| Назва: | Українська держава гетьмана Павла Скоропадського. Директорія. Західно-Українська Народна Республіка |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 16,28 KB |
| Скачувань: | 277 |
Рада виявилася неспроможною забезпечити вивезення до Німеччини продовольства: її можливості у цьому питання “не йшли далі сили німецького багнета”. За такої ситуації кайзерівські чиновники, всупереч своїм обіцянкам, почали дедалі активніше втручатися у внутрішні справи УНР. Дійшли до того, що 25 квітня 1918 р. було оголошено про утворення військово-польових судів над українськими громадянами. 26 квітня Центральна рада оголосила протест. Поступово складалися передумови усунення Центральної Ради з політичної арени. В закулісних переговорах з приводу цього брали участь українські політичні групи консервативного спрямування і офіцери українізованих частин та Вільного козацтва.
29 квітня 1918 р. засідала Центральна Рада, Останнім рішенням Ради було прийняття демократичної конституції УНР і обрання Президентом України М.Грушевського. Того ж дня на Всеукраїнському з'їзді землевласників, який зібрав 6432 делегати, було вирішено встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат. Гетьманатом України було обрано одного з найвідоміших організаторів раінізованих військових частин генерала Павла Скоропадського, нащадка лівобережного гетьмана України. Серед перших рішень гетьмана було встановлення Української Держави замість УНР.
Захистити Раду було нікому. Напередодні перевороту німці роззброїли Першу дивізію синєжупанників, дислоковану в Києві, інші частини, лояльні республіканському режимові. Під час перевороту було розформовано галицький корпус Січових Стрільців, що охороняв приміщення ЦР і намагався дати відсіч німецьким частинам.
Оточення П.Скоропадського складалося з помірковано-консервативних чиновників, військових і громадських діячів з Україною з дореволюційних часів.
Головою Ради міністрів став Ф.Лизогуб. Спроба залучити до кабінету українських соціалістичних політиків закінчилася невдачею. Переважна їх більшість не довірила консерваторам, ставлячи свої партійні інтереси вище загальнонаціональних. Лише Д.Дорошенко, відомий історик погодився обійняти посаду міністра закордонних справ.
Старі чиновники доклали чимало зусиль до зміцнення державної влади, діючи репресивними методами. Після гетьманського перевороту в Україні прокотилася хвиля арештів і розстрілів тих, хто ще недавно на чолі місцевих Раді ревкомів конфіскував поміщицьку власність, розподіляв землю і майно великих землевласників. До законності й правопорядку, які обіцяв гетьман, його чиновники йшли через сваволю й беззаконня, залякування і терор. Такі методи давали тимчасовий ефект, адже вони не зменшували число невдоволених: арештовували, а часто й страчували не лише активних революціонерів, а й їхніх родичів, сусідів, випадкових осіб.
Було переформовано військові частини, організовані ще в період Центральної Ради. Найбоєздатнішими підрозділами Окрема запорозька дивізія, організована на базі Запорозького Корпусу, Сердюцька дивізія. Функції поліції і державної безпеки виконувала Державна варта.
Гетьман зробив спробу поповнити українське козацтво, як окремий стан населення. 16 жовтня 1918 р. окремим універсалом Скоропадський відновив укозацтво в Чернігівській, Полавській губерніях та Слобожанщині. До козацтва записуаваплися не лише нащадки козаків, але й селяни.
За гетьмана Україна продовжувала розширювати міжнародні контакти. Вона мала дипломатичні відносини з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, а всени 1918 р. - з Францією, Англією, Румунією. Дипломатичні відносини підтримувалися з Російською Федерацією, Доном, Кубанню.
Вдалі кроки було зроблено у формуванні власної банківської мережі і встановленні української грошової системи. Відновився залізничний рух, для чого було налагоджено занедбані залізничні шляхи і мости, відремонтовано локомотиви.
Життя більшості громадян на деякий час стало безпечнішим, ніж раніше. Це було результатом покращення роботи судової системи, реформи суду, укладення нових законів.
Відразу після ліквідації в Україні радянської влади великі землевласники при допомозі німецьких і австрійських військ почали спільно відновлювати свою власність на землю і майно, на їхні вимоги власті примушували селян повертати не лише землю і реманент, а й відшкодовувати втрати, яких зазнали поміщики під час революції. Німецькі і австрійські воєнні власті охоче надавали в розпорядження поміщиків озброєні загони, а деякі землевласники формували з кримінальних злочинців власні каральні групи.
29 квітня 1918 р. засідала Центральна Рада, Останнім рішенням Ради було прийняття демократичної конституції УНР і обрання Президентом України М.Грушевського. Того ж дня на Всеукраїнському з'їзді землевласників, який зібрав 6432 делегати, було вирішено встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат. Гетьманатом України було обрано одного з найвідоміших організаторів раінізованих військових частин генерала Павла Скоропадського, нащадка лівобережного гетьмана України. Серед перших рішень гетьмана було встановлення Української Держави замість УНР.
Захистити Раду було нікому. Напередодні перевороту німці роззброїли Першу дивізію синєжупанників, дислоковану в Києві, інші частини, лояльні республіканському режимові. Під час перевороту було розформовано галицький корпус Січових Стрільців, що охороняв приміщення ЦР і намагався дати відсіч німецьким частинам.
Оточення П.Скоропадського складалося з помірковано-консервативних чиновників, військових і громадських діячів з Україною з дореволюційних часів.
Головою Ради міністрів став Ф.Лизогуб. Спроба залучити до кабінету українських соціалістичних політиків закінчилася невдачею. Переважна їх більшість не довірила консерваторам, ставлячи свої партійні інтереси вище загальнонаціональних. Лише Д.Дорошенко, відомий історик погодився обійняти посаду міністра закордонних справ.
Старі чиновники доклали чимало зусиль до зміцнення державної влади, діючи репресивними методами. Після гетьманського перевороту в Україні прокотилася хвиля арештів і розстрілів тих, хто ще недавно на чолі місцевих Раді ревкомів конфіскував поміщицьку власність, розподіляв землю і майно великих землевласників. До законності й правопорядку, які обіцяв гетьман, його чиновники йшли через сваволю й беззаконня, залякування і терор. Такі методи давали тимчасовий ефект, адже вони не зменшували число невдоволених: арештовували, а часто й страчували не лише активних революціонерів, а й їхніх родичів, сусідів, випадкових осіб.
Було переформовано військові частини, організовані ще в період Центральної Ради. Найбоєздатнішими підрозділами Окрема запорозька дивізія, організована на базі Запорозького Корпусу, Сердюцька дивізія. Функції поліції і державної безпеки виконувала Державна варта.
Гетьман зробив спробу поповнити українське козацтво, як окремий стан населення. 16 жовтня 1918 р. окремим універсалом Скоропадський відновив укозацтво в Чернігівській, Полавській губерніях та Слобожанщині. До козацтва записуаваплися не лише нащадки козаків, але й селяни.
За гетьмана Україна продовжувала розширювати міжнародні контакти. Вона мала дипломатичні відносини з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, а всени 1918 р. - з Францією, Англією, Румунією. Дипломатичні відносини підтримувалися з Російською Федерацією, Доном, Кубанню.
Вдалі кроки було зроблено у формуванні власної банківської мережі і встановленні української грошової системи. Відновився залізничний рух, для чого було налагоджено занедбані залізничні шляхи і мости, відремонтовано локомотиви.
Життя більшості громадян на деякий час стало безпечнішим, ніж раніше. Це було результатом покращення роботи судової системи, реформи суду, укладення нових законів.
Відразу після ліквідації в Україні радянської влади великі землевласники при допомозі німецьких і австрійських військ почали спільно відновлювати свою власність на землю і майно, на їхні вимоги власті примушували селян повертати не лише землю і реманент, а й відшкодовувати втрати, яких зазнали поміщики під час революції. Німецькі і австрійські воєнні власті охоче надавали в розпорядження поміщиків озброєні загони, а деякі землевласники формували з кримінальних злочинців власні каральні групи.
Новости загрузка новостей...