| Назва: | Основні засади техніки ефірного мовлення |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 219,76 KB |
| Скачувань: | 140 |
Чимало українських журналістів поза мікрофоном, екраном чи редакцією друкованого органу не користуються українською мовою, через що з їхніх вуст, або з-під пера й вилітають вище названі та численні інші (перли).
2. У газетах, у радіо-й телепередачах з-поміж синоніму здебільшого вибирають той, що має ближче звучання до російського слова. Є, скажімо, в нашій мові чудове слово приморозки, яке дуже влучно відтворює поняття «невеликі ранкові або нічні морози» (вони не заморожують, а тільки приморожують), проте замість нього наша преса вживає заморозки.
Псування української мови не обмежується її усним варіантом. Суржикові слова та синтаксичні конструкції на взірець казна, казначейство, надзірні органи, приймати участь, на повістку дня предложено слідуючі питання (правильні варіанти: скарбниця, державна скарбниця, наглядові органи, брати участь, на порядок денний, запропоновано такі питання) потрапляють у писемні тексти, ба навіть в офіційні папери.
За часів застою, як відомо, українську мову силоміць тягли до злиття з російською. Слова, схожі на російські, вважалися нормативними, а фонетично й морфологічно віддалені діставали ярлики застарілих, діалектних, рідковживаних тощо. Мовознавці як могли чинили опір цим намаганням, не поспішали вводити різні покручі до словників, тому літературна мова навіть за несприятливих обставин мала досить викристалізувані лексичні, граматичні та інщілюрми.
3. Особливу увагу привертає мовлення телеведучих. Адже з допомогою засобів мови вони не лише інформують а й впливають на мову, мовні норми (вимову, методику), словниковий запас глядачів. Така наука телеефіру часто результативніше ніж мова школи, підручників і т.д.
Саме тому проблема функціонування українського телемовлення сьогодні особливо актуальне. На ній неодноразово наголошено у працях. А.Погрібного, С.Караванського, В.Лазанчука, О.Пономарева, В.Радчука та інших.
4. Щоб вдосконалити техніку ефірного мовлення, журналістам потрібно більше працювати над собою, вдосконалювати свою артикуляційну базу (довести до автоматизму механізм вимови як окремих звуків, так і цілих їх комплексів відповідно до особливостей мови), працювати над дикцією, щоб чітко та виразно вимовляти звуки, склади, слова. Особливо старанно треба тренуватися розмовляти перед мікрофоном, адже апаратура посилює голос. Ведучий повинен чітко виробити інтонацію (ритмічно-мелодійно особливість мовлення, різні співвідношення кількісної зміни тону, тембру, інтенсивності, довготи висловлювання. Потрібно дотримуватись норм української мови, працювати над граматичними, лексичними, фразеологічними, фонетичними, стилістичними, орфографічними помилками. Тобто, журналістам в телеефірі завжди треба працювати над собою.
Отже, становище ефірного мовлення в Україні не дуже втішне. Нам все більше треба відходити від вживання росіянізмів і застосовувати нашу мелодійну мову.
Молодь, дивлячись та слухаючи передачі на телебаченні та радіо , буде черпати для себе тільки внормовану українську мову і, взагалі, значно зросте їхня духовність. Будемо сподіватися, що стан українського ефіру поліпшиться і телебачення вийде на гідне місце в світі. Багато потрібно працювати над вдосконаленням ефірного мовленням.
У перспективі традиційні засоби масової комунікації, на які поділяються системи засобів масової комунікації, поступово зникнуть. Дедалі більше зросте взаємозв'язок, взаємопроникнення окремих ЗМК. Неминуче виникнуть нові засоби, зросте кількість супутників зв'язку, можливості доступу до дедалі важливіших банків даних. Електронні, аудіовізуальні засоби масової комунікації переберуть функції попередніх, зокрема, текстових. Існує тенденція до зникнення слабших засобів.
Відбувається інтеграція видавничих систем і банків даних. Журналісти за допомогою комп'ютера мають доступ до потрібних документів на національному і міжнародному рівнях.
Кожний користувач Інтернету має можливість отримати на свій комп'ютер інформацію з будь-якої країни світу.
Швидкість поширення нових СЗМК у тій чи іншій країні залежатиме від її економічного становища, політики в галузі телекомунікацій і досягнутого рівня технологій. Але нові засоби масової комунікації, зокрема, супутникове телебачення, дають можливість розширити сферу впливу СЗМК на інші країни і континенти.
Країни, які не усвідомлюють ролі масової комунікації, ризикують зійти на манівці прогресу. Нові засоби масової комунікації створюють на основі природних засобів і їхніх методів впливу, нові форми "чаклунства" і на індивідуальному рівні, і у вигляді колективного гіпнозу. Різноманітні форми навіювання інформації у масових дозах, що наберуть значного поширення, викликатимуть психосенсорні зміни і навіть зміни в культурі, і можуть у віддаленій перспективі порушити безперервність розвитку особи.
