| Назва: | ПЕРВІСНА ДОБА І ПЕРШІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 12,13 KB |
| Надіслав(ла): | DIMMych tdvic |
| Скачувань: | 1964 |
Завершальною стадією кам'яного віку стала епоха нео¬літу (нового кам'яного віку), котра тривала з VI по III тис. до н. е. й характеризувалася великими змінами в економіці. Поряд з традиційними її формами — мис¬ливством, рибальством і збиральництвом — зароджу¬ються і поширюються нові — скотарство і землероб¬ство Процес переходу від присвоюючих форм господа¬рювання до відтворюючих був якісно новим етапом в історії людства, який сучасні вчені називають «нео¬літичною революцією».
Для виготовлення знарядь праці продовжує викорис¬товуватися традиційна сировина — камінь, кістка, ріг, дерево. Але з'являються нові методи їх обробки — крім простого оббивання, ще й пиляння, шліфування та примітивне свердління.
Одним із важливих досягнень стає виготовлення гли¬няного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина.
У соціальному аспекті неолітична епоха була ча¬сом розквіту родового ладу. Основу виробничих відно¬син становила спільна власність роду на знаряддя та продукти праці.
На сьогодні в Україні в долинах Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Дністра, Десни, Прип'яті та інших рік виявлено бл. 500 неолітичних поселень.
Енеоліт
Якісно новим періодом розвитку первісного суспіль¬ства став мідно-кам'яний вік (енеоліт), який у межах України датується IV—III тис. до н. е. У цей час з'являються перші металеві вироби — мідні та золо¬ті. Основним заняттям населення стають землероб¬ство і скотарство. Зароджується орне землеробство з використанням тяглової сили бика. Було винайдено колесо, а відтак з'являється колісний транспорт.
Розвиток землеробства, скотарства, ремесла та обміну привів до значних змін у стародавньому суспільстві. Виконувати тяжкі фізичні роботи міг переважно чоловік. Тому головна роль у сім'ї перехо¬дить від матері до батька, родинні зв'язки почали вестися по батьківській лінії. Замість матріархату поступово утверджується патріархат. Родова організація змінюється сусідською общиною. Господарською осно¬вою стала патріархальна сім'я, що складалася з кількох поколінь родичів по батьківській лінії.
Трипільська культура
р Серед енеолітичних племен на території сучасної } України провідне місце посідали хліборобські племена трипільської культури. Поширена на території від Верхньої Наддністрянщини і Південної Волині до Се¬редньої Наддніпрянщини і Причорномор'я ця культу¬ра розвивалася протягом IV— III тис. до н. е. і до¬сягла високого, як на той час, рівня розвитку. Назву отримала від дослідженого наприкін. Х—ІХ ст. ук¬раїнським археологом В. Хвойкою поселення поблизу с. Трипілля на Київщині.
Утворилася Трипільська культура на основі давні¬ших автохтонних (з грец. — місцевих, корінних) куль¬тур та неолітичних культур Балкано-Дунайського ре¬гіону і несла в собі традиції перших землеробських протоцивілізацій Близького Сходу та Південної Євро¬пи. В Україні виявлено понад тисячу пам'яток Три¬пільської культури. Вони згруповані у трьох районах:
найбільше в Середній Наддністрянщині, Надпрутті та Надбужжі, менше у Наддніпрянщині.
Племена Трипільської культури жили у поселен¬нях, забудованих дерев'яно-глинобитними наземними спорудами, розташованими переважно одним чи кілько¬ма концентричними колами. В основному це були ро¬дові або племінні тривалі поселення, що нараховува¬ли кілька десятків садиб. Будівлі являли собою чоти¬рикутники правильної форми. У землю вбивали ду¬бові стовпи, між якими плели стіни з хмизу, котрий вимащували глиною, зверху накривали соломою чи очеретом. Дах був двосхилий, з отвором для диму, до¬лівку мазали глиною, посеред хати стояла велика піч, біля якої розташовували лежанки з випаленої глини. Стіни і піч іноді розмальовували.
Відомі також поселення-гіганти площею від 150 до 450 га, які налічували понад 2 тис. жител. Тут уже існу¬вала квартальна забудова, багато будинків споруджу¬вали дво- і навіть триповерховими. Фактично — це давні протоміста зі значною кількістю мешканців.
В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні, а згодом і патріархальні ро¬дові відносини. Основною ланкою трипільського су¬спільства була невелика сім'я. Сім'ї об'єднувалися в роди, кілька родів складали плем'я, група племен утво¬рювала міжплемінні об'єднання, що мали свої етногра¬фічні особливості.
Основним заняттям трипільців було землеробство. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-го¬родні культури. Ріллю спушували дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше — ра¬лом. Під час археологічних розкопок трипільських по¬селень знаходили дерев'яні і кістяні серпи із крем'я¬ною вкладкою та кам'яні зернотертки, на яких терли зерно на борошно.
