1 2 3

Майновий інтерес кредитора може бути захищений посередньо - шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичаль¬ник. Він, безпосередньо страхуючи свою платоспроможність, по¬середньо захищає інтереси свого вірителя - кредитора. Водно¬час страховик, страхуючи платоспроможність позичальника, дає тим самим гарантію кредиторові повернути йому борг. Отже, із правового боку ця страхова операція є, по суті, наданням страхо¬виком страхового гарантійного зобов'язання, яке для кредитора слугує заставою на випадок неповернення йому боргу. З огляду на це у страховій теорії та практиці страхові відносини такого характеру іменуються заставними, або гарантійними.

Економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що страховик замість отриманої невисокої страхової премії бере на себе - замість боржника - роль гаранта оплати його повної за¬боргованості у визначених термінах на користь застрахованого (бе¬нефіціанта) цієї гарантії.

При гарантійному (заставному) страхуванні у відносини всту¬пають не дві, як при делькредерному страхуванні, а три сторони:

кредитор - суб'єкт, на користь якого має бути виконане зо¬бов'язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії;

позичальник - суб'єкт, зобов'язаний повернути борг, він же страхувальник;

гарант - страховий заклад, який гарантує виконання зо¬бов'язань, він же страховик.

Ці взаємовідносини сторін унаочнює рис. .2.

Рис. 2. Взаємовідносини сторін при гарантійному страхуванні

Як показує міжнародна господарська практика, в умовах застав¬ного (гарантійного) страхування предметами страхового захисту (страхових гарантій) можуть бути різні вартості, передані на кредит¬них засадах одними суб'єктами іншим. Такими вартостями, зокрема, крім банківських позик, можуть бути суми належного до сплати ми¬та або ж інших прикордонних податків та зборів, суми належних компенсацій за невчасне виконання будівельно-монтажних робіт, невиконання поставок товарів та інших контрактів, суми отриманих авансів, які підлягають поверненню. Це так звані класичні зо¬бов'язання, під які надаються страхові гарантії.

У групі заставного (гарантійного) страхування практикується також особливий напрямок страхового захисту - страхування фінансових гарантій. Техніка надання страхових гарантій стає дедалі різноманітнішою. Саме тому кредити, видані під різні фі¬нансові гарантії, об'єднуються у дві групи:

а) кредити, повернення яких гарантується залученням давно відомих фінансових інструментів. Ідеться про іпотечні та банків¬ські кредити, які видаються під заставу іпотеки або іншого май¬на, що належить позичальникам. Іпотека та інше майно стають предметами страхування, а позичальник відповідно - страху¬вальником і застрахованим в одній особі;

б) кредити, повернення яких гарантується борговими зо¬бов'язаннями фінансового характеру: облігаціями, акціями, комер¬ційними паперами, сертифікатами фінансових активів підприємств. З огляду на різноманітність видів гарантій їх поділяють на гарантії, що стосуються відносин між приватними суб'єктами, та гарантії, що стосуються відносин, у яких одна зі сторін є суб'єктом загальнона¬родного, державного значення. Емітенти боргових зобов'язань самі й ініціюють таке страхування, щоб підняти довіру до себе.

Процедура надання страхових гарантій передбачає виконання тих самих дій, що й при укладанні типових договорів страхування:

1) визначення предмета страхової гарантії та його основних характеристик;

2) оцінювання ризику на підставі поданої та додатково отри¬маної інформації;

3) визначення умов угоди про надання страхової гарантії;

4) розрахунок страхового тарифу та визначення порядку спла¬ти страхової премії.

При гарантійному страхуванні, як і при делькредерному, за¬стосовують два способи надання страхового захисту:

одноразовий - застосування щодо окремої кредитної опе¬рації, яка потребує страхової гарантії;

багаторазовий, оборотний - щодо загальної кількості опе¬рацій, які можуть бути здійснені одним боржником протягом ча¬су дії угоди про гарантійне страхування.

Серед розмаїття кредитних відносин, які здійснюються на су¬часному кредитному ринку, особливого значення набувають кре¬дитні послуги, відомі як кредит довіри. Прикладом такого кре¬диту є добрі, довірчі відносини між працедавцем (кредитором) та найнятим працівником (боржником). Такі відносини можуть на¬бувати реального змісту в переданні працедавцем своєму праців¬никові у тимчасове користування засобів транспорту або ж інших цінностей. Отже, виникає ризик невиправдання довіри працедав¬ця. На випадок завдання йому збитків працівником працедавець може застрахуватися. Цей вид страхування, як бачимо, з одного боку, має характер делькредерного, бо страхувальником є креди¬тор, а з другого - набирає форми страхової гарантії, оскільки страховий поліс становить предмет застави. Саме тому немає підстав страхування довіри однозначно відносити до делькредерної чи заставної групи.

1 2 3