1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Наступні царі Ассирії впродовж майже трьох століть розширюють кордони держави у північному і північно західному напрямку, але серія переможних воєн знесилила державу, військова могутність її похитнулась. Цим скористався вавилонський цар Навуходонасор І, який ненадовго взяв під свій контроль ассирійські області. Проте на межі XII – XI ст. до н. е. для Ас. складається сприятлива ситуація на міжнародній арені – сильне Хетське царство впало під натиском «народів моря», Єгипет остаточно занепав, а Вавилон завоювали кочові південно – арамейські племена халдеїв, які заселяли територію між берегами Перської затоки та південними містами Месопотамії. Цим скористався енергійний і жорстокий Тіглапаласар І, який обклав даниною фінікійські міста Бібл, Сідон і Арвад, завоював Вавилон, Аккад, Сіпар, люто розправився з повстанцями на завойованих територіях. Таким чином, у другій половині ІІ тис. до н. е., тобто в Середньоассирійський період ( XV – XI ст.. до н.е.), Ассирія поступово перетворилася на воєнізовану державу, хоча ще не демонструвала «імперських» зазіхань. Такий напрямок був зумовлений бажанням елітних верств збагатитися за рахунок воєнної здобичі та контролю над караванними шляхами, які почали оминати кордони держави – хижака. Після смерті Тіглапаласара І Ассирія втратила колишню могутність. Вона не змогла стримати натиск кочовиків – арамеїв, яких уже тоді називали сирійцями і які в XII ст. до н. е. наводнили собою Передню Азію. Ассирія зберегла свою державну незалежність, але втратила свої завоювання на захід від Тигру і впродовж півтораста років преребувала на задвірках історії. В арамейському оточенні ассирійці поступово семітизувались, перейшовши на арамейську мову.

Наприкінці X – в IX ст. до н. е. Ассирія вдруге стала могутньою середньоазіатською державою. Політична карта Передньої Азії у цей період змінилась, зокрема, Єгипет і Вавилон – най могутні старосхідні цивілізації – занепали, Хетське царство і Мітанні взагалі канули в небуття, політичну ініціативу перебрали на себе молоді, енергійні держави – Куш, Урарту, Лідія, Мідія, а згодом і Персія. Посилився вплив на розвиток міжнародних подій неспокійного племінного світу – кіммерійців, скіфів, фракійців, фрігійців, тощо. Почалася боротьба за « світове» панування, внаслідок якої з’явились найперші імперії, причому епоху первісних імперій започаткувало Ново- ассирійське царство. Політичною прелюдією до перетворення Ассирії на імперію стало її посилення наприкінці X – в IX ст. до н. е. Воно уможливилося тим, що Ассирія навіть в умовах економічної кризи, викликаної арамейським завоюванням, зберігала свою чудову військову організацію, до того ж переозброїла своє військо першокласною залізною зброєю. Найперше, що зробили ассирійські царі наприкінці X на початку IX ст. до н. е. , завоювали територію колишньої Мітанні і відновили, таким чином, ассирійський вплив у Північній Месопотамії та на південь, майже до самого Сіппара. Ассирійська військова машина нарешті запрацювала знов запрацювала.

Особливої могутності Ассирія досягла за царювання Ашшур – націр –апала ІІ – талановитого полководця й дипломата, воєнна стратегія якого полягала в «завданні блискавичних ударів і створенні опорних пунктів на завойованих територіях». Його основні воєнні зусилля були спрямовані на завоювання багатих і слабко захищених сирійсько – фінікійських міст.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15