| Назва: | Основні засади техніки ефірного мовлення |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 219,76 KB |
| Скачувань: | 139 |
Сьогодні Україну і розвинуті держави світу розділяє соціально-економічна прірва, великі диспропорції в нинішньому стані систем засобів масової комунікації. Коли Україна стала відкритою незалежною державою, до нас рушили перші "комунікативні колонізатори" - проповідники різних конфесій, підприємливі бізнесмени, можновладці, щоб вивчити інформаційний ринок і поступово запанувати на українському інформаційному просторі, щоб не лише заробляти в Україні гроші, а й впливати на нашу свідомість, змінювати нашу віру, наші цінності, заводити свій інформаційний порядок, згодом монополізувати засоби масової комунікації, якщо вдасться.
Дослідник В. В. Бугрим вважає, що нинішню ситуацію можна розглядати як телеінтервенцію, оскільки є сила-силенна німецьких, французьких, американських, італійських, польських та інших каналів. Ведеться організована ретрансляція супутникових каналів недержавними студіями і цього не регулює українське законодавство.
На нас прагнуть впливати не лише із Заходу, а й зі Сходу. Україна перебуває під інформаційним тиском масової комунікації Росії, зокрема, її православної церкви, сект, їхніх радіостанцій, телестудій. Іноземні компанії прориваються до нас через супутники, параболічні антени і українські телестудії, що їх транслюють.
Надія на ООН, що запровадить спеціальні обмеження для зарубіжних радіостанцій і телекомпаній, які чинять не тільки інформативний вплив на жителів України, а й перешкоджатимуть збереженню і розвитку кращих традицій, національної своєрідності, - мало. Крім того, відповідні документи ООН можуть бути не ратифікованими в іноземних країнах.
Висновок один: найновіші досягнення технічного прогресу ззовні можуть змінити політичне, економічне становище в Україні. Необхідна докорінна реконструкція сучасних інформаційних відносин у світі, що має базуватися на міжнародно-правових документах.
Україні необхідно мати рівні права в обміні інформацією з усіма країнами світу. Тільки тоді можна буде говорити про справжній розвиток ЗМК.
Україна повинна виробити свою національну політику у сфері комунікації, - а це діяльність церков, редакцій, телестудій, звуко- і відеозапису, інформагентств, видавництв, друкарень, бібліотек, кіностудій, кінопрокату, установ розповсюдження преси і літератури та інших засобів.
Всі, хто так чи інакше причетний до діяльності засобів масової комунікації, повинні добре усвідомлювати, що політична деколонізація не буде повною, доки буде колонізація економічна, культурна, комунікативна, інформаційна. Принцип суверенної рівності має поширюватися й на цю галузь.
Україна матиме чималий вплив сучасних національних, регіональних комунікативних систем, якщо не забуватиме, що засоби масової комунікації - це влада інформації над контролем за законодавчою, виконавчою і судовою владами і що "ключовим фактором економічного розвитку є здатність країни створити переваги широкого застосування засобів комунікації та створення розгалужених комунікативних структур".
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.
2. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с.
3. Сербенська О.А., Волощак М.Й. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2001. – 204 с.
4. Серб енська О.А. Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук-метод. Праць. – Львів, 2002.
5. http://www.slovnyk.net/
6. Новий тлумачний словник української мови/ Уклад.: Радченко І.О. – К. – Подільський: Абетка, 2006. – 544 с.
7. Кузнєцова О.Д. Засоби масової комунікації. Посібник: Вид. 2-ге, перероблене й доповнене. – Серія «Навчальні та наукові видання професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка» - Львів: ПАІС, 2005. – 200 с.
8. Дмитровський З.Є. Телевізійна журналістика. Навч. посібник. Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – 208 с.
9. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.
10. Шаповал Ю.Г. Телевізійна публіцистика: методологія, методи, майстерність: Монографія. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. – 233 с.
11. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле - і радіожурналістів // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук. – метод. праць. Львів, 2002.
12. Базюк Л. Штрихи до характеристики мовної особистості тележурналіста // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук. – метод. праць. Львів, 2000.
