| Назва: | Основні засади техніки ефірного мовлення |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 219,76 KB |
| Скачувань: | 139 |
Злочинно здеформована мовна ситуація в Україні може бути виправлена цілеспрямованою уніфікованою гуманітарною, освітянською політикою держави і тісним економічним поєднанням регіонів, що сприятиме якнайшвидшому національному самоототожненню українців. Регіональна мовна і освітянська політика, за яку на весь голос ратують комуністи, соціалісти та їх підспівувачі, тільки призведе до застою, замороження зросійщеного стану, поглиблення етнічних особливостей і відчуження між східним, центральним, південним, північним і західним регіонами, що, безперечно, може стати реальною загрозою існування соборної Української держави.
Слід мати на увазі й такий факт: упродовж десятиліть в інформаційному просторі України домінувала не українська мова (і сьогодні її відсоток в ефірі ще дуже малий). Основна функція, яку їй визначили, - це бути "засобом кому¬ністичного виховання мас" (В. Лєнін); на телебаченні, радіо використовували переважно її ритуальний різновид для перекладу передових статей центральних газет, давали різні зведення про успіхи "соціалістичного будівництва", про "два світи - два способи життя" тощо. Щоправда, регламентація нашою життя допускала деякі культурницько-освітні програми (з обов'язково ідеологічною домінантою!) українською мовою, однак совєтську ритуальність українська мова у цій сфері зберігала, виразно проглядалася "манекенність" нашої мови. Жанрова одноманітність, вбога стилістика робили ефірні передачі українською мовою нецікавими, вони не мали популярності. Крім усього іншого, так спланована політика негативно вплинула на формування національних кадрів для роботи в ефірі.
Сьогодні навіть пересічному українцеві, не кажу вже про спеціалістів, які мають певне відношення до ефірних справ в Україні, очевидною стає потреба докорінного поліпшення кадрової політики - окремо тут слід виділити теле¬бачення. Про низьку культуру телемовлення сказано вже чимало, з тривогою говорять про неї журналісти-професіонали. Національне радіо у цьому плані працює більш цілеспрямовано. Схвалення, наприклад, заслуговує його робота над програмою "Звукова антологія української культури", яка започатковує, як здасться, велику справу - збирання, систематизацію, опис, вивчення укра¬їнського усного мовлення.
Різні засоби масової інформації, зважаючи на їх специфіку, справляють різний вплив на згадані процеси. Проте є ціла низка проблем, спільних для різних ЗМІ. Розглянемо перебіг цих процесів на телебаченні і в пресі, зіставляючи передачі каналів УТ-1, УТ-2, "1 + 1", "Інтер", СТБ, ІСТV, ЛТБ, ТК "Міст" з газетними текстами часописів "День" (Д), "Поступ" (П), "Експрес" (Е) та "Експрес: Найцікавіші новини" (ЕН), "Суботня пошта" (СП), "Львів і львів'яни" (ЛЛ), "Високий замок" (ВЗ), "Тиждень" (Т), "Телепростір" (ТП), "Ринок - Львів" (Р-Л), "Музичний тиждень" (МТ).
Насамперед зауважимо, що найбільше і на телебаченні, і в пресі випадків помилкового вживання слів, які властиві російській мові і не характерні для мови української, тобто лексичних росіянізмів. Не можна сказати, що таких помилок частіше припускаються саме тележурналісти чи саме газетярі. Зрозуміло, на телебаченні лексичних росіянізмів більше, але тільки тому, що, крім журналістів, у передачах беруть участь також політики, фахівці з різних галузей народного господарства, науки й культури, просто люди, які потрапили в об'єктив телекамери випадково. Найчастіше причиною помилок є недостатній словниковий запас у людей, які порівняно недавно почали говорити українською мовою. Проте й ті журналісти, для яких українська мова є рідною, знерідка припускаються таких помилок через вплив російськомовного середовища чи внаслідок засилля російськомовних передач на окремих загальнонаціональних і місцевих телеканалах, на РМ-радіостанціях (ці передачі, навіть якщо їх спеціально не прослуховувати, мимоволі впливають на підсвідомість, оскільки нав'язливо лунають у громадському транспорті, в кафе, в місцях масового відпочинку людей). Найчастотнішими у мові ЗМІ с такі лексичні росіянізми:
Наступного дня можете у призначений час підійти у призначене місце і видати себе за чергову жертву (ТП.-199Н.- МЗ); Він не той, за кого себе видає (УТ-1.-1999.-14 вересня).
