1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Зарубіжний досвід свідчить, що найбільш гнучкими та сприятливими для впроваджень науково-технічних досягнень є малі підприємства. Однак питома вага їх у створенні ВВП в Україні в 8-Ю разів менша, ніж в країнах з розвинутою ринковою економікою, і становить лише близько 8%.

На нинішньому етапі розвитку в Україні ринкові чинники ще не набрали сили. Ринок інновацій, що лише зароджується в Україні, характеризується скороченням як пропозиції, так і попиту на всі різновиди інноваційних продуктів: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, технології, "ноу-хау" тощо. У нашій країні досі не створено реальних діючих механізмів державної підтримки, ухвалені нормативно-правові акти не мають послідовного та комплексного характеру, питання механізму передачі інновацій у сферу малого підприємництва залишається практично не врегульованим [7. 201].

Загальними правовими засадами у цій сфері є Закони України "Про власність" (1991 р.) - стосовно інтелектуальної власності; "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" (1993 p.). "Про охорону прав на промислові зразки" (1993 p.). "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (1993 p.). "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" (1991 p.). "Про оподаткування прибутку підприємств" (1997 р.) - стосовно інноваційної діяльності та ін. Є нагальна необхідність удосконалити існуючі нормативно-правові документи та впровадити нові, наприклад Закони "Про державну підтримку інноваційної діяльності". "Про державну підтримку малого підприємництва в Україні" тощо [7. 202].

Спеціалізованими органами з цих питань є Міністерство освіти і науки України. Державний інноваційний фонд. Державне патентне відомство України, а також нещодавно створена Інноваційна палата України, що є громадською структурою. Ці органи мають сприяти створенню ефективних механізмів передачі інновацій у виробництво та запровадженню їх передовсім у сфері підприємництва, зокрема малого та середнього.

З метою стимулювання технологічного оновлення підприємництва держава може використовувати такі форми:

- надання допомоги в проведенні досліджень та впровадженні інновацій;

- сприяння інтенсифікації процесів передачі технологій;

- залучення суб'єктів малого підприємництва до участі в реалізації науково-технічних програм;

- надання консультативних послуг, зокрема щодо пошуку необхідних технологій або їх розробників, а також проведення науково-технічної експертизи об'єктів інтелектуальної власності на пільгових умовах;

- визначення порядку передачі малому підприємництву "ноу-хау" та обладнання, які раніше було розроблено в інтересах силових міністерств;

- створення мережі технопарків та технополісів. бізнес-інкубаторів. виробничо-технологічних центрів тощо;

- стимулювання інноваційної діяльності малих підприємств та забезпечення їх інформацією про нову техніку та технологію;

- стимулювання венчурного бізнесу, франчайзингових відносин між підприємцями та ін що буде спонукати до зміцнення інноваційного характеру підприємницького сектору взагалі й малого бізнесу зокрема [7. 202].

2. Фінансові важелі державної підприємницької політики. Економічні функції податків

Аналіз світового досвіду фінансової підтримки підприємництва свідчить, що остання є системою багатопланових заходів, котрі охоплюють практично всі аспекти життєдіяльності підприємницьких структур (їх створення, функціонування, комерційної діяльності, фінансів, інвестицій, інновацій та ін.).

2.1. Податкове регулювання та сприяння розвитку бізнесу

Податки є частиною загальної фінансової системи як держави в цілому, так і окремих її суб'єктів. Крім того, вони виступають однією з категорій ринкової економіки.

Податки існують у сфері виробничих відносин, оскільки є вилученням частини виробленого продукту (в грошовій формі) в дохід держави. Але податки - це нестійка категорія. Вони постійно змінюються. Змінна й сфера їх дії.

Сутність податків, як економічної категорії, проявляється через ті функції, які вони виконують. Виділяють три головні функції податків (рис. 3.1).

Фіскальна функція. її сутність полягає в забезпеченні надходження коштів до державного бюджету. В будь-якому суспільстві ця функція послідовно реалізується. За її допомогою відбувається формування фінансових ресурсів держави, призначених для покриття витрат, пов'язаних із виконанням державою своїх функцій - економічних, соціальних, оборонних, охорони здоров'я, екологічних тощо.

У свою чергу, ця функція поділяється на дві (деякі економісти та вчені виділяють їх окремо): контрольну та розподільчу.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13