| Назва: | Особливості функціонування спортивної преси |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 6,89 KB |
| Скачувань: | 27 |
Особливості функціонування спортивної преси
Оскільки жодне змагання, в якій би сфері людського життя воно не відбувалося, не існує саме по собі, воно потребує безпосередньої або опосередкованої оцінки людей, які не є його професійними учасниками, але прагнуть розібратись в тонкощах спорту і взагалі бути в курсі подій.
Окрім інформаційної функції, спортивна преса повинна виконувати ще цілий ряд функцій:
• просвітницьку, яка полягає в пропаганді комплексу знань у різних галузях спортивної науки і техніки, передачі досвіду спортивної діяльності. Це сприяє підвищенню освіченості аудиторії, розширює сферу інтелектуальних інтересів і коло професійних знань читачів, їх уявлення про суб'єктивні чинники спорту;
• гедоністичну, яка виявляється в позитивних і негативних емоціях, які викликають журналістські матеріали. Важливу роль в комплексі цих переживань грає релаксація і зменшення психологічної напруги, яка викликається уявною присутністю читача на спортивних поєдинках. Завдяки гедоністичній функції друкарського матеріалу зростає емоційно-психологічний інтерес до спорту.
• виховну, що сприяє формуванню ціннісної орієнтації аудиторії відносно спортивної діяльності і допомагає виробити в широких верств населення свідоме ставлення до фізичної культури.
Ф. Тейлор, екс-президент Міжнародної організації спортивних журналістів, справедливо відзначає, що яким би професіоналом журналіст не був, він не зможе змагатися з телевізійною камерою при описі церемонії відкриття або закриття Олімпійських ігор. Завдяки ТБ збільшилась кількість людей, що цікавляться спортом. Але людям як і раніше подобається читати про те, що вони бачать на телеекранах. Головні задачі преси - це підтримка постійного інтересу до олімпійського руху, постійний аналіз спортивних подій, що відбуваються.
Багато спортивних журналістів-газетярів, вважають, що обігнати телебачення неможливо, тому читач не чекає від них новин і коментарів. Читачу цікаве “закулісся” спортивних змагань. Такою теорією готовий скористатися будь-який журналіст, який не хоче зростання конкуренції з телебаченням. Саме зараз спортивні журналісти, що працюють для преси, повинні приділяти особливу увагу аналізу тих або інших спортивних подій, надавати публіцистичні яскраві коментарі, нестандартні підходи до висвітлення спортивної тематики. На жаль, сьогодні преса пропонує більш примітивні зразки подачі інформації в пресі, наприклад, підрахунок доходів зірок спорту.
Для звернення уваги спортивної аудиторії в бік преси необхідно задовольнити основні потреби читача, такі як:
• Пізнавальні потреби (отримання інформації з метою розширення свого спортивного світогляду);
• Практичні потреби (активне використання інформації для вдосконалення спортивної майстерності, фізичної підготовки, поліпшення здоров'я);
• пізнавально-практичні потреби (отримані знання використовують не для безпосередньо активних занять, а як хобі);
• потреба в престижі (інформація, що використовується в якості «зручного» інструменту для міжособистісного спілкування, тобто для підвищення престижу необхідно бути в курсі спортивного життя) .
Взаємозв'язок олімпійського спорту і засобів масової інформації
Інтерес до олімпійського спорту у всьому світі дуже значний, за даними соціологічних досліджень: більше 80% чоловіків і 50% жінок у всьому світі цікавляться олімпійським спортом. Відтак за Олімпійськими іграми, за допомогою засобів масової інформації, стежать вже не мільйони, а мільярди людей.
Основоположник сучасного олімпійського руху педагог, історик, літератор, журналіст Пьер де Кубертен, відроджуючи стародавні Олімпійські ігри і олімпійський рух у цілому, вважав, що цей рух повинен вирішувати дві основні, тісно пов'язані задачі. Перша з них полягала в тому, щоб викликати інтерес до спорту, сприяти розвитку спортивних контактів, добиватися того, щоб «ці контакти стали періодичними і завоювали беззаперечний авторитет». Разом з тим, на думку Де Кубертена, олімпійський рух не може обмежувати свої цілі і задачі чисто спортивними. Спортивні зв'язки в рамках олімпійського руху повинні надихнути людство на “змагання і фізичну досконалість” і сприяти вихованню молоді, гармонійному розвитку особистості, культурній співпраці народів, зміцненню дружби і взаєморозуміння між ними. Рішення цих задач стало можливим лише при участі в олімпійському русі засобів масової інформації.
Пьер де Кубертен чимало зробив для того, щоб преса сформувала в громадській свідомості ідею відродження Олімпійських ігор і сприяла її реалізації. В 1924 році близький друг Де Кубертена, професійний журналіст Ф. Рейчел організував Міжнародну організацію спортивних журналістів (AIPS). В 1967 році була організована Комісія Міжнародного олімпійського комітету із преси, наступним кроком стало створення Комісії з телебачення в 1971 році і Комісії з радіомовлення в 1983. Олімпійські організації завжди приділяли значну увагу питанням взаємин ТБ, радіо і преси.
