1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

14. Нововавилонське царство. Ассирія ще доживала свої останні дні, Вавилон і Єгипет вже заходилися ділити її спадщину. В 605 р. до н. е. вавилонські війська, керовані царевичем Навуходонасором, завдали нищівної поразки єгиптянам під стінами Каркемиша. Дрібним царькам Сирії, Фінікії, та Палестини лише тоді сталор зрозуміло кому тепер прийдеться платити данину. Того ж 605р Навуходонасор дізнався, що його батько ( Набопаласар) помер і , спішно прибув до Вавилону він коронувався на царство. Новий цар відразу ж приступив до упокоїння Іудеї, яка відказалась платити данину. На початку VI ст. до н. е. його війська двічі вдирались до Єрусалиму, зруйнували цю столицю іудеїв, у тому числі символ єврейської державності – єрусалимський храм бога Яхве, переселили до Вавилонії близько 50 тисяч іудеїв. Найбільшого клопоту Навуходонасору ІІ завдавав Єгипет, який ніяк не міг змиритися із утратою Східного Середземномор’ я й підбивав народи Північної Сирії на антивавилонське повстання. Навуходонасор ІІ захопив фінікійське місто Сідон, острівний Тір, перед яким спасували ассирійські війська, завоював у Південній Палестині князівство Едом – одним словом остаточно перебрав від єгиптян контроль над Східним Середземномор’ям. Невдовзі між Вавилоном та Єгиптом було укладено мирний договір, який був закріплений шлюбом між Навуходонасором ІІ та єгипетською царівною Нітокріс. Цей шлюб дав можливість Навуходонасору невдовзі посадити на єгипетський трон свого родича. Таким чином, за царювання Навуходонасора ІІ Ново вавилонське ( Халдейське ) царство стало могутньою середньоазіатською державою, політичним спадкоємцем ассирійської імперії. Навуходонасор ІІ здійснив у своїй столиці грандіозні будівельні роботи, перетворивши її на одне з найкращих міст Передньої Азії. Саме за його правління в Вавилоні з’явились славнозвісні ворота богині Іштар, висячі сади Симирамиди тощо. Після смерті Навуходонасора ІІ у Нововавилонському царстві загострився етнічний конфлікт між халдеями півдня і північними арамеями. Політичні негаразди тривали цілих п’ять років, доки до влади у 556 р до н. е. не прийшов Набонід, який для того щоб зробити свою владу легітимною одружився із вдовою Навуходонасора ІІ - Нітокріс і всиновив її сина Бел – шар – уцура. Набоніду дісталося нелегке царювання, над його державою нависла загроза перської навали. Соціальна ерозія вавилонського суспільства , наскрізь просякнутого духом наживи, зайшла так далеко, що його рядовим громадянам було байдуже хто буде сидіти на царському троні, - вавилонець чи перс. Навесні 539 р до н. е. перський цар Кір ІІ, добре проінформований про настрої вавилонського населення, начолі свого війська перетнув вавилонській кордон. Набонід розгубився, йому казалось, що можна примусити населення країни обороняти столицю до останнього подиху, якщо позвозити туди статуї богів з усіх месопотамських міст. Однак своїм непродуманим рішенням він лише дав можливість Кіру ІІ звинуватити вавилонського царя у святотатстві та зневазі до народу. Влітку 539 р до н.е. перси розбили під Опісом вавилонську армію, якою командував Бел – шар – уцур, а восени їм здався без бою Сіпар. У лічені дні перські легіони вже стояли під стінами Вавилону. Перси відвели води Євфрату і по його сухому руслу вдерлися в місто. Небонід здався Кіру ІІ на милість переможця і той великодушно подарував йому життя.

Кір ІІ заборонив своїм воїнам грабувати місто, дозволив переселеним народам повернутися на батьківщину, повернув месопотамським містам статуї їх богів. Кір ІІ формально зберіг Вавилонське царство. Вавилон увійшов до перської імперії на правах автономії. За Дарія І Вавилоні двічі повставали, щоб повернути собі незалежність, проте їхні зусилля виявилися марними. Щоб надалі Вавилоні були слухнянішими, Дарій І обклав Вавилон даниною - понад 30 тисяч срібла щорічно. Син Дарія І - Ксеркс взагалі ліквідував Вавилонське царство, землі пороздавав персам. У другій половині IV ст. до н. е. Вавилон завоював Олександр Македонській і зробив це місто своєю резиденцією, але невдовзі Олександр помер, а запекла боротьба за владу після його смерті принесла Вавилону чимало неприємностей. У 126 р до н. е. його остаточно зруйнували парфіняни.

15. Писемність древньої Месопотамії та її розшифрування.

Одним із основних культурних надбань населення стародавньої Месопотамії було створення системи письма, що її європейці назвали клинописом, а народи Сходу - цвяховим письмом.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15