали до суду на ЗМІ за неправомірну, неетичну чи принижуючу честь і гідність публікацію про Вашого засудженого родича?
9. Чи зверталися до ЗМІ за допомогою? Результат.
10. Чи існує шкода від зустрічі журналіста з особою яка перебуває під слідством чи засуджена до позбавлення волі?
11. Чи існує упереджене ставлення журналістів до засуджених?
12. Чи страждали Ваші інтереси при публікації статті про вашого засудженого родича?
РЕЗУЛЬТАТИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Висновки. Відповіді респондентів чітко показують, що у сім’ях де є засуджені родичі чи хтось з родини перебуває під слідством чи у розшуку, на контакт з журналістом охоче йдуть жінки – здебільшого матері й дружини. Серед родичів-правопорушників природно переважають представники сильної статі (26 чоловіків на 6 жінок). Злочини, за яких їх засуджено або статті, що їм інкримінують, різняться за тяжкістю а відтак і за санкцією, яку вони передбачають. Більшість опитаних чоловіків сидять за крадіжки (12 осіб), менше – за розповсюдження та зберігання наркотиків (6 осіб). 306 стаття УК – найрозповсюдженіша і серед жінок. 4 з 6 респонденток відбувають покарання саме за це. Найменш поширені у жіночих колоніях злочини – це грабіж, зґвалтування та вбивство. Через це і терміну покарання строком більше 7 років серед опитаних жінок-ув’язнених не трапилось.
Висновки. З наведених діаграм стає видно, що більшість осіб, які відмовили журналістам у інтерв’ю, яке б стосувалося їхніх засуджених чи обвинувачених родичів, були невдоволені тим, що кореспонденти поводяться нетактовно, втручаючись у приватні справи родини. Майже такий самий відсоток не пішов на контакт із пресою зі страху нашкодити своєму родичу, який перебуває під слідством чи опинився за ґратами. Спокійніше родина правопорушника спілкується із журналістами тоді, коли їхній родич вже відбуває покарання у місцях позбавлення волі або вийшов з пенітенціарних установ. Найменш охоче такі інтерв’ю відбуваються під час досудового слідства, коли непрофесійна та необ’єктивна публікація журналіста може нашкодити слідству і відчутно погіршити подальшу долю підозрюваного у скоєнні злочину.
Висновки. На більшість родичів засуджених чи осіб, які перебувають під слідством відповідали на всі поставлені журналістами питання. Серед тих, на які вони не хотіли відповідати, були питання особистого характеру (7 з 11). Друга неприємна для родичів тема – це подробиці скоєння їхнім родичем злочину. Серед питань преси, на які не можна було відповідати родичам засудженого чи обвинуваченого чільне місце займають ті, які пов’язані з неправомірними діями, корупцією чи перевищенням повноважень правоохоронців та судочинців. Чому родичі правопорушника не мають права розповідати пресі про ці речі – цілком зрозуміло: вони самі дають хабарі судочинцям чи слідчим, щоби пом’якшення покарання для свого родича, і широкому загалу цю інформацію повідомляти не будуть. Те саме стосується приховування незаконного зв’язку засудженого зі своїми родичами, передачі за ґрати грошей наркотиків, користування мобільним зв'язком тощо. 5 з 32 відмовились відповідати на питання журналістів, які стосувались невиявлених правоохоронцями співучасників їхніх засуджених чи підозрюваних родичів.
Висновки. З наведених діаграм видно, що більшість респондентів переконані, що журналісти при розмові з родичами засудженого та написанні про правопорушників матеріалів не завжди дотримуються етики та чинного законодавства. Принаймні так відповіла майже половина опитаних. Невеликий відсоток дав однозначну відповідь: наприклад, п’ятеро осіб відповіли, що кореспонденти не дотримуються етики та закону. 11 осіб не змогли дати чітку відповідь на це питання анкети і обрали відповідь „Не знаю”.
Висновки. У третини опитаних осіб виникали проблеми після публікації у ЗМІ матеріалів про їх обвинувачених чи засуджених родичів. Але через юридичну безграмотність або зневіру у чесну і непідкупну судову систему вони не зверталися з позовами про відшкодування редакцією їхньої моральної шкоди, честі та гідності. З 15 осіб, яким було завдано школу публікацією, тільки п’ятеро звернулись до суду, і лише у двох випадках ці люди виграли суд у ЗМІ.
Текст питальника.
1. Чи давали інтерв’ю журналістам щодо вашого засудженого чи затриманого родича?
2. На якому етапі – дослідчої перевірки, слідства, судових засідань,
перебування у місцях позбавлення волі?
3. Чи відповідали на всі поставленні запитання?
