| Назва: | Відповіді до екзамену з Всесвітньої історії |
| Тип: | Шпори, шпаргалки |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 290,8 KB |
| Автор: | Заєць Л.А |
| Надіслав(ла): | Заєць Л.А |
| Опис: | Відповіді до екзамену з всесвітньої історії за програмою ВУЗу |
| Скачувань: | 472 |
Староєгипетських текстів збереглося чимало, бо єгиптяни нерідко писали на «вічному» матеріалі: на стінах і колонах храмів і гробниць, на кам’яних плитах і саркофагах, на кістяних дощечках «палетках», печатках, амулетах тощо. Найцінніші з писемних джерел – списки фараонів, викарбувані в Карнаці, Абідосі, Саккара, вони містять не лише імена фараонів, а й роки їхнього царювання, що робить їх незамінними для складання хронології. Збереглося багато царських літописів ( «Палермський камін», «Анали ТутмосаІІІ» та ін.), автобіографій єгипетських вельмож та ін. джерел.
Про наукові знання розповідають словники задачники, медичні та астрономічні трактати , найдавніша у світі енциклопедія «Аменемопе». Релігійне - відображено у «Книзі мертвих», «Текстах пірамід», «Текстах саркофагів» тощо.
7. Археологічні відкриття у Єгипті: від античності до сучасності.
Археологічні дослідження території Єгипту розпочалося наприкінці XYIII ст. у зв’язку з воєнною експедицією Наполеона Бонапарта в Північну Африку. Але ще за довго до цього європейці знали письмові роботи античних авторів. Найбільш популярним є опис « батька історії» Геродота, який у 445р. до н. е. побував у цій країні. Він, зокрема, розповів про природно – кліматичні умови в долині Нілу, про культуру і побут стародавніх єгиптян, про окремі події єгипетської історії. Повідомлення про Стародавній Єгипет нам залишив Діодор Сіцілійський, який побудував свою розповідь на матеріалах, почерпнутих в інших авторів, завдяки чому до нас дійшло чимало фрагментів утрачених античних праць. « Батько географії» Страбон описав природні умови Єгипту, господарське життя єгиптян, а Пліній Старший – технологію виробництва папірусу. Цінний матеріал стосовно єгипетської релігії міститься у праці Плутарха Херонейського « Про Ізіду та Озіріса». Окремі повідомлення про Стародавній Єгипет є в працях Гекатея Абдерського, Павсанія, Фукідіда, Сократа, Платона, Аристотеля та ін. Особливо цінним в античній групі джерел є історичний доробок єгипетського жерця Мане фона, який жив у IV – IIIст. до н. е. – двотомна грецько мовна праця « Історія Єгипту». Манефон користувався фондами храмових архівів і бібліотек, тому його повідомлення про Єгипет достовірні. Ця робота зберігалась фрагментарно у працях інших античних авторів.
Що стосується Наполеонівської експедиції, то до її складу входила велика група вчених, які здійснили плідну пошукову та описову роботу в країні сфінксів та пірамід. Серед них був талановитий художник Віван Денон, який зробив кілька тисяч малюнків із зображенням староєгипетських історико – культурних пам’яток. Ці малюки лягли в основу великої 37 – томної праці «Опис Єгипту», яка викликала шалений інтерес в Європі. В Нільську долину потяглись науковці ( серед них був Ж.Ф. Шампальон, який розшифрував Розетський камінь) та шукачі скарбів.
Ос6новні археологічні відкриття в Є. було зроблено в другій половині XIX ст. Німецькій вчений К.Р. Лепсіус, який опублікував результати своїх надбань в праці « Пам’ятки з Єгипту та Ефіопії», тоді ж в Є. почав працювати видатний вчений самоучка О. Маріет, який першим почав розкопувати не окремі пам’ятки, а цілі архітектурні комплекси. Він розкопав поблизу Мемфіса гробниці доби Стародавнього царства, домігся відкриття в Каїрі в 1858 Єгиптологічного музею і став першим його директором. Наприкінці XIXст. були розкопані гробниці доби Середнього царства (2050 – 1750) в Абідосі (Фаюмський оазис), ці розкопки проводили: д’Морган, швейцарець Навіль, англієць Ф. Пітрі ( ще відкрив знамениті фаюмські портрети). На початку ХХ ст. німецькі археологи почали роз. Ахетотона ( територія сучасної Амарни), де виявили скульптурні портрети Ехнатона та його дружини Нефіртіті, проте найцінніша знахідка – близько 400 дипломатичних кореспонденцій XIV ст. до н.е. аркадською мовою. Цей архів називають Амаранським. В 1922 американцем Картером та англійцем лордом Карнарвона в Долині царів, поблизу гробниці Рамзеса IV, було відкрито потаємний вхід в гробницю Тутанхомона. ЇЇ назвали «відкриттям віку», тому що це єдина не пограбоване поховання, яке дійшло до наших днів. У50 – х роках арабські вченні розкопали понад 700 могильників доби раннього царства, знайшли сонячну барку фараона Хеопса – найдавніше у світі судно. У 60 – х роках ХХ ст. у зв’язку з будівництвом Асуанської греблі, до Північного Судану була направлена найбільша в історії міжнародна археологічна експедиція, з метою перемістили на нове місце понад 20 фортець, храмів і святилищ, у тому числі гігантський скельний храм Рамзеса ІІ в Абу – Сім белі.
