| Назва: | Аудиторські висновки та їх види |
| Тип: | Реферати |
| Мова: | Українська |
| Розмiр: | 30,16 KB |
| Скачувань: | 51 |
в) платіжної вимоги;
г) розрахункового чека;
д) акредитиву.
Підприємства можуть самостійно обирати конкретні платіжні інструменти і зазначити їх під час укладання договорів.
Раціональна організація контролю за станом розрахунків має сприяти зміцненню договірної та платіжної дисципліни, прискоренню оборотності обігових коштів і, отже, поліпшенню фінансового стану підприємства. Аудитор повинен приділити належну увагу перевірці стану розрахунків та дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства. Ця перевірка включає контроль за розрахунками: з постачальниками та підрядниками; з покупцями та замовниками; з виданих та отри¬маних авансів, за претензіями, з бюджетом та державними цільо¬вими фондами, за оплатою праці; з підзвітними особами, щодо відшкодування матеріального збитку з іншими дебіторами та кредиторами. На момент перевірки аудитор повинен ретельно розглянути такі питання: юридичну обґрунтованість кожної суми дебіторської та кредиторської заборгованості; з'ясувати її причини, а також встановити, коли і з чиєї ви¬ни вона утворилася; чи вживаються необхідні заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості, чи є реальна можливість по¬гашення кредиторської заборгованості; чи проводилася інвентаризація розрахунків на підприємстві, чи не минув строк позовної давності.
За всіма розрахунками необхідно перевірити: відповідність залишків, показаних у балансі, даним Голо¬вної книги. При цьому за всіма активно-пасивними ра¬хунками сальдо у Головній книзі та в балансі має бути на¬ведено у розгорнутому вигляді, бо інколи звітні дані за та¬кими розрахунками завуальовують шляхом "згортання" дебіторської та кредиторської заборгованостей. Так, якщо за даними бухгалтерського обліку на будь-яку дату дебіторська заборгованість становила 150 тис. грн, а кре¬диторська - 80 тис. грн, то у звітності вказують лише різницю, тобто 70 тис. грн у активі балансу; відповідність підсумкових даних оборотних відомостей аналітичних рахунків показникам синтетичного обліку.
Реальність заборгованості, яку має підприємство, повинна бути підтверджена актами звіряння взаємних розрахунків. Згідно з "Порядком подання фінансової звітності" будь-які підприємства зобов'язані проводити повну інвентаризацію всіх розрахунків пе¬ред складанням бухгалтерської звітності за відповідний рік. Результати інвентаризації розрахунків оформляються спеціальним актом. У цьому акті мають бути вказані найменування рахунків, що були проінвентаризовані, суми виявленої неузгодженої дебіторської та кредиторської заборгованості, суми безнадійних боргів, дебіторська та кредиторська заборгованість, за якою мину¬ли строки позовної давності. До акта інвентаризації має бути до¬дано довідку .про види заборгованості, в якій вказується: наймену¬вання та адреси дебіторів та кредиторів, сума заборгованості, з якого часу та на підставі яких документів вона виникла. Щодо дебіторської заборгованості, за якою минули строки позовної дав¬ності, у довідці необхідно вказувати винних у цьому посадових осіб підприємства. Тому перевірку стану розрахунків підприємства аудитору рекомендується починати з аналізу матеріалів інвентаризації роз¬рахунків. Аудитор має перевірити усі первинні документи, в яких відображено утворення заборгованості, що викликає сумніви, а також з'ясувати законність розрахункових взаємовідносин. З метою отримання інформації про реальний стан сумнівної дебіторської заборгованості варто надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та в ході аудиту про¬вести зустрічні перевірки. Результати зустрічних перевірок оформляються відповідними двосторонніми актами, до яких до¬дають у разі потреби необхідні документи чи їх копії.
Особливу увагу слід приділити перевірці правильності та обґрунтованості заборгованості з нестач та за претензіями.
г) розрахункового чека;
д) акредитиву.
Підприємства можуть самостійно обирати конкретні платіжні інструменти і зазначити їх під час укладання договорів.
Раціональна організація контролю за станом розрахунків має сприяти зміцненню договірної та платіжної дисципліни, прискоренню оборотності обігових коштів і, отже, поліпшенню фінансового стану підприємства. Аудитор повинен приділити належну увагу перевірці стану розрахунків та дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства. Ця перевірка включає контроль за розрахунками: з постачальниками та підрядниками; з покупцями та замовниками; з виданих та отри¬маних авансів, за претензіями, з бюджетом та державними цільо¬вими фондами, за оплатою праці; з підзвітними особами, щодо відшкодування матеріального збитку з іншими дебіторами та кредиторами. На момент перевірки аудитор повинен ретельно розглянути такі питання: юридичну обґрунтованість кожної суми дебіторської та кредиторської заборгованості; з'ясувати її причини, а також встановити, коли і з чиєї ви¬ни вона утворилася; чи вживаються необхідні заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості, чи є реальна можливість по¬гашення кредиторської заборгованості; чи проводилася інвентаризація розрахунків на підприємстві, чи не минув строк позовної давності.
За всіма розрахунками необхідно перевірити: відповідність залишків, показаних у балансі, даним Голо¬вної книги. При цьому за всіма активно-пасивними ра¬хунками сальдо у Головній книзі та в балансі має бути на¬ведено у розгорнутому вигляді, бо інколи звітні дані за та¬кими розрахунками завуальовують шляхом "згортання" дебіторської та кредиторської заборгованостей. Так, якщо за даними бухгалтерського обліку на будь-яку дату дебіторська заборгованість становила 150 тис. грн, а кре¬диторська - 80 тис. грн, то у звітності вказують лише різницю, тобто 70 тис. грн у активі балансу; відповідність підсумкових даних оборотних відомостей аналітичних рахунків показникам синтетичного обліку.
Реальність заборгованості, яку має підприємство, повинна бути підтверджена актами звіряння взаємних розрахунків. Згідно з "Порядком подання фінансової звітності" будь-які підприємства зобов'язані проводити повну інвентаризацію всіх розрахунків пе¬ред складанням бухгалтерської звітності за відповідний рік. Результати інвентаризації розрахунків оформляються спеціальним актом. У цьому акті мають бути вказані найменування рахунків, що були проінвентаризовані, суми виявленої неузгодженої дебіторської та кредиторської заборгованості, суми безнадійних боргів, дебіторська та кредиторська заборгованість, за якою мину¬ли строки позовної давності. До акта інвентаризації має бути до¬дано довідку .про види заборгованості, в якій вказується: наймену¬вання та адреси дебіторів та кредиторів, сума заборгованості, з якого часу та на підставі яких документів вона виникла. Щодо дебіторської заборгованості, за якою минули строки позовної дав¬ності, у довідці необхідно вказувати винних у цьому посадових осіб підприємства. Тому перевірку стану розрахунків підприємства аудитору рекомендується починати з аналізу матеріалів інвентаризації роз¬рахунків. Аудитор має перевірити усі первинні документи, в яких відображено утворення заборгованості, що викликає сумніви, а також з'ясувати законність розрахункових взаємовідносин. З метою отримання інформації про реальний стан сумнівної дебіторської заборгованості варто надіслати листи-запити підприємствам-боржникам про звірку даних та в ході аудиту про¬вести зустрічні перевірки. Результати зустрічних перевірок оформляються відповідними двосторонніми актами, до яких до¬дають у разі потреби необхідні документи чи їх копії.
Особливу увагу слід приділити перевірці правильності та обґрунтованості заборгованості з нестач та за претензіями.