Трипільці розводили переважно велику й дрібну ро¬гату худобу, а також свиней та частково коней. Як тяг¬лова сила використовувалися бики, якими орали поля. їх запрягали у візки, можливо сани.
Для виготовлення знарядь праці продовжує викорис¬товуватися традиційна сировина — камінь, кістка, ріг, дерево. Але з'являються нові методи їх обробки — крім простого оббивання, ще й пиляння, шліфування та примітивне свердління.
Одним із важливих досягнень стає виготовлення гли¬няного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина.
У соціальному аспекті неолітична епоха була ча¬сом розквіту родового ладу. Основу виробничих відно¬син становила спільна власність роду на знаряддя та продукти праці.
На сьогодні в Україні в долинах Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Дністра, Десни, Прип'яті та інших рік виявлено бл. 500 неолітичних поселень.
Енеоліт
Якісно новим періодом розвитку первісного суспіль¬ства став мідно-кам'яний вік (енеоліт), який у межах України датується IV—III тис. до н. е. У цей час з'являються перші металеві вироби — мідні та золо¬ті. Основним заняттям населення стають землероб¬ство і скотарство. Зароджується орне землеробство з використанням тяглової сили бика. Було винайдено колесо, а відтак з'являється колісний транспорт.
Розвиток землеробства, скотарства, ремесла та обміну привів до значних змін у стародавньому суспільстві. Виконувати тяжкі фізичні роботи міг переважно чоловік. Тому головна роль у сім'ї перехо¬дить від матері до батька, родинні зв'язки почали вестися по батьківській лінії. Замість матріархату поступово утверджується патріархат. Родова організація змінюється сусідською общиною. Господарською осно¬вою стала патріархальна сім'я, що складалася з кількох поколінь родичів по батьківській лінії.
Трипільська культура
р Серед енеолітичних племен на території сучасної } України провідне місце посідали хліборобські племена трипільської культури. Поширена на території від Верхньої Наддністрянщини і Південної Волині до Се¬редньої Наддніпрянщини і Причорномор'я ця культу¬ра розвивалася протягом IV— III тис. до н. е. і до¬сягла високого, як на той час, рівня розвитку. Назву отримала від дослідженого наприкін. Х—ІХ ст. ук¬раїнським археологом В. Хвойкою поселення поблизу с. Трипілля на Київщині.
Утворилася Трипільська культура на основі давні¬ших автохтонних (з грец. — місцевих, корінних) куль¬тур та неолітичних культур Балкано-Дунайського ре¬гіону і несла в собі традиції перших землеробських протоцивілізацій Близького Сходу та Південної Євро¬пи. В Україні виявлено понад тисячу пам'яток Три¬пільської культури. Вони згруповані у трьох районах:
найбільше в Середній Наддністрянщині, Надпрутті та Надбужжі, менше у Наддніпрянщині.
Племена Трипільської культури жили у поселен¬нях, забудованих дерев'яно-глинобитними наземними спорудами, розташованими переважно одним чи кілько¬ма концентричними колами. В основному це були ро¬дові або племінні тривалі поселення, що нараховува¬ли кілька десятків садиб. Будівлі являли собою чоти¬рикутники правильної форми. У землю вбивали ду¬бові стовпи, між якими плели стіни з хмизу, котрий вимащували глиною, зверху накривали соломою чи очеретом. Дах був двосхилий, з отвором для диму, до¬лівку мазали глиною, посеред хати стояла велика піч, біля якої розташовували лежанки з випаленої глини. Стіни і піч іноді розмальовували.
Відомі також поселення-гіганти площею від 150 до 450 га, які налічували понад 2 тис. жител. Тут уже існу¬вала квартальна забудова, багато будинків споруджу¬вали дво- і навіть триповерховими. Фактично — це давні протоміста зі значною кількістю мешканців.
В основі суспільного устрою трипільських племен лежали матріархальні, а згодом і патріархальні ро¬дові відносини. Основною ланкою трипільського су¬спільства була невелика сім'я. Сім'ї об'єднувалися в роди, кілька родів складали плем'я, група племен утво¬рювала міжплемінні об'єднання, що мали свої етногра¬фічні особливості.
Основним заняттям трипільців було землеробство. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю, вирощували садово-го¬родні культури. Ріллю спушували дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше — ра¬лом. Під час археологічних розкопок трипільських по¬селень знаходили дерев'яні і кістяні серпи із крем'я¬ною вкладкою та кам'яні зернотертки, на яких терли зерно на борошно.
Трипільці розводили переважно велику й дрібну ро¬гату худобу, а також свиней та частково коней. Як тяг¬лова сила використовувалися бики, якими орали поля. їх запрягали у візки, можливо сани.