1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Виходячи з цього, відома японська модель менеджменту, що передбачала наявність працівників, що отримали спеціальну освіту на даній фірмі та з якими підписано багаторічні контракти, також виявилася недоліком в тогочасних економічних реаліях. За високий рівень зайнятості та величезну номінальну заробітну платню доводилося сплачувати некокурентоспроможними на світовому ринку товарами та низьким рівнем життя- вже тоді ціни в Японії були найвищими в світі.

Традиційна в країні практика державного втручання в економіку й тепер вимагала суттєвого фінансування для вирішення складної ситуації. Економічна політика, яка включала в себе надання величезних субсидій, в тому числі й на переквалифікацію тисяч японців, що залишилися без роботи, сприяла формуванню державного боргу, що також вплинуло на економічний розвиток Японії.

Всі ці причини, безумовно викликали кризисні процеси 90-х, але ж вони мають другорядний характер, тому що лише відображають недоліки, що виявилися з часом в економічній системі країни та свідчать про необхідність її докорінної зміни. В наступному підрозділі розглянемо антикризові заходи, що було використано японським урядом та спробуємо оцінити їх ефективність.

2.2. Антикризові заходи 90-х років.

Власне проблема трансформування японської економічної системи виникла іще на межі 70-80-х рр., коли японська економіка, пройшовши період високих темпів росту, почала сигналізувати про збої.

Починаючи з 1992-го р. японський уряд активно намагається ліквідувати наслідки кризових явищ. Сьогодні широко відомі вісім антикризових програм, загальне фінансування яких складає майже 110 трлн. єн (Таблиця 4), {7}.

Таблиця 4.

Програми антикризових заходів, трлн. єн.

Час прийяття програми Загальний обсяг фінансування Зниження податків Інвестиції до соціальної інфраструктури Інші заходи

Серпень 1992 10.70 0.00 8.60 2.10

Серпень 1993 13.20 0.20 10.60 2.40

Вересень1993 6.00 0.00 5.20 0.80

Лютий 1994 15.20 5.90 7.20 2.10

Квітень 1995 7.00 0.00 000 7.00

Вересень1995 14.20 0.00 12.80 1.40

Квітень 1998 16.35 4.30 7.70 4.35

Жовтень1998 26.20 9.00 8.10 9.10

Разом 108.85 19.40 60.20 29.25

Джерело: {7}

Японський уряд після розпаду економіки «фінансової бульки» покладав великі надії на самостійне повернення економіки до шляху зростання. Цьому сприяла впевненість в ефективності існуючих механізмів регулювання (державне регулювання, специфічна промислова система). Тому усі заходи було спрямовано лише на пом’якшення наслідків економічного краху, а не на головну причину кризи 90-х- непідготовленість економіки до нових економічних реалій світу.

В першу чергу державну допомогу отримав реальний сектор економіки. Акцент було зроблено на утримання обсягів виробництва на належному рівні навіть в умовах зкорочення попиту, падіння курсу акцій багатьох підприємств та зкороченя кредитування. Японські підприємтва отримали значні податкові пільги, було зформовано низку державних замовлень, завдяки діям Банка Японії компаніям було спрощено шлях до отриманння кредитів {7}.

Стосовно фінансової системи країни, на головні об’єкти державного регулювання перетворилися «погані борги» та зниження обсягів кредитування. З 1992 по 1997 роки було проведено низку заходів щодо зниження ставки рефінансування, зписання «поганих боргів» інвестиційним компаніям «дзюсен» (компанії, що займаються нерухомістю). Держава також виступила гарантом кредитуваня малого та середнього бізнесу.

Як можемо побачити з Таблиці 4, обсяг дежавного стимулювання економіки протягом 1992-1995 рр. склав майже 66 трлн.єн. Во сновному керівництвом країни вживалися фіскальні методи, такі як зниження податків, державні інвестиції, кредитні гарантії, орієнтовані на стимулювання виробництва. Як правило, фінансування здійснювалось шляхом внесення відповідних пунктів до бюджету.

Сподівання щодо того, що зкорочення частки державного регулювання компенсуватимемуться пожвавленням економіки виявилися помилковими. Японська економіка, що продемонструвала протягом 1995-1996 років деяке піднесеня, знов опинилая у стані рецесії.

Безперечним був той факт, що стимулювання попиту не достатньо. Країні необхідні були справжні реформи.

Другий етап анткризових заходів був обумовлений загостренням у 1997 році фінансової кризи, коли майже одночасно збанкрутували декілька великих японських банків та інвестиційних компаній. Відповіддю держави стала активізація програми «Біг Бенг» або «Великий Вибух». Реформа проводился в наступних напрямках: 1) лібералізація міжнародних фінансових операцій; 2) розширення кола фінансових інститутів; 3) створення конкурентоспроможної системи фінансових послуг; 4) підвищення ефективності фондових ринків; 5) забезпечення прозорої та безпечної схеми роботи фінансової системи. Економічну ефективність в разі втілення в життя цієї програми зображено в таблиці 5.

Таблиця 5.

Оцінка японського керівництва щодо очікуваних результатів реформи фінансової системи до 2005 р.

Збільшення ВВП Ріст зайнятості, %

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10