Оскільки жодне змагання, в якій би сфері людського життя воно не відбувалося, не існує саме по собі, воно потребує безпосередньої або опосередкованої оцінки людей, які не є його професійними учасниками, але прагнуть розібратись в тонкощах спорту і взагалі бути в курсі подій.
Окрім інформаційної функції, спортивна преса повинна виконувати ще цілий ряд функцій:
• просвітницьку, яка полягає в пропаганді комплексу знань у різних галузях спортивної науки і техніки, передачі досвіду спортивної діяльності. Це сприяє підвищенню освіченості аудиторії, розширює сферу інтелектуальних інтересів і коло професійних знань читачів, їх уявлення про суб'єктивні чинники спорту;
• гедоністичну, яка виявляється в позитивних і негативних емоціях, які викликають журналістські матеріали. Важливу роль в комплексі цих переживань грає релаксація і зменшення психологічної напруги, яка викликається уявною присутністю читача на спортивних поєдинках. Завдяки гедоністичній функції друкарського матеріалу зростає емоційно-психологічний інтерес до спорту.
• виховну, що сприяє формуванню ціннісної орієнтації аудиторії відносно спортивної діяльності і допомагає виробити в широких верств населення свідоме ставлення до фізичної культури.
Ф. Тейлор, екс-президент Міжнародної організації спортивних журналістів, справедливо відзначає, що яким би професіоналом журналіст не був, він не зможе змагатися з телевізійною камерою при описі церемонії відкриття або закриття Олімпійських ігор. Завдяки ТБ збільшилась кількість людей, що цікавляться спортом. Але людям як і раніше подобається читати про те, що вони бачать на телеекранах. Головні задачі преси - це підтримка постійного інтересу до олімпійського руху, постійний аналіз спортивних подій, що відбуваються.
Багато спортивних журналістів-газетярів, вважають, що обігнати телебачення неможливо, тому читач не чекає від них новин і коментарів. Читачу цікаве “закулісся” спортивних змагань. Такою теорією готовий скористатися будь-який журналіст, який не хоче зростання конкуренції з телебаченням. Саме зараз спортивні журналісти, що працюють для преси, повинні приділяти особливу увагу аналізу тих або інших спортивних подій, надавати публіцистичні яскраві коментарі, нестандартні підходи до висвітлення спортивної тематики. На жаль, сьогодні преса пропонує більш примітивні зразки подачі інформації в пресі, наприклад, підрахунок доходів зірок спорту.
Для звернення уваги спортивної аудиторії в бік преси необхідно задовольнити основні потреби читача, такі як:
• Пізнавальні потреби (отримання інформації з метою розширення свого спортивного світогляду);
• Практичні потреби (активне використання інформації для вдосконалення спортивної майстерності, фізичної підготовки, поліпшення здоров'я);
• пізнавально-практичні потреби (отримані знання використовують не для безпосередньо активних занять, а як хобі);
• потреба в престижі (інформація, що використовується в якості «зручного» інструменту для міжособистісного спілкування, тобто для підвищення престижу необхідно бути в курсі спортивного життя) .
Взаємозв'язок олімпійського спорту і засобів масової інформації
Інтерес до олімпійського спорту у всьому світі дуже значний, за даними соціологічних досліджень: більше 80% чоловіків і 50% жінок у всьому світі цікавляться олімпійським спортом. Відтак за Олімпійськими іграми, за допомогою засобів масової інформації, стежать вже не мільйони, а мільярди людей.
Основоположник сучасного олімпійського руху педагог, історик, літератор, журналіст Пьер де Кубертен, відроджуючи стародавні Олімпійські ігри і олімпійський рух у цілому, вважав, що цей рух повинен вирішувати дві основні, тісно пов'язані задачі. Перша з них полягала в тому, щоб викликати інтерес до спорту, сприяти розвитку спортивних контактів, добиватися того, щоб «ці контакти стали періодичними і завоювали беззаперечний авторитет». Разом з тим, на думку Де Кубертена, олімпійський рух не може обмежувати свої цілі і задачі чисто спортивними. Спортивні зв'язки в рамках олімпійського руху повинні надихнути людство на “змагання і фізичну досконалість” і сприяти вихованню молоді, гармонійному розвитку особистості, культурній співпраці народів, зміцненню дружби і взаєморозуміння між ними. Рішення цих задач стало можливим лише при участі в олімпійському русі засобів масової інформації.
Пьер де Кубертен чимало зробив для того, щоб преса сформувала в громадській свідомості ідею відродження Олімпійських ігор і сприяла її реалізації. В 1924 році близький друг Де Кубертена, професійний журналіст Ф. Рейчел організував Міжнародну організацію спортивних журналістів (AIPS). В 1967 році була організована Комісія Міжнародного олімпійського комітету із преси, наступним кроком стало створення Комісії з телебачення в 1971 році і Комісії з радіомовлення в 1983. Олімпійські організації завжди приділяли значну увагу питанням взаємин ТБ, радіо і преси.
