1 2 3

По-перше, наявна виразна тенденція до зростання (тобто погіршення ) інтегрального коефіцієнта, яка встановилася з І кварталу звітного року і не змінився до кінця року;

По-друге, рівень рентабельності капіталу підприємства значно менший від мінімального граничного рівня. Якщо взяти до уваги умовний темп інфляції звітного року 22,7%, то цей граничний рівень становить 0,35 (0,10 + 0,227 + 0,10 * 0,227); граничний нижній рівень рентабельності продукції становить 0,41 (0,15 + 0,227 + 0,15 * 0,227), тобто як на підприємстві в кінці року він становить 0,25. фактично у ІV кварталі фінансові ресурси підприємства вкладені в оборотні активи, мають коефіцієнт оборотності 0,5213,що відповідає швидкості одного обороту на рівні 173 днів, в той час як середня оборотність добротних коштів у металообробній промисловості становить 80-90 днів.

Дещо знижує ймовірність настання стану банкрутства підприємства те, що інші два показники, які характеризують стан його фінансової стійкості (коефіцієнт фінансової незалежності і коефіцієнт ліквідності), за негативної динаміки протягом останніх 8 кварталів діяльності підприємства, все ж заходяться на рівнях, які значно вищі граничних мінімальних. Тому підприємство може запобігти банкрутству, якщо в найближчий час відшукає додаткові резерви для підвищення рентабельності своєї продукції (як показує аналіз собівартості продукції і факторний аналіз прибутку, це можливо лише при досягненні запланованого рівня витрат на одну гривню товарної продукції, ліквідації не продуктивних виплат, повнішого використання потужності підприємства з випуску продукції), здійснить заходи щодо прискорення оборотності оборотних коштів (насамперед за рахунок наведення порядку в організації матеріально-технічного постачання з меткою недопущення накопичення понаднормативних запасів сировини, матеріалів, інших виробничих запасів, готової продукції, прискорення розрахунків за відвантажену продукцію і на цій основі – прискорення оборотності коштів, вкладених в дебіторську заборгованість та інших коштів у сфері розрахунків).

Одним із засобів передбачення і боротьби з банкрутством виступає систематичне проведення фінансового аналізу.

Розраховується коефіцієнт відтворення (втрати) платоспроможності (Кпл ) за формулою:

Де :Кпп, Кпк – коефіцієнти поточної ліквідності на початок і на кінець звітного періоду відповідно;

Y- період відтворення платоспроможності;

Т – тривалість звітного періоду, місяців;

2 – нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.

При розрахунку коефіцієнта відтворення платоспроможності Y=6 міс., коефіцієнта втрати – Y=3 міс.

Якщо коефіцієнт відтворення < 1, то це означає, що у підприємства в найближчі 6 місяців не має реальної можливості відтворити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта відтворення > 1, то це означає, що підприємство має можливість відтворити свою платоспроможність.

Значення втрати платоспроможності > 1 означає наявність у підприємства реальної можливості не втратити платоспроможності протягом найближчих 3-х місяців.

Коефіцієнт втрати < 1 вказує на те, що підприємство в найближчі з місяці може втратити свою платоспроможність.

Тестові показники прогнозування банкрутства.

Основоположником цього методу є відомий американський економіст Едвард Альтман, який в 60-70-х роках розбив і запропонував кілька тестових моделей для визначення ймовірності банкрутства.

Найпростішою з них є двофакторна модель, яка має такий вигляд:

Z = -0.3877 – 1.0736 X1 + 0.0579 X2 .

Де Х1 – коефіцієнт покриття (поточні активи/поточні пасиви);

Х2 – коефіцієнт фінансової залежності (залучений капітал/загальний капітал).

Якщо одержана величина Z<0, імовірність банкрутства буде більша 50%, якщо Z >0, вона становитиме менше 50% і в разі, коли Z=0, імовірність банкрутства 50%. Таким чином, через ігнорування багатьох факторів точність розрахунку за цією моделлю досить приблизна.

Точніші результати можна одержати при використанні пятифакторної моделі Е. Альтмана, яка має такий вигляд:

Z = 1.2X1 + 1.04X2 + 3.3X3 + 0.6X4 + 0.99X5.

Де Х1- частка оборотних активів у їхній загальній величині, тобто відношення оборотних активів до ї загальної суми;

Х2 – рентабельність активів, тобто відношення нерозподіленого прибутку до загальної величини активів;

Х3 – рентабельність активів розрахована, через використання величини чистого прибутку;

Х4 – коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу. Розраховують як відношення останнього до поточних зобов’язань;

Х5 – рентабельність активів, розрахована через використання обсягу реалізації, тобто відношення останнього до загальної суми активів.

Ця модель була розроблена в 1968 р. для оцінки ймовірності банкрутства корпорації США. Імовірність банкрутства оцінюють через значення Z-рахунка, обчисленого за реальними даними підприємства, і визначають такою:

до 1,8 – дуже висока;

від 1,81 до 2,7 – висока;

від 2,8 до 2,9 – можлива;

понад 3,0 – дуже низька.

Список використаної літератури:

1 2 3