Отже, нові засоби масової комунікації здійснюють революцію не лише в інформуванні, а й у політиці, економіці, культурі, і цього не можна недооцінювати.
2. У газетах, у радіо-й телепередачах з-поміж синоніму здебільшого вибирають той, що має ближче звучання до російського слова. Є, скажімо, в нашій мові чудове слово приморозки, яке дуже влучно відтворює поняття «невеликі ранкові або нічні морози» (вони не заморожують, а тільки приморожують), проте замість нього наша преса вживає заморозки.
Псування української мови не обмежується її усним варіантом. Суржикові слова та синтаксичні конструкції на взірець казна, казначейство, надзірні органи, приймати участь, на повістку дня предложено слідуючі питання (правильні варіанти: скарбниця, державна скарбниця, наглядові органи, брати участь, на порядок денний, запропоновано такі питання) потрапляють у писемні тексти, ба навіть в офіційні папери.
За часів застою, як відомо, українську мову силоміць тягли до злиття з російською. Слова, схожі на російські, вважалися нормативними, а фонетично й морфологічно віддалені діставали ярлики застарілих, діалектних, рідковживаних тощо. Мовознавці як могли чинили опір цим намаганням, не поспішали вводити різні покручі до словників, тому літературна мова навіть за несприятливих обставин мала досить викристалізувані лексичні, граматичні та інщілюрми.
3. Особливу увагу привертає мовлення телеведучих. Адже з допомогою засобів мови вони не лише інформують а й впливають на мову, мовні норми (вимову, методику), словниковий запас глядачів. Така наука телеефіру часто результативніше ніж мова школи, підручників і т.д.
Саме тому проблема функціонування українського телемовлення сьогодні особливо актуальне. На ній неодноразово наголошено у працях. А.Погрібного, С.Караванського, В.Лазанчука, О.Пономарева, В.Радчука та інших.
4. Щоб вдосконалити техніку ефірного мовлення, журналістам потрібно більше працювати над собою, вдосконалювати свою артикуляційну базу (довести до автоматизму механізм вимови як окремих звуків, так і цілих їх комплексів відповідно до особливостей мови), працювати над дикцією, щоб чітко та виразно вимовляти звуки, склади, слова. Особливо старанно треба тренуватися розмовляти перед мікрофоном, адже апаратура посилює голос. Ведучий повинен чітко виробити інтонацію (ритмічно-мелодійно особливість мовлення, різні співвідношення кількісної зміни тону, тембру, інтенсивності, довготи висловлювання. Потрібно дотримуватись норм української мови, працювати над граматичними, лексичними, фразеологічними, фонетичними, стилістичними, орфографічними помилками. Тобто, журналістам в телеефірі завжди треба працювати над собою.
Отже, становище ефірного мовлення в Україні не дуже втішне. Нам все більше треба відходити від вживання росіянізмів і застосовувати нашу мелодійну мову.
Молодь, дивлячись та слухаючи передачі на телебаченні та радіо , буде черпати для себе тільки внормовану українську мову і, взагалі, значно зросте їхня духовність. Будемо сподіватися, що стан українського ефіру поліпшиться і телебачення вийде на гідне місце в світі. Багато потрібно працювати над вдосконаленням ефірного мовленням.
У перспективі традиційні засоби масової комунікації, на які поділяються системи засобів масової комунікації, поступово зникнуть. Дедалі більше зросте взаємозв'язок, взаємопроникнення окремих ЗМК. Неминуче виникнуть нові засоби, зросте кількість супутників зв'язку, можливості доступу до дедалі важливіших банків даних. Електронні, аудіовізуальні засоби масової комунікації переберуть функції попередніх, зокрема, текстових. Існує тенденція до зникнення слабших засобів.
Відбувається інтеграція видавничих систем і банків даних. Журналісти за допомогою комп'ютера мають доступ до потрібних документів на національному і міжнародному рівнях.
Кожний користувач Інтернету має можливість отримати на свій комп'ютер інформацію з будь-якої країни світу.
Швидкість поширення нових СЗМК у тій чи іншій країні залежатиме від її економічного становища, політики в галузі телекомунікацій і досягнутого рівня технологій. Але нові засоби масової комунікації, зокрема, супутникове телебачення, дають можливість розширити сферу впливу СЗМК на інші країни і континенти.
Країни, які не усвідомлюють ролі масової комунікації, ризикують зійти на манівці прогресу. Нові засоби масової комунікації створюють на основі природних засобів і їхніх методів впливу, нові форми "чаклунства" і на індивідуальному рівні, і у вигляді колективного гіпнозу. Різноманітні форми навіювання інформації у масових дозах, що наберуть значного поширення, викликатимуть психосенсорні зміни і навіть зміни в культурі, і можуть у віддаленій перспективі порушити безперервність розвитку особи.
Отже, нові засоби масової комунікації здійснюють революцію не лише в інформуванні, а й у політиці, економіці, культурі, і цього не можна недооцінювати.
Новости загрузка новостей...