1 2 3

- розбудова страхової медицини має здійснюватись на добровільній згоді всіх суб'єктів соціального медичного страхування і супроводжуватись політикою збільшення їх фінансових можливостей;

- сплата страхових зборів усіма фізичними і юридичними особами мас частково компенсуватись зниженням податків та інших обов'язкових платежів до бюджету;

- ринок страхових послуг має бути відкритим для юридичних осіб всіх форм власності;

- платники страхових зборів повинні мати ефективні засоби контролю за ефективністю використання коштів;

- оплата наданої медичної допомоги має бути тісно пов'язана з кількістю і якістю медичних послуг;

впровадження системи страхової медицини доцільно розпочати з регіонів, які мають більш високий рівень виробництва ВВП та життя, а також у відомствах, що мають відповідні матеріальні можливості;

- впровадження страхової медицини стане одним із важливих чинників введення у медицину принципів ринкової економіки і виходу значних коштів (близько 5-6 млрд. грн.,) з тіньового сектору обігу;

- необхідно подолати у населення негативні стереотипи до фондів, а також сприяти розвитку навичок щодо взаємовідносин зі страховими компаніями;

- незначна чисельність страхових організацій, що мають досвід впровадження медичного страхування.

Вищесказані фактори мають тимчасовий характер і можуть бути усунені за умови спільних зусиль державних органів, страхових організацій, медичної громадськості і суспільства в цілому.

Таким чином, державна політика, спрямована на збереження і зміцнення суспільного здоров'я, повинна базуватися на новій парадигмі системи охорони здоров'я, в центрі якої перебуває не лікарня, а людина з її потребами з охорони здоров'я та медичної допомоги.

Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції: "Обговорення проблем реформування системи охорони здоров'я через впровадження Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування”

1 2 3