Про наукові знання розповідають словники задачники, медичні та астрономічні трактати , найдавніша у світі енциклопедія «Аменемопе». Релігійне - відображено у «Книзі мертвих», «Текстах пірамід», «Текстах саркофагів» тощо.
7. Археологічні відкриття у Єгипті: від античності до сучасності.
Археологічні дослідження території Єгипту розпочалося наприкінці XYIII ст. у зв’язку з воєнною експедицією Наполеона Бонапарта в Північну Африку. Але ще за довго до цього європейці знали письмові роботи античних авторів. Найбільш популярним є опис « батька історії» Геродота, який у 445р. до н. е. побував у цій країні. Він, зокрема, розповів про природно – кліматичні умови в долині Нілу, про культуру і побут стародавніх єгиптян, про окремі події єгипетської історії. Повідомлення про Стародавній Єгипет нам залишив Діодор Сіцілійський, який побудував свою розповідь на матеріалах, почерпнутих в інших авторів, завдяки чому до нас дійшло чимало фрагментів утрачених античних праць. « Батько географії» Страбон описав природні умови Єгипту, господарське життя єгиптян, а Пліній Старший – технологію виробництва папірусу. Цінний матеріал стосовно єгипетської релігії міститься у праці Плутарха Херонейського « Про Ізіду та Озіріса». Окремі повідомлення про Стародавній Єгипет є в працях Гекатея Абдерського, Павсанія, Фукідіда, Сократа, Платона, Аристотеля та ін. Особливо цінним в античній групі джерел є історичний доробок єгипетського жерця Мане фона, який жив у IV – IIIст. до н. е. – двотомна грецько мовна праця « Історія Єгипту». Манефон користувався фондами храмових архівів і бібліотек, тому його повідомлення про Єгипет достовірні. Ця робота зберігалась фрагментарно у працях інших античних авторів.
Що стосується Наполеонівської експедиції, то до її складу входила велика група вчених, які здійснили плідну пошукову та описову роботу в країні сфінксів та пірамід. Серед них був талановитий художник Віван Денон, який зробив кілька тисяч малюнків із зображенням староєгипетських історико – культурних пам’яток. Ці малюки лягли в основу великої 37 – томної праці «Опис Єгипту», яка викликала шалений інтерес в Європі. В Нільську долину потяглись науковці ( серед них був Ж.Ф. Шампальон, який розшифрував Розетський камінь) та шукачі скарбів.
Ос6новні археологічні відкриття в Є. було зроблено в другій половині XIX ст. Німецькій вчений К.Р. Лепсіус, який опублікував результати своїх надбань в праці « Пам’ятки з Єгипту та Ефіопії», тоді ж в Є. почав працювати видатний вчений самоучка О. Маріет, який першим почав розкопувати не окремі пам’ятки, а цілі архітектурні комплекси. Він розкопав поблизу Мемфіса гробниці доби Стародавнього царства, домігся відкриття в Каїрі в 1858 Єгиптологічного музею і став першим його директором. Наприкінці XIXст. були розкопані гробниці доби Середнього царства (2050 – 1750) в Абідосі (Фаюмський оазис), ці розкопки проводили: д’Морган, швейцарець Навіль, англієць Ф. Пітрі ( ще відкрив знамениті фаюмські портрети). На початку ХХ ст. німецькі археологи почали роз. Ахетотона ( територія сучасної Амарни), де виявили скульптурні портрети Ехнатона та його дружини Нефіртіті, проте найцінніша знахідка – близько 400 дипломатичних кореспонденцій XIV ст. до н.е. аркадською мовою. Цей архів називають Амаранським. В 1922 американцем Картером та англійцем лордом Карнарвона в Долині царів, поблизу гробниці Рамзеса IV, було відкрито потаємний вхід в гробницю Тутанхомона. ЇЇ назвали «відкриттям віку», тому що це єдина не пограбоване поховання, яке дійшло до наших днів. У50 – х роках арабські вченні розкопали понад 700 могильників доби раннього царства, знайшли сонячну барку фараона Хеопса – найдавніше у світі судно. У 60 – х роках ХХ ст. у зв’язку з будівництвом Асуанської греблі, до Північного Судану була направлена найбільша в історії міжнародна археологічна експедиція, з метою перемістили на нове місце понад 20 фортець, храмів і святилищ, у тому числі гігантський скельний храм Рамзеса ІІ в Абу – Сім белі.
Новости загрузка новостей...