1 2 3 4 5 6 7

На той час людство встигло пройти чималий шлях розвитку. Маємо вже порівняно високий рівень опрацювання каменю для виготовлення знарядь праці, застосування з цією метою нових матеріалів — кістки та рогу. Головною галуззю господарської діяльності було колективне полювання на великого стадного звіра, а також збиральництво. Тогочасні природні умови Наддніпрянщини докорінно відрізнялися від сучасних. Тривала льодовикова доба з суворим кліматом, через що ландшафт і був близький до тундрового. У наших краях жили такі тварини, як мамонт, довгошерстий носоріг, первісний бик, північний олень. Саме їх і полювали громади палеолітичних мисливців.

За тієї епохи сформувався сучасний фізичний тип людини, виник родовий лад й остаточно склалася най більш рання суспільно-економічна формація — первісно общинний лад.

Пізньопалеолітичні поселення на Переяславщині знайдені в районі Хоцьків, Андрушів, Пристромів, Стовп’яг. Залишки Добраничівської стоянки, досліджені в 1953 та 1967 рр., виявлені на лівому березі р. Супою, за 20 км на схід від Переяслава. То були оселі з житлами, будованими з дерев’яних жердин та великих кісток мамонта, покритих шкурами. Поруч із житлами містилися ями-сховища, заповнені кістками—запасом сировини та палива. Житла мали заглиблені в землю вогнища з великою кількістю кісткового вугілля.

Цікаво, що при розкопках Добраничівської стоянки було знайдено бурштин, розсипи якого відомі на Дніпрі в районі Києва, та гірський кришталь, найближчі родовища якого маємо під Смілою. Знахідки вказують на зв’язки мешканців стоянки з районами, віддаленими на десятки й сотні кілометрів, куди вони потрапляли, мабуть, Під час мисливських мандрів.

Наприкінці пізньопалеолітичної епохи (15—13 тис. років тому) почав змінюватися клімат, а відтак рослинний і тваринний світ Середньої Наддніпрянщини. Природні умови поступово наближалися до сучасних.

У свою чергу зазнало змін господарювання первісної людини. Довготривалі стоянки мисливців, які полювали на стадних тварин, поступово зникли, їх місце заступили невеликі тимчасові оселі, мешканці яких займалися індивідуальним полюванням на дрібного звіра та птицю за допомогою нововинайденого лука й стріл. Великого значення почало набувати рибальство.

На всіх поселеннях цього часу крім звичайних палеолітичних кремінних знарядь трапляються наконечники стріл і дуже характерні дрібні знаряддя геометричних форм, відомі під назвою мікролітів . Вони виготовлені переважно з додатково опрацьованих уламків кремінних пластинок. Найбільш поширені були мікроліти у формі трикутників, трапецій та сегментів, що застосовувалися як вставки чи закладини (леза) в кістяні або дерев’яні оправи гарпунів, дротиків, великих ножів тощо. Вироби стосувалися також і як наконечники стріл.

Стоянки епіпалеолітичної епохи розташовані здебільшого на берегах річок і озер та по невисоких піщаних терасах або дюнах. Одна з них виявлена на південно-західній околиці Андрушів біля озера Колдобини. Вона розташована на краю високої піщаної тераси. У центрі стоянки велике вогнище, яке було, напевно, центром мисливського табору протягом порівняно недовгого часу — можливо, одного чи кількох сезонів.

Основним типом тодішніх жител були легкі споруди у вигляді куренів. Через деякий час їхні мешканці пере ходили до іншого місця, де споруджували нові, так само примітивні житла.

Період з VIII по IV тис. до н. е. має назву неоліту — нового кам’яного віку. Йому властивий високий розвиток рибальства, зв’язаний з появою дерев’яних човнів і рибальських сіток. Для опрацювання дерева в цей період слугували вже кам’яні сокири—спочатку оббиті, а наприкінці неоліту й шліфовані та просвердлені. Тоді-таки виникло примітивне ткацтво та гончарство.

На кінець неолітичної доби, поряд з дальшим розвитком рибальства, мисливства і збиральництва, виникають так звані відтворні форми господарської діяльності— скотарство і землеробство.

У галузі суспільного життя неоліт характеризується завершенням процесу формування племен — перших етнічних утворень. Унаслідок спільних форм життя кожна племінна група виробила специфічну матеріальну й духовну культуру, мову. Як підкреслює Ф. Енгельс, кожному конкретному племені відповідає свій мовний діалект.

Більшість неолітичних стоянок на Переяславщині міститься в широкій долині Дніпра, переважно на лівому боці, та по берегах річок Трубежа й Альти. Розташовані здебільшого на піщаних дюнах і низьких терасах. Най більш відомі Пристромська, Хоцьківська, Стовп’язька, В’юнищанська, Козинська та інші. Під час досліджування їх зібрано велику кількість виробів з кременю — ножів, скребачок, наконечників стріл, кам’яних сокир;

багато ліпленого глиняного посуду, кісток диких і свійських тварин. Стоянки належать до різного часу, починаючи від епіпалеолітичних (перехідних від палеоліту до неоліту) і кінчаючи початком епохи міді-бронзи.

Кінцем неолітичного періоду датується також первісне заселення печер біля села Монастирок.

1 2 3 4 5 6 7