1 2 3 4 5 6 7

Отож Переяславщина в цілому поділяється Дніпром на дві частини—північно-західну, більш високу, і пів денно-східну, низинну. З високого правого берега Дніпра відкривається просторий краєвид на Переяславське Лівобережжя з його ланами і луками, подекуди вкритими лісами та перелісками. Ще донедавна тут були великі пущі зі столітніми дубами в 4—5 обхватів.

Одразу за селами Підсінне, Стовп’яги, Андруші, Карань, Козинці, В’юнище, Циблі починається Великий Луг, що простягається до Дніпрового лона. Який напрочуд гарний цей луг! Ідеш кілометр, другий, третій, десятий — де йому край? Густа шелюга тихо шумить на ледь чутному вітрі, широкими пасмами біжать впоперек сині, темно-червоні, жовтогарячі квітчасті килимки. Ось не висока могила, вкрита полином і степовим чебрецем, а за нею—озеро, їх тут багато. Лататне, Пусте, Кругле, Срібне, Рибне, Мочарне А довкола озер трава по пояс, темні кущі лозняку і квіти, квіти. Усе те міниться бар вами під яскравим сонцем, співає, коливається, шумите. Район сіл Городища і Комарівки—це зона незайманих лук і таємничих лісових річок.

Далі від Дніпра заплавні луки непомітно переходять у степ, що розпросторився на десятки тисяч гектарів,— починаючи від Переяслава і сягаючи чернігівських, полтавських і черкаських степів. Ці простори споконвіку приваблювали кочівників, котрі не потребували ані ста лої оселі, ані орної землі. Степовика годували кінські табуни та отари овець, що майже цілісінький рік могли пастися на волі Зимою він відкочовував на південь, а влітку повертався знову.

Степ не був перепоною для розселення осілого люду але разом з тим не міг захистити його від кочових племен. Інша справа — ліс і річки. Останні здавна були головними шляхами сполучення та ставали певною перешкодою для ворогів. Тепер ті річки несудноплавні, а колись, наприклад Супій, Карань, Розань, Гатая, були комунікаційними артеріями, по Трубежу сплавлялося чимало байдаків з хлібом від Переяслава аж до Запорізької Січі.

З ХУІІІ ст. переяславські річки почали міліти внаслідок вирубування лісів. Береги оголилися, русла по чали замулюватися. Деякі влітку майже зовсім пересихають.

Більшість річок — Трубіж, Супій, Альта, Недра, Рядовець та інші — мали раніше праві берега вкриті лісом, а ліві, низькі,—травою, а подекуди піском. А от, наприклад. Ровець, Бакумівка мали ліси по обох берегах. Протікали повноводні річки і в степу—Лукашівка, Гатка, Бивня, Суха Березанка, Броварка.

Перші поселенці Переяславщини осідали там, де було більше води Тому північно-західна частина краю заселилася густіше і раніше, ніж східна, що мала менше річок.

Основне багатство Переяславщини—це земля і ліс, що визначали економічний розвиток краю протягом багатьох минулих століть, а подекуди визначають його й нині.

Родючі ґрунти сприяли розвиткові не лише рільництва, городництва і садівництва. У степах, багатих на соковиту траву, легко було розводити коней, овець, волів, корів тощо. На озерах і ставках плодилася водоплавна птиця. Квітуча рослинність створювала добрі умови для бджільництва: ще за середньовіччя Пере¬яславщина славилася пасіками.

З дерева будувалися фортеці і житла, господарські споруди і храми. З нього робили човни й вози, меблі й знаряддя виробництва, дрібний реманент і побутові речі — все, що потрібно було в господарстві.

За давнини у лісах водилися зубри, ведмеді, вовки, олені, лосі, дикі кабани, лисиці, кувиці, соболі, горностаї, бобри, видри, борсуки, зайці. По степах гасали сайгаки й дикі коні. Плодилося тут всяке птаство: ку ріпки, перепели, хохітви, бекаси, слукви, дрохви, тетеруки, соколи, кречети, яструби, кулики, качки, журавлі, лебеді, орли тощо. У річках було чимало риби, найбільше—в Трубежі, Альті, Супої, Недрі, Малому Супої, а також у ставках-копанках, що споруджувалися на маленьких річках і потічках.

Переяславщина бідна на корисні копалини, тому тут так і не розвинулася велика промисловість. Тільки в заплавах річок е багаті поклади торфу. На лівому —березі Дніпра, напроти Трахтемирова (в районі Великої та Малої Кам’янки) є трохи пісковику, який видобувався ще за Київської Русі. Край багатий на гончарну глину, з якої масово вироблявся посуд.

Клімат на Переяславщині помірний—навесні, вліт ку і восени тут тепло, зима не дуже сувора.

Отож для людського життя цей край дуже сприятливий “Тому не дивно, що з давніх-давен, ще від доби кам’яного віку, він приваблював поселенців і був для того часу досить інтенсивно заселений.

Уперше людина на території Переяславщини з’явилася за доби пізнього палеоліту, тобто понад 20 тисяч років тому.

1 2 3 4 5 6 7