| Назва: | Основні засади техніки ефірного мовлення |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 219,76 KB |
| Скачувань: | 140 |
Сьогодні мільйони українців, вихованих під гаслами "інтернаціональної" єдності "братнім" російським народом, не мислять свого окремішнього, незалежного від Росії існування, не вважають свою культуру самодостатньою, не усвідомлюють себе самостійним, іншим, ніж росіяни, етносом. Розмивання національної ідентичності українців спричинено сформованим у попередній період російським мовно-культурним характером урбаністичного простору країни, звідки експансія російської мови поширюється на приміські й сільські місцевості у вигляді змішаної українсько-російської субмови. За влучним спостереженням Ю.Андруховича, суржик нині, це "кровозмісне дитя білінгвізму", "кроку на захід, супроводжуючи великий похід великої, могутньої російської мови".
Зупинити переможну ходу асимілятора може лише дієвий захист української мови і культури, реалізований законодавчим шляхом. При цьому протекціоністська мовно-культурна політика має бути спрямована як на розширення функціональних сфер державної мови, так і на ефективну протидію згубному для української культури процесові її "суржикізації", практики лінгво-культурного змішування, що була основним засобом денаціоналізації неросійських народів у радянській імперії. Східні корченій нашої країни лишатимуться прозорими і незахищеними доти, доки не буде зміцнено мовний бар'єр із Росією.
Опоненти мовно-культурного унезалежнення України від Росії постійно посилаються на невідповідність такої політики сучасним європейським тенденціям до інтеграції. Не слід забувати, проте, що Європа прийшла до ідеї об'єднання після століть інтенсивних дезінтеграційних процесів, у результаті яких постали міцні національні держави, і незбіжність політичних завдань України з європейським об'єднання спричинено лише нашим відставанням у часі, запізненням розпаду Російської імперії. Актуальний для сучасних європейських країн принцип мовно-культурної рівноправності в постколоніальній Україні спекулятивно використовується в групових інтересах колишньої панівної меншини, з метою збереження свого домінування і дальшого гноблення української культури[18].
Відрадно, що українська преса не залишається осторонь проблем мовлення в телеефірі, привертаючи до них увагу широкої громадськості. Головною проблемою є зросійщення ефіру. Ефір заповнений створеними у Росії програмами і, відповідно, російським мовленням. Який же телепродукт із Росії, куплений за українські гроші, пропонують глядачам наші телеканали? Можливо такий, що містить позитивні думки і висловлювання про наш народ, його історію, культуру, мову? Якби ж то так . Достатньо перегорнути сторінки українських видань за попередні роки, щоб пересвідчитися у протилежному.
Зупинити переможну ходу асимілятора може лише дієвий захист української мови і культури, реалізований законодавчим шляхом. При цьому протекціоністська мовно-культурна політика має бути спрямована як на розширення функціональних сфер державної мови, так і на ефективну протидію згубному для української культури процесові її "суржикізації", практики лінгво-культурного змішування, що була основним засобом денаціоналізації неросійських народів у радянській імперії. Східні корченій нашої країни лишатимуться прозорими і незахищеними доти, доки не буде зміцнено мовний бар'єр із Росією.
Опоненти мовно-культурного унезалежнення України від Росії постійно посилаються на невідповідність такої політики сучасним європейським тенденціям до інтеграції. Не слід забувати, проте, що Європа прийшла до ідеї об'єднання після століть інтенсивних дезінтеграційних процесів, у результаті яких постали міцні національні держави, і незбіжність політичних завдань України з європейським об'єднання спричинено лише нашим відставанням у часі, запізненням розпаду Російської імперії. Актуальний для сучасних європейських країн принцип мовно-культурної рівноправності в постколоніальній Україні спекулятивно використовується в групових інтересах колишньої панівної меншини, з метою збереження свого домінування і дальшого гноблення української культури[18].
Відрадно, що українська преса не залишається осторонь проблем мовлення в телеефірі, привертаючи до них увагу широкої громадськості. Головною проблемою є зросійщення ефіру. Ефір заповнений створеними у Росії програмами і, відповідно, російським мовленням. Який же телепродукт із Росії, куплений за українські гроші, пропонують глядачам наші телеканали? Можливо такий, що містить позитивні думки і висловлювання про наш народ, його історію, культуру, мову? Якби ж то так . Достатньо перегорнути сторінки українських видань за попередні роки, щоб пересвідчитися у протилежному.
Новости загрузка новостей...