4. На які питання не хотіли відповідати?
5. На які не можна було відповідати? Чому?
6. Чи дотримуються журналісти етики при розмові з родичами засуджених?
7. Чи дотримуються журналісти закону при написанні матеріалів про засуджених?
8. Чи подавали до суду на ЗМІ за неправомірну, неетичну чи принижуючу честь і гідність публікацію про Вашого засудженого родича?
9. Чи зверталися до ЗМІ за допомогою? Результат.
10. Чи існує шкода від зустрічі журналіста з особою яка перебуває під слідством чи засуджена до позбавлення волі?
11. Чи існує упереджене ставлення журналістів до засуджених?
12. Чи страждали Ваші інтереси при публікації статті про вашого засудженого родича?
РЕЗУЛЬТАТИ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
Висновки. Відповіді респондентів чітко показують, що у сім’ях де є засуджені родичі чи хтось з родини перебуває під слідством чи у розшуку, на контакт з журналістом охоче йдуть жінки – здебільшого матері й дружини. Серед родичів-правопорушників природно переважають представники сильної статі (26 чоловіків на 6 жінок). Злочини, за яких їх засуджено або статті, що їм інкримінують, різняться за тяжкістю а відтак і за санкцією, яку вони передбачають. Більшість опитаних чоловіків сидять за крадіжки (12 осіб), менше – за розповсюдження та зберігання наркотиків (6 осіб). 306 стаття УК – найрозповсюдженіша і серед жінок. 4 з 6 респонденток відбувають покарання саме за це. Найменш поширені у жіночих колоніях злочини – це грабіж, зґвалтування та вбивство. Через це і терміну покарання строком більше 7 років серед опитаних жінок-ув’язнених не трапилось.
Висновки. З наведених діаграм стає видно, що більшість осіб, які відмовили журналістам у інтерв’ю, яке б стосувалося їхніх засуджених чи обвинувачених родичів, були невдоволені тим, що кореспонденти поводяться нетактовно, втручаючись у приватні справи родини. Майже такий самий відсоток не пішов на контакт із пресою зі страху нашкодити своєму родичу, який перебуває під слідством чи опинився за ґратами. Спокійніше родина правопорушника спілкується із журналістами тоді, коли їхній родич вже відбуває покарання у місцях позбавлення волі або вийшов з пенітенціарних установ. Найменш охоче такі інтерв’ю відбуваються під час досудового слідства, коли непрофесійна та необ’єктивна публікація журналіста може нашкодити слідству і відчутно погіршити подальшу долю підозрюваного у скоєнні злочину.
Висновки. На більшість родичів засуджених чи осіб, які перебувають під слідством відповідали на всі поставлені журналістами питання. Серед тих, на які вони не хотіли відповідати, були питання особистого характеру (7 з 11). Друга неприємна для родичів тема – це подробиці скоєння їхнім родичем злочину. Серед питань преси, на які не можна було відповідати родичам засудженого чи обвинуваченого чільне місце займають ті, які пов’язані з неправомірними діями, корупцією чи перевищенням повноважень правоохоронців та судочинців. Чому родичі правопорушника не мають права розповідати пресі про ці речі – цілком зрозуміло: вони самі дають хабарі судочинцям чи слідчим, щоби пом’якшення покарання для свого родича, і широкому загалу цю інформацію повідомляти не будуть. Те саме стосується приховування незаконного зв’язку засудженого зі своїми родичами, передачі за ґрати грошей наркотиків, користування мобільним зв'язком тощо. 5 з 32 відмовились відповідати на питання журналістів, які стосувались невиявлених правоохоронцями співучасників їхніх засуджених чи підозрюваних родичів.
Висновки. З наведених діаграм видно, що більшість респондентів переконані, що журналісти при розмові з родичами засудженого та написанні про правопорушників матеріалів не завжди дотримуються етики та чинного законодавства. Принаймні так відповіла майже половина опитаних. Невеликий відсоток дав однозначну відповідь: наприклад, п’ятеро осіб відповіли, що кореспонденти не дотримуються етики та закону. 11 осіб не змогли дати чітку відповідь на це питання анкети і обрали відповідь „Не знаю”.
Висновки. У третини опитаних осіб виникали проблеми після публікації у ЗМІ матеріалів про їх обвинувачених чи засуджених родичів. Але через юридичну безграмотність або зневіру у чесну і непідкупну судову систему вони не зверталися з позовами про відшкодування редакцією їхньої моральної шкоди, честі та гідності. З 15 осіб, яким було завдано школу публікацією, тільки п’ятеро звернулись до суду, і лише у двох випадках ці люди виграли суд у ЗМІ.