Наведених росіянізмів уникнути порівняно нескладно, варто тільки їх зауважити в мовленні, а найскладніше зробити саме це, бо їх неприродність у тексті може помітити той, для кого українська мова є рідною, хто постійно вдосконалюється в її використанні. Відшукати ж потім у словнику відповідне слово і виправити помилку не становить жодних труднощів.
Слід мати на увазі й такий факт: упродовж десятиліть в інформаційному просторі України домінувала не українська мова (і сьогодні її відсоток в ефірі ще дуже малий). Основна функція, яку їй визначили, - це бути "засобом кому¬ністичного виховання мас" (В. Лєнін); на телебаченні, радіо використовували переважно її ритуальний різновид для перекладу передових статей центральних газет, давали різні зведення про успіхи "соціалістичного будівництва", про "два світи - два способи життя" тощо. Щоправда, регламентація нашою життя допускала деякі культурницько-освітні програми (з обов'язково ідеологічною домінантою!) українською мовою, однак совєтську ритуальність українська мова у цій сфері зберігала, виразно проглядалася "манекенність" нашої мови. Жанрова одноманітність, вбога стилістика робили ефірні передачі українською мовою нецікавими, вони не мали популярності. Крім усього іншого, так спланована політика негативно вплинула на формування національних кадрів для роботи в ефірі.
Сьогодні навіть пересічному українцеві, не кажу вже про спеціалістів, які мають певне відношення до ефірних справ в Україні, очевидною стає потреба докорінного поліпшення кадрової політики - окремо тут слід виділити теле¬бачення. Про низьку культуру телемовлення сказано вже чимало, з тривогою говорять про неї журналісти-професіонали. Національне радіо у цьому плані працює більш цілеспрямовано. Схвалення, наприклад, заслуговує його робота над програмою "Звукова антологія української культури", яка започатковує, як здасться, велику справу - збирання, систематизацію, опис, вивчення укра¬їнського усного мовлення.
Різні засоби масової інформації, зважаючи на їх специфіку, справляють різний вплив на згадані процеси. Проте є ціла низка проблем, спільних для різних ЗМІ. Розглянемо перебіг цих процесів на телебаченні і в пресі, зіставляючи передачі каналів УТ-1, УТ-2, "1 + 1", "Інтер", СТБ, ІСТV, ЛТБ, ТК "Міст" з газетними текстами часописів "День" (Д), "Поступ" (П), "Експрес" (Е) та "Експрес: Найцікавіші новини" (ЕН), "Суботня пошта" (СП), "Львів і львів'яни" (ЛЛ), "Високий замок" (ВЗ), "Тиждень" (Т), "Телепростір" (ТП), "Ринок - Львів" (Р-Л), "Музичний тиждень" (МТ).
Насамперед зауважимо, що найбільше і на телебаченні, і в пресі випадків помилкового вживання слів, які властиві російській мові і не характерні для мови української, тобто лексичних росіянізмів. Не можна сказати, що таких помилок частіше припускаються саме тележурналісти чи саме газетярі. Зрозуміло, на телебаченні лексичних росіянізмів більше, але тільки тому, що, крім журналістів, у передачах беруть участь також політики, фахівці з різних галузей народного господарства, науки й культури, просто люди, які потрапили в об'єктив телекамери випадково. Найчастіше причиною помилок є недостатній словниковий запас у людей, які порівняно недавно почали говорити українською мовою. Проте й ті журналісти, для яких українська мова є рідною, знерідка припускаються таких помилок через вплив російськомовного середовища чи внаслідок засилля російськомовних передач на окремих загальнонаціональних і місцевих телеканалах, на РМ-радіостанціях (ці передачі, навіть якщо їх спеціально не прослуховувати, мимоволі впливають на підсвідомість, оскільки нав'язливо лунають у громадському транспорті, в кафе, в місцях масового відпочинку людей). Найчастотнішими у мові ЗМІ с такі лексичні росіянізми:
Наступного дня можете у призначений час підійти у призначене місце і видати себе за чергову жертву (ТП.-199Н.- МЗ); Він не той, за кого себе видає (УТ-1.-1999.-14 вересня).
Наведених росіянізмів уникнути порівняно нескладно, варто тільки їх зауважити в мовленні, а найскладніше зробити саме це, бо їх неприродність у тексті може помітити той, для кого українська мова є рідною, хто постійно вдосконалюється в її використанні. Відшукати ж потім у словнику відповідне слово і виправити помилку не становить жодних труднощів.
Новости загрузка новостей...