13. Бакинська О. Культура телевізійного мовлення та його вплив на телеаудиторію. Телерадіожурналістика: історія, теорія, практика, погляд у майбутнє / Збірник науково-методичних праць – Львів: Ред. – вид. відділ Львівського університету, - 1997. – 160 с.
Дослідник В. В. Бугрим вважає, що нинішню ситуацію можна розглядати як телеінтервенцію, оскільки є сила-силенна німецьких, французьких, американських, італійських, польських та інших каналів. Ведеться організована ретрансляція супутникових каналів недержавними студіями і цього не регулює українське законодавство.
На нас прагнуть впливати не лише із Заходу, а й зі Сходу. Україна перебуває під інформаційним тиском масової комунікації Росії, зокрема, її православної церкви, сект, їхніх радіостанцій, телестудій. Іноземні компанії прориваються до нас через супутники, параболічні антени і українські телестудії, що їх транслюють.
Надія на ООН, що запровадить спеціальні обмеження для зарубіжних радіостанцій і телекомпаній, які чинять не тільки інформативний вплив на жителів України, а й перешкоджатимуть збереженню і розвитку кращих традицій, національної своєрідності, - мало. Крім того, відповідні документи ООН можуть бути не ратифікованими в іноземних країнах.
Висновок один: найновіші досягнення технічного прогресу ззовні можуть змінити політичне, економічне становище в Україні. Необхідна докорінна реконструкція сучасних інформаційних відносин у світі, що має базуватися на міжнародно-правових документах.
Україні необхідно мати рівні права в обміні інформацією з усіма країнами світу. Тільки тоді можна буде говорити про справжній розвиток ЗМК.
Україна повинна виробити свою національну політику у сфері комунікації, - а це діяльність церков, редакцій, телестудій, звуко- і відеозапису, інформагентств, видавництв, друкарень, бібліотек, кіностудій, кінопрокату, установ розповсюдження преси і літератури та інших засобів.
Всі, хто так чи інакше причетний до діяльності засобів масової комунікації, повинні добре усвідомлювати, що політична деколонізація не буде повною, доки буде колонізація економічна, культурна, комунікативна, інформаційна. Принцип суверенної рівності має поширюватися й на цю галузь.
Україна матиме чималий вплив сучасних національних, регіональних комунікативних систем, якщо не забуватиме, що засоби масової комунікації - це влада інформації над контролем за законодавчою, виконавчою і судовою владами і що "ключовим фактором економічного розвитку є здатність країни створити переваги широкого застосування засобів комунікації та створення розгалужених комунікативних структур".
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Пономарів О.Д. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.
2. Сербенська О.А. Культура усного мовлення. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 216 с.
3. Сербенська О.А., Волощак М.Й. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2001. – 204 с.
4. Серб енська О.А. Ефірне мовлення у взаєминах з усною мовою // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук-метод. Праць. – Львів, 2002.
5. http://www.slovnyk.net/
6. Новий тлумачний словник української мови/ Уклад.: Радченко І.О. – К. – Подільський: Абетка, 2006. – 544 с.
7. Кузнєцова О.Д. Засоби масової комунікації. Посібник: Вид. 2-ге, перероблене й доповнене. – Серія «Навчальні та наукові видання професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка» - Львів: ПАІС, 2005. – 200 с.
8. Дмитровський З.Є. Телевізійна журналістика. Навч. посібник. Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – 208 с.
9. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.
10. Шаповал Ю.Г. Телевізійна публіцистика: методологія, методи, майстерність: Монографія. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. – 233 с.
11. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле - і радіожурналістів // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук. – метод. праць. Львів, 2002.
12. Базюк Л. Штрихи до характеристики мовної особистості тележурналіста // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук. – метод. праць. Львів, 2000.
13. Бакинська О. Культура телевізійного мовлення та його вплив на телеаудиторію. Телерадіожурналістика: історія, теорія, практика, погляд у майбутнє / Збірник науково-методичних праць – Львів: Ред. – вид. відділ Львівського університету, - 1997. – 160 с.
Новости загрузка новостей...