| Назва: | Переяслав-Хмельницький |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 24,63 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 540 |
Біля Комарівки виявлено звичайне, неукріплене поселення VI—V ст. до н. е. Тут знайдено чималу кількість різних предметів з бронзи й заліза, уламки глиняного посуду та кістки свійських і диких тварин. Подібні селища відомі в Андрушах, Підсівному, Піщаному.
Майже на всіх поселеннях скіфського часу на Переяславщині трапляється багато девізних речей, одержаних на умовах торговельного обміну у скіфів-кочівників та в причорноморських греків. Найчастіше це тригранні бронзові наконечники стріл, залізні мечі, бронзові при краси з зображенням різних тварин, а також оздоби кінської збруї. Чимало таких предметів знайдено в Козинцях, В’юнищах, Хоцьках, Городищі, Стовп’ягах, Пристромах, Циблях, Комарівці, Трахтемирові. З речей грецького виробництва найбільше маємо уламків амфор — глиняної тари для перевезення рідких продуктів (вина й олії). Усе це—свідки пожвавлених торговельних зв’язків лісостепових осілих племен Скіфії з віддаленими районами.
Якщо предки слов’ян за часів Геродота в письмових Джерелах були відомі під назвою скіфів, бо так греки називали все населення Східної Європи, безвідносно до його етнічної приналежності, то, починаючи від II ст. До н. е., античні письменники уже виділяють слов’янські племена з-поміж інших стародавніх народів. Автори, що жили на рубежі нової ери, називають наших предків венедами, не поділяючи їх на східних та західних слов’ян, однак у середині І тис. н. е. вони вже добре розрізняють антів і склавінів – західнослов’янські і східнослов’янські племена. Тому археологічні матеріали і для цього часу повністю зберігають своє значення.
В останні століття до н. е. і в першій половині І тисячоліття нового літочислення у Середній Наддніпрянщи ні, в тому числі і на Переяславщині, була поширена так звана культура полів поховань. Свою назву вона дістала. від характеру кладовищ, що не мали жодних зовнішніх ознак. Ці великі могильники налічують іноді по декілька сот поховань і обіймають чималу площу, утворюючи. справжні поля поховань.
Хронологічно культура полів поховань поділяється: на два періоди, які дослідники схильні розглядати тепер як окремі культури, що розвивалися в часі одна за одною: зарубинецьку і черняхівську. В історії Наддніпрянщини обидві ці культури (особливо остання) становлять надзвичайно яскраве явище.
Зарубинецька культура, вперше виявлена на території нинішнього Переяславського району, датується II ст. до н. е. — II ст. н. е. її пам’ятки залишені численними племенами венедів, про які згадують Пліній Старший, Таціт, Птоломей та інші античні історики. На Переяславщині ці пам’ятки відомі у великій кількості по обох берегах Дніпра, а також уздовж Трубежа й Супою. Типовим є поселення біля села Зарубинців.
Воно займало площу близько 2 гектарів, де виявлене рештки наземних жител. Це невеликі чотирикутні будівлі площею від 16 до 36 кв. м. Нижня частина трохи вкопувалася в землю. Стіни робилися з лози та обмазували ся шаром глини. Усередині були глиняні печі й кам’яні вогнища. На поселенні виявлено також господарські ями, розташовані на відстані 15—20 м одна від одної.
Поруч з поселенням містився відомий Зарубинецький могильник, досліджений близько 70 років тому В. В. Хвой кою, який і дав назву культурі. Тут було розкопано кілька поховань з рештками трупоспалення, а при них — глиняний посуд дуже характерних форм, бронзові фібули, шпильки, пластинки тощо. Поселення зарубинецького типу широкою смугою
Наступний етап у розвитку Переяславщини представлений пам’ятками культури тіолів поховань черняхівського типу. Вони-густо розкидані по всьому лісостепу— від верхів’їв Сіверського Дінця до Сану і навіть далі на захід Заходять, і в степ і уздовж Дніпра та інших великих річок.
Населення черняхівської культури займало переважно схили надзаплавних терас недалеко від води. Селища були неукріплені. Здебільшого мали досить великі розміри, хоча існували і зовсім малі висілки. Так, наприклад, біля села Простроми поселення займало територію близько кілометра завдовжки, а селище на схилах правого берега Трубежа, на нинішній садибі радгоспу «Переяславський», мало площу лише 5 гектарів. Іноді кілька поселень розташовані близько, майже зливаючись й утворюючи цілі гнізда.
На цих поселеннях розкопано залишки жител типу мазанок — зовсім наземних або трохи заглиблених — з Глиняними печами. Поруч розміщувалися численні господарські будівлі — клуні, льохи, приміщення для худоби, виробничі споруди тощо.
Майже на всіх поселеннях скіфського часу на Переяславщині трапляється багато девізних речей, одержаних на умовах торговельного обміну у скіфів-кочівників та в причорноморських греків. Найчастіше це тригранні бронзові наконечники стріл, залізні мечі, бронзові при краси з зображенням різних тварин, а також оздоби кінської збруї. Чимало таких предметів знайдено в Козинцях, В’юнищах, Хоцьках, Городищі, Стовп’ягах, Пристромах, Циблях, Комарівці, Трахтемирові. З речей грецького виробництва найбільше маємо уламків амфор — глиняної тари для перевезення рідких продуктів (вина й олії). Усе це—свідки пожвавлених торговельних зв’язків лісостепових осілих племен Скіфії з віддаленими районами.
Якщо предки слов’ян за часів Геродота в письмових Джерелах були відомі під назвою скіфів, бо так греки називали все населення Східної Європи, безвідносно до його етнічної приналежності, то, починаючи від II ст. До н. е., античні письменники уже виділяють слов’янські племена з-поміж інших стародавніх народів. Автори, що жили на рубежі нової ери, називають наших предків венедами, не поділяючи їх на східних та західних слов’ян, однак у середині І тис. н. е. вони вже добре розрізняють антів і склавінів – західнослов’янські і східнослов’янські племена. Тому археологічні матеріали і для цього часу повністю зберігають своє значення.
В останні століття до н. е. і в першій половині І тисячоліття нового літочислення у Середній Наддніпрянщи ні, в тому числі і на Переяславщині, була поширена так звана культура полів поховань. Свою назву вона дістала. від характеру кладовищ, що не мали жодних зовнішніх ознак. Ці великі могильники налічують іноді по декілька сот поховань і обіймають чималу площу, утворюючи. справжні поля поховань.
Хронологічно культура полів поховань поділяється: на два періоди, які дослідники схильні розглядати тепер як окремі культури, що розвивалися в часі одна за одною: зарубинецьку і черняхівську. В історії Наддніпрянщини обидві ці культури (особливо остання) становлять надзвичайно яскраве явище.
Зарубинецька культура, вперше виявлена на території нинішнього Переяславського району, датується II ст. до н. е. — II ст. н. е. її пам’ятки залишені численними племенами венедів, про які згадують Пліній Старший, Таціт, Птоломей та інші античні історики. На Переяславщині ці пам’ятки відомі у великій кількості по обох берегах Дніпра, а також уздовж Трубежа й Супою. Типовим є поселення біля села Зарубинців.
Воно займало площу близько 2 гектарів, де виявлене рештки наземних жител. Це невеликі чотирикутні будівлі площею від 16 до 36 кв. м. Нижня частина трохи вкопувалася в землю. Стіни робилися з лози та обмазували ся шаром глини. Усередині були глиняні печі й кам’яні вогнища. На поселенні виявлено також господарські ями, розташовані на відстані 15—20 м одна від одної.
Поруч з поселенням містився відомий Зарубинецький могильник, досліджений близько 70 років тому В. В. Хвой кою, який і дав назву культурі. Тут було розкопано кілька поховань з рештками трупоспалення, а при них — глиняний посуд дуже характерних форм, бронзові фібули, шпильки, пластинки тощо. Поселення зарубинецького типу широкою смугою
Наступний етап у розвитку Переяславщини представлений пам’ятками культури тіолів поховань черняхівського типу. Вони-густо розкидані по всьому лісостепу— від верхів’їв Сіверського Дінця до Сану і навіть далі на захід Заходять, і в степ і уздовж Дніпра та інших великих річок.
Населення черняхівської культури займало переважно схили надзаплавних терас недалеко від води. Селища були неукріплені. Здебільшого мали досить великі розміри, хоча існували і зовсім малі висілки. Так, наприклад, біля села Простроми поселення займало територію близько кілометра завдовжки, а селище на схилах правого берега Трубежа, на нинішній садибі радгоспу «Переяславський», мало площу лише 5 гектарів. Іноді кілька поселень розташовані близько, майже зливаючись й утворюючи цілі гнізда.
На цих поселеннях розкопано залишки жител типу мазанок — зовсім наземних або трохи заглиблених — з Глиняними печами. Поруч розміщувалися численні господарські будівлі — клуні, льохи, приміщення для худоби, виробничі споруди тощо.
Новости загрузка новостей...