1 2 3 4 5

Вернадський вважав життя вічним явищем всесвіту , такимож , як матерія та енергія . Він вважав , що життя є такимож невідємним явищем цього світу , як електрика , магнетизм , теплота , рух . Вернадський пов’язував утворення життя та її еволюцію з законами всесвіту , тобто життя він вважав явищем космічним , а не суто земним . Припускається також можливість того , що життя може існувати і в інших , не білково-нуклеїново-водяному виді . Деякі вчені розробляють гіпотези інших станів життя , наприклад життя за рахунок магнітних сил , що пов’язані з групами рухомих електричних зарядів , на основі агрегатів атомів , що знаходяться у різних станах збудження та інші . Між іншим дуже можливо , що не виключена можливість існування інших фоорм життя і на нашій планеті , про це може свідчити фолькльор майже кожного народу , у якому згадуються різні види духів , привидів , елементалів , демонів та ін . Крім того можно віднести сюди ж деяки види НЛО , кульові блискавки та «згустки» , що можно зафіксувати різними приборами та які виявляють досить розумну поведінку .

Таким чином можно сказати , що життя існує на нашій планеті майже з її зародження .

Що ж , стає зрозумілим , що життя на землі зародилося завдяки втручанню вищого розуму (його можно назвати по різному Творець , Бог , Карма ітд. ) тепер давайте прослідкуєм за еволюцією живого .

Еволюційні теорії , починаючи з теорії Ч. Дарвіна , кажуть про шлях ускладнення систем від простих до складних , але це протирічить логіці , це можно порівняти з таким твердженням як картина складнійша за маляра . Еволюційний процес у світлі відкриття генетичного коду зараз більше нагадує створення надскладної програми : з початку утворюють умови для утворення програми ( у комп’ютері це виделення певного простіру пам’яти під програму , в нашому світі це формування Землі ) , потім йде розробка версії програми – це так би мовити утворення скелету програми , який вже в змозі діяти ( на Землі це утворення перших живих істот ) , потім йде дороботка та утворення більш досконалої версії ( утворення авто і гетеротрофів , еукаріотів ) ; після того , як програма вже може досить стабільно діяти у неї починають вставляти все нові та нові блоки ( у клітини вставляли нові ланцюги ДНК ) в реультаті цього прграма має все більше можливостей . Потім , на якомусь рівні , програма може інтегруватися з іншими програмами (виникнення багатоклітинних организмів ) . Врешті-решт мрія майже кожного програмиста створити програму , що мала би штучний інтелект – Творцю або Творцям це вдалось , коли нам це вдасться ще не відомо . Поки що все що ми змогли повторити з живого це комп’ютерні віруси , які єдине , що вміють це розмножуватися , зберігаючи інформацію о собі в своїх клонах та робити спустошення в комп’ютерних системах . Спроби ж кібернетиків створити механізми , що могли б самовідтворюватися наштовхуються на іншу проблему : у процесі самовідтворення неминуче спостерігається тенденція до зменьшення складності систем .

Чому спостерігається така різниця між живим та не живим миром ? Мабуть тому , що у живих істот є якась « програма—запобіжник » , яка не дає зменьшувати складність системи . Усі организми одержують якісь інструкції , які керують розвитком індивида , « розархівацією » генетичного коду ; ця система , що надає інструкції може бути або персональною та внутрішньою для кожного індивида , або зовнішньою , у будь-якому разі ця система набагато складнійша самого організму , яким вона керує.

Виникає питання : так що ж це за система ?

Останнім часом має велику популярність ідея Вернадського про те , що біосфера у своєму розвитку керується інформацією , що надходить з космосу . Вернадський вважав , що на біосферу впливають випромінення , що йдуть від усіх космічних тіл . Вперше вплив сонячних процесів на процеси у біосфері відкрив О.Чижевський . Він довів , що біосфера знаходиться під впливом багатьох електромагнітних та інших випромінювань , що надходять з небесних тіл .

1 2